Постанова 4824 № 753/14132/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 січня2022 року м. Київ Унікальний номер справи № 753/14132/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/940/2022 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., за участю секретаря судового засідання - Гаврюшенко К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Трусової Т.О., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,- в с т а н о в и в : У серпні 2020 року позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 62 500 грн. щомісячно, починаючи з 25 серпня 2020 року до досягнення дитиною повноліття. На обґрунтування позовної заяви зазначала, що 04 серпня 2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року. У шлюбі у них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач коштів на утримання спільної доньки у добровільному порядку не надає, обов`язку щодо утримання дитини не виконує. Вказувала, що щорічний дохід відповідача складає близько 3 000 000 грн., а тому він має можливість сплачувати заявлений розмір аліментів, що становить ј від щомісячного доходу відповідача (т. 1 а.с. 1-4). 11 березня 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, оскільки обставини, на які посилається позивач, не відповідають дійсності. Зазначав, що ОСОБА_2 не надала жодного належного та допустимого доказу, який підтверджував би факт постійного проживання доньки ОСОБА_3 з матір'ю. Фактичне проживання доньки разом з батьком починаючи з 20 червня 2017 року по теперішній час підтверджується договором оренди житла від 20 червня 2017 року та довідкою про реєстрацію місця проживання особи ОСББ «Озерні зорі» № 128 від 09 березня 2021 року. Звертав увагу на те, що його дочка ОСОБА_3 шість днів на тиждень проживає разом із ним, при цьому він повністю забезпечує усі потреби дитини, постійно піклується про стан її здоров`я та самостійно оплачує усі витрати на її лікування на території України та за кордоном, сплачує вартість навчання дочки у приватному закладі освіти, забезпечує відпочинок за кордоном та щомісячно перераховує на рахунок позивача кошти на утримання дитини. Вказував, що також не відповідають дійсності і твердження позивача про розмір його доходу та наявність у нього нерухомості. Вважає, що позивач звертаючись з позовом про стягнення аліментів у заявленому розмірі має на меті покращити своє матеріальне становище, а не інтереси дитини, оскільки відповідач несе усі витрати по утриманню дитини (т. 1 а.с. 58-167). 18 березня 2021 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Гавриленко Я.С. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що доводи відповідача є надуманими та такими, що не відповідають дійсності (т. 1 а.с. 168-171). 02 квітня 2021 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Голяніщева Д.Ю. надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він зазначав, що відповідь на відзив не містить достатніх та достовірних доказів, які б підтверджували доводи ОСОБА_2 щодо фактичного проживання дитини з нею та повного утримання позивачем доньки (т. 1 а.с. 188-193). Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 24 000 грн. щомісячно, починаючи з 25 серпня 2020 року, до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 1 440 грн. (т. 2 а.с. 92-96). Не погодившись з рішенням районного суду, 16 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з нього аліментів у сумі 24 000,00 грн. щомісячно, допущення негайного виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць та стягнення 1440 грн. судового збору та ухвалити нове в цій частині, яким відмовити у задоволенні позову у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю, а в іншій частині рішення залишити без змін (т. 2 а.с. 100-139). На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що не погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині постійного проживання доньки ОСОБА_3 з матір`ю, її матеріального утримання ОСОБА_2 , та наявності законних підстав для стягнення з нього аліментів. Вказував, що суд безпідставно не надав оцінки доказам, що були надані відповідачем на підтвердження факту проживання доньки із ним, а саме договору оренди житлового приміщення від 20 червня 2017 року, довідці про реєстрацію місця проживання особи ОСББ «Озерні зорі» № 128 віл 09 березня 2021 року. Суд першої інстанції не встановив місця проживання дитини, що було обов`язковим у цій справі, і не врахував неможливість розгляду цієї справи до розгляду іншої справи за його позовом про визначення місця проживання дитини, при цьому, безпідставно відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи під час перебування відповідача на лікарняному та зайнятості його представників в інших справах. Суд не врахував наявності висновку органу опіки та піклування в іншій справі (№ 755/5310/21) про визначення місця проживання дитини з батьком. Також зазначав, що суд першої інстанції не обґрунтував, на якій підставі аліменти у розмірі 24 000 грн. є необхідними та достатніми для забезпечення гармонійного розвитку дитини, що становить десять прожиткових мінімумів для дитини віком від 6 до 18 років. Звертав увагу на те, що постійно піклується про стан здоров`я своєї доньки, яка фактично проживає з ним та самостійно оплачує усі витрати, що підтверджується доказами, наданими до суду першої інстанції. Крім того, коли дитина перебуває у своєї матері чи бабусі, додатково надає для забезпечення потреб дитини грошову допомогу, здійснюючи щомісячний переказ коштів на рахунок позивача. (т. 2 а.с. 101-139). У жовтні 2021 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Гавриленко Я.С., в якому він просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим, ухваленим на підставі наявних у справі доказів (т. 2 а.с. 152-160). Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року прийнято справу до провадження колегією суддів у складі: Левенця Б.Б., Борисової О.В., Ратнікової В.М. на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 грудня 2021 року у зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють продовження суддею-доповідачем Шаховою О.В. розгляд вказаної судової справи, справу призначено до розгляду (т. 2 а.с. 174-175). У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 , його представники - адвокат Голяніщев Д.Ю., адвокат Брюховецький О.В. підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити. Позивач ОСОБА_2 ,її представник - адвокат Гавриленко Я.С.заперечували проти скарги і просили її відхилити. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною 1 ст. 182 СК України визначені обставини, які суд враховує при визначенні розміру аліментів: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. За змістом ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Згідно з ч. 1 ст. 70 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 2 ст. 70 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50% заробітної плати боржника. Згідно з ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Порядок стягнення аліментів визначено у ст. 71 цього Закону та ст. ст. 194 - 197, 274 СК України. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04 серпня 2012 року відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилась дитина - дочка ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 8). Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 вересня 2018 року шлюб між сторонами розірвано. При цьому при розірванні шлюбу судом на час розгляду справи було встановлено, що спорів про поділ майна та місце проживання малолітньої дитини між сторонами не було (т. 1 а.с. 9-12). Позивач звертаючись до суду з позовом просила стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 62 500,00 грн. щомісячно, починаючи з 25 серпня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття виходячи з щорічного доходу відповідача в розмірі близько 3 000 000 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилалася на фінансову спроможність відповідача сплачувати аліменти у визначеному нею розмірі. Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На виконання ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2020 року Головне управління ДПС у м. Києві було надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків щодо ОСОБА_1 , за яким за звітний період 2018 року ним задекларовано дохід у розмірі 3 383 374,00 грн., за звітний період 2019 року - 3 878 990,50 грн. (т. 1 а.с 49-52). Згідно з наданою відповідачем довідкою Головного управління ДПС у м. Києві від 01 березня 2021 року ОСОБА_1 подав податкову декларацію платника єдиного податку за звітний період 2020 року, за якою загальна сума доходу становила 1 750 417,00 грн. (т. 1 а.с. 79-81). З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків щодо ОСОБА_1 вбачається, що він отримує доходи від підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України. Аналіз положень СК України, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів. Аналогічна ситуація відображена і в положеннях ЦК України, який також ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», зокрема у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Таким чином, законодавець гарантував можливість захисту прав та фактичного задоволення інтересів найменш захищених категорій осіб (постанова Верховного Суду від 07 травня 2019 року у справі № 640/537/14-ц (провадження № 61-15685св18). Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Пунктом 16 ч. 1 Переліку утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об`єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства. Відповідач у суді першої інстанції та в апеляційній скарзі посилався на те, що дитина проживає разом з ним та він самостійно утримує дитину. На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 надав до суду виписку про рух коштів по рахунку щодо переказу коштів на рахунок позивача щомісячно, докази оплати із призначенням платежу на утримання доньки та витрат на послуги у сфері освіти у т.ч. ТОВ «СІНКГЛОБАЛ КЕЙ ЕЙЧ» (яке задекларовано відповідачем як джерело доходів) за навчання доньки ОСОБА_3 , докази оплати лікування дитини, докази оплати фізкультурно-спортивних послуг наданих дитині (т. 1 а.с. 51-52, 83-159). Посилаючись на проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним відповідач надав до суду копію договору оренди житлового приміщення від 20 червня 2017 року, за умовами якого він орендує квартиру в АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 160-162). Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 09 березня 2021 року, виданої від імені голови правління ОСББ «Озерні зорі», за адресою в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 постійно проживає з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно договору оренди приміщення (т. 1 а.с. 162). Разом з тим, згідно довідки про реєстрацію місця проживання від 12 березня 2021 року № 14440939 та № 14440904 за відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької РДА позивач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 27 липня 1990 року та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за цією ж адресою з 17 вересня 2013 року (т. 1 а.с. 173-174). Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції відхилив посилання апелянта на довідку про реєстрацію місця проживання особи від 09 березня 2021 року, виданої від імені голови правління ОСББ «Озерні зорі». Доводи апелянта щодо проживання дитини разом з ним суд апеляційної інстанції визнав суперечливими і відхилив, оскільки такі доводи суперечать іншим наявним у справі доказам, зокрема, за Актом посадових осіб Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької РДА від 21 травня 2021 року дитина постійно проживає за місцем реєстрації за адресою АДРЕСА_2 разом із матір'ю ОСОБА_2 та бабусею ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 65). При цьому, між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини, який наразі перебуває на розгляді у суді першої інстанції в іншій справі (справа № 755/5310/21) та рішення в останній, на час апеляційного розгляду справи, судом не ухвалювалось. З цих же підстав, суд апеляційної інстанції відхилив доводи апелянта про обов`язкове визначення судом місця проживання дитини у цій справі про стягнення аліментів та необхідність зупинення розгляду цієї справи до розгляду іншої. При цьому, відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи. А відтак, й зупинення (відтермінування) розгляду цієї справи про стягнення аліментів на утримання дитини до розгляду і набрання законної сили рішенням суду в іншій справі в якій вирішується спір між батьками дитини (сторонами по справі) про визначення місця проживання дитини, не відповідатиме якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, у т.ч. правовому визначенню порядку і гарантованого розміру утримання дитини, та завданням цивільного судочинства в сенсі положень ст. 6 Європейської Конвеції. Доводи апелянта про неврахування судом висновку органу опіки та піклування, наданого в іншій цивільній справі № 755/5310/21 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції відхилив з огляду на вимоги частини 1 ст. 13, частини 1 ст. 213 ЦПК України, за якими суд безпосередньо досліджує надані сторонами докази у цій справі на підтвердження доводів і заперечень і не може посилатись на докази які можуть перебувати в матеріалах іншої цивільної справи і мають бути предметом оцінки суду в іншій справі. Виходячи з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків щодо ОСОБА_1 , за якими за звітний період 2018 року відповідач отримав дохід у розмірі 3383374,00 грн., за звітний період 2019 року - 3878990,50 грн. та за звітний період 2020 року - 1750417,00 грн., здійснення значних витрат на лікування та навчання дитини, переказу коштів на рахунок позивача, і відсутності заперечень відповідача стосовно цих розмірів доходів і витрат, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачмає фінансову спроможність сплачувати аліменти на дитину у розмірі 24 000,00 грн. щомісячно. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечував щодо свого фінансового становища, а посилався на необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення аліментів на утримання дитини саме на користь позивачки ОСОБА_2 . Враховуючи викладене, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 24 000,00 грн. у твердій грошовій сумі щомісячно, починаючи з 25 серпня 2020 року до досягнення нею повноліття. Визначивши такий розмір стягуваних аліментів, районний суд врахував положення ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», якою установлено у 2020 році прожитковий мінімум в розрахунку на місяць дітям віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень, гарантований мінімальний розмір аліментів на одну дитину та передбачений законодавством обов`язок обох батьків утримувати дитину. Суд апеляційної інстанції врахував, що відповідач є працездатною особою, до суду не надано доказів погіршення стану його здоров`я, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатної дружини чи батьків, які б перебували на його утриманні та мали б бути враховані при визначенні розміру стягуваних аліментів. При цьому таке рішення не позбавляє відповідача заявляти про зменшення суми стягуваних аліментів або припинення їх стягнення у випадку зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я та в інших випадках, передбачених СК України. Доводи апелянта про здійснення ним значних додаткових витрат на лікування та навчання дитини колегія суддів відхилила з огляду на положення ст. 185 СК України, відповідно до якої той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Проте вирішення питання про стягнення (відшкодування) додаткових витрат на утримання дитини не є предметом позову у цій справі. Відповідач ОСОБА_1 та його представники були належним чином сповіщені про розгляд справи і брали участь в розгляді справи в районному суді, надавали усні і письмові пояснення, що підтверджується матеріалами справи, протоколом та звукозаписом судового засідання, що свідчить про забезпечення районним судом процесуальних прав відповідача на доведення перед судом доводів, заперечень та доказів на їх підтвердження. При цьому, справа перебувала в провадженні районного суду з вересня 2020 року, а тому суд апеляційної інстанції визнав неспроможним і відхилив посилання апелянта на відхилення районним судом клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на лікарняний відповідача та зайнятість його представників в інших справах (т. 1 а.с. 54-167, 188-204 т. 2 а.с. 3-54, 57-79). Інші доводи апелянта цих висновків суду не спростовують, тому суд апеляційної інстанції їх відхилив. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судові витрати покладаються на відповідача у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 14 січня 2022 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова