Постанова Тернопільський апеляційний суд № 594/1484/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 594/1484/21Головуючий у 1-й інстанції Губіш О.А. Провадження № 33/817/29/22 Доповідач - Сарновський В.Я. Категорія - ч.1 ст. 44-3 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 січня 2022 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі за участю секретаря Костів Х.Ю., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та її захисника адвоката Стрільчука В.І., матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 09 грудня 2021 року,- В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою накладено на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 - 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. судового збору. Згідно постанови, 23 жовтня 2021 року о 10 год. 54 хв. ОСОБА_1 , будучи власником магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що в АДРЕСА_1 , допустила порушення умов карантину, а саме не забезпечила працівників засобами індивідуального захисту, зокрема захисними масками та респіраторами, що прикривають ніс та рот, чим порушила п.2-2 п.п.9 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020р. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 09 грудня 2021 року, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 71414 від 04 листопада 2021 року не конкретизована суть адміністративного правопорушення. Зазначає, що пояснення надані нею в судовому засіданні та зазначені у оскаржуваній постанові не відповідають дійсності, в приміщенні магазину 23 жовтня 2021 року о 10 год. 54 хв. вона не перебувала, що підтверджується матеріалами справи, а саме відео з нагрудних камер працівників поліції. ОСОБА_1 стверджує, що до протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції не долучені докази того, що нею вчинено адміністративне правопорушення, а саме: пояснення свідків; пояснення продавця; фото та відеоматеріали продуктів харчування; розрахункові документи які б підтверджували здійснення торгівлі. Звертає увагу суду на те, що відомості які зазначені в оскаржуваній постанові не відповідають дійсності так як у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено даних про те, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем. Також зазначає, що у матеріалах справи відсутні відомості щодо кількості працівників які по версії працівника поліції працюють в ОСОБА_1 . Окрім цього зазначає, що суд першої інстанції порушив її права передбачені ст. 268 КУпАП так як не дав можливості скористатися правовою допомогою адвоката. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника які просили задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні. Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об`єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушення ґрунтуються на матеріалах справи. Так, судом правильно враховані дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 №714114 від 04 листопада 2021 року, а також доданому до нього відеофайлі, на якому зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП, доведена належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 аналогічні її поясненням та запереченням, які вона надавала при розгляді справи в суді першої інстанції і які належним чином були перевірені та обґрунтовано відхилені судом з наведенням в оскарженій постанові належних мотивів такого рішення. Зокрема, при винесенні постанови правильно враховано, що диспозицією ч.1 ст. 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Вказана норма є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов`язковими для виконання. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з відповідними змінами до доповненнями, на усій території України з 12 березня 2020 року встановлено карантин. Згідно п.2-2 пп.9 Постанова Кабінету Міністрів України №1236 від 09 грудня 2020 року в редакції зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №1003 від 20.09.2021, забороняється діяльність суб`єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, у яких: не забезпечено працівників засобами індивідуального захисту, зокрема захисними масками або респіраторами, та не здійснюється належний контроль за їх використанням; здійснюється обслуговування покупців без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема захисних масок або респіраторів, які закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. Відповідно до ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №714114 від 04 листопада 2021 року, 23 жовтня 2021 року о 10 год. 54 хв. ОСОБА_1 , будучи власником магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що в АДРЕСА_1 , допустила порушення умов карантину, а саме не забезпечила працівників засобами індивідуального захисту, зокрема захисними масками та респіраторами, що прикривають ніс та рот, чим порушила п.2-2 п.п.9 Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020. Вказані обставини і невиконання ОСОБА_1 наведених вимог чинного законодавства, в тому числі п.2-2 п.п.9 Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020р., підтверджується доданим до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписом нагрудних камер працівників поліції, на якому зафіксовано обстановку в середині магазину на момент події, де без засобів індивідуального захисту знаходиться продавець і здійснює обслуговування покупця. На зауваження працівників поліції щодо порушення правил карантину він заперечує і відповідає, що карантин незаконний, а постанова КМУ порушує його конституційні права. Весь цей час він знаходиться в приміщенні продуктового магазину без захисної маски і одягнути таку відмовляється, мотивуючи тим, що ніколи не одягав і одягати не буде. На вимогу працівників поліції пред`явити засоби індивідуального захисту та пояснити чому не здійснюється належний контроль за їх використанням, продавець, який обслуговував покупця, категорично заявив, що такі вимоги є незаконними, тому їх не виконує, оскільки останні суперечать Конституції України. Враховуючи викладене, сукупність вищенаведених доказів підтверджує факт порушення ОСОБА_1 п.2-2 п.п.9 Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», що є порушенням правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-епідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», та вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. Досліджені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву у їх достовірності та допустимості, а отже підтверджують винуватість ОСОБА_1 в порушенні правил щодо карантину. Твердження ОСОБА_1 про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 71414 від 04 листопада 2021 року неконкретизована суть адміністративного правопорушення не відповідає дійсності, так у протоколі вказано конкретні обставини і відповідний пункт нормативно-правового акту, яким врегульовано правила карантину людей, а саме вказано, що ОСОБА_1 будучи власником магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що в АДРЕСА_1 , допустила порушення умов карантину, а саме не забезпечила працівників засобами індивідуального захисту, зокрема захисними масками та респіраторами, що прикривають ніс та рот, чим порушила п.2-2 п.п.9 Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020р. Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги про те, що в момент виявлення правопорушення 23 жовтня 2021 року о 10 год. 54 хв. ОСОБА_1 не перебувала за місцем здійснення нею підприємницької діяльності, не спростовують факту невиконання нею обов`язку забезпечити працівників засобами індивідуального захисту, зокрема захисними масками та респіраторами. Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні усі визначені ст.251 КУпАП джерела доказів (пояснення свідків; пояснення продавця; фото та відеоматеріали продуктів харчування; розрахункові документи які б підтверджували здійснення торгівлі) не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність факту вчинення правопорушення, так як відсутність у матеріалах справи усіх можливих доказів, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Крім того, в даному випадку факт правопорушення за ч.1 ст. 44-3 КУпАП підтверджується іншими матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення і об`єктивними даними відеозапису нагрудної камери працівників поліції. Твердження апелянта про те, що відомості які зазначені в оскаржуваній постанові не відповідають дійсності, так як у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено даних про те, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем є надуманими та спростовуються даними протоколу про адміністративне правопорушення серія АПР18 № 714114 від 04 листопада 2021 року, в якому у відповідній графі про місце її роботи зазначено, що вона є фізичною особою-підприємцем. При підписанні цього протоколу ОСОБА_1 зауважень щодо вказаного факту не навела, а лише зазначила, що пояснення надасть в суді. З пояснень ОСОБА_1 наданих в суді першої інстанції вбачається, що вона також не заперечувала свою причетність до здійснення підприємницької діяльності в торговому закладі ІНФОРМАЦІЯ_1 . До апеляційної скарги додано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця на ім`я ОСОБА_1 . Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_1 без будь-яких зауважень або заперечень. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дав можливості скористатися правовою допомогою адвоката, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки згідно матеріалів справи розгляд справи 30 листопада 2021 року відкладався саме за клопотанням ОСОБА_1 про надання їй можливості скористатись послугами адвоката. Однак, в подальшому станом на день розгляду справи про адміністративне правопорушення - 09 грудня 2021 року ОСОБА_1 не надала суду доказів про укладення угоди із захисником, а лише подала письмові заперечення щодо складеного відносно неї протоколу. Відомості про укладення договору з адвокатом Стрільчуком В.І. були долучені уже до апеляційної скарги ОСОБА_1 , а саме нею надано ордер і витяг з договору про надання правової допомоги датовані 09 грудня 2021 року, тобто днем винесення оскарженої постанови. Крім того, в матеріалах справи відсутні клопотання ОСОБА_1 та/або адвоката Стрільчука В.І. про відкладення розгляду справи, який було призначено на 09 грудня 2021 року і про який ОСОБА_1 була повідомлена завчасно (а.с.9). Отже, на час розгляду справи у суду не було належних відомостей про залучення до участі у цій справі захисника і визначених ст.268 КУпАП підстав для відкладення судового розгляду, а тому доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції права на захист є необґрунтованими. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП та є непереконливими. Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП. За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 09 грудня 2021 року відносно неї без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя