Постанова Київський апеляційний суд № 359/6937/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 359/6937/20 Головуючий у І інстанції Журавський В.В. Провадження №22-ц/824/97/2022 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Голуб С.А., суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О., за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2021 року про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності на спільно набуте майно, ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив встановити факт спільного проживання з відповідачем, а також визнати право власності на Ѕ частку спільно набутого майна. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2021 року було вирішено питання щодо розподілу витрат на правову допомогу. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначає, що у справі відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження недобросовісних дій позивача та його представників, які добросовісно користувались наданими їм процесуальними правами. Окрім того, ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду була оскаржена в апеляційному порядку. Також в доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 вказує на те, що під час звернення до суду із заявою про стягнення судових витрат, представником відповідача не було долучено жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували розмір заявлених витрат на правову допомогу. При цьому, суду було надано копію акту виконаних робіт, який стосується іншої справи, дата договору значно передує даті звернення до суду з позовом, а також зазначає про те, що адвокатом відповідача здійснено підробку документів, оскільки відповідач фактично перебувала на тимчасово окупованій території та не могла ні здійснювати будь-які розрахунки, ні підписувати договір про надання правової допомоги. На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції. В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 , в якому зазначено, що оскаржувана ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою. Додатково у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що саме подання необґрунтованого та безпідставного позову вже свідчить про необґрунтованість дій позивача у справі, оскільки звернення до суду з даним позовом є нічим іншим як психологічним насильством та економічним впливом на відповідача у справі з метою передачі позивачу майна, яке йому не належить. На підставі викладеного у відзиві просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Представник ОСОБА_1 - адвокат Арутюнова А.О. в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити. Представник ОСОБА_2 адвокат Гайдай Р.П. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши осіб, які з`явились в судове засідання, доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, враховуючи таке. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції керувався ч.6 ст. 142 ЦПК України, вважав, що оскільки ОСОБА_2 було здійснено оплату послуг з правничої допомоги і заява про стягнення понесених витрат нею подана з дотриманням процесуальних строків, то такі витрати підлягають стягненню з позивача у зв`язку із залишенням позову без розгляду у зв`язку із його повторною неявкою в судове засідання. Суд апеляційної інстанції не повною мірою погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи таке. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Як вбачається з матеріалів справи ухвалою суду першої інстанції від 26 серпня 2021 року було залишено позов без розгляду, у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання. Однак, вказана ухвала суду була скасована судом апеляційної інстанції, у зв`язку з відсутністю правових підстав для залишення позову без розгляду, таким чином висновки суду першої інстанції щодо відшкодування відповідачу витрат, пов`язаних з розглядом справи є передчасними. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції, таким чином апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати. Керуючись ст.ст. 133, 141, 142, 367, 369, 374, 376 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2021 року про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності на спільно набуте майно скасувати. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 13 січня 2022 року. Суддя-доповідач Судді: