Постанова Луганський апеляційний суд № 415/1116/21

Справа № 415/1116/21 Провадження № 22-ц/810/850/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2021 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П. суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В., за участю секретаря судового засідання - Сінько А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданнів залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 вересня 2021 року ухваленого судом у складі судді Луньової Д. Ю. в приміщенні того ж суду у цивільній справі про стягнення заборгованості, учасники справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» відповідач - ОСОБА_1 встановив: У лютому 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивований тим, що 26 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом в заяві. Відповідно до умов договору позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, а також оплачувати комісії. Відповідачці відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці. Для користування кредитним картковим рахунком відповідачка отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 24000,00 грн. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідачка станом на 13 січня 2021 року має заборгованість - 47447 грн, яка складається з: 35160,63 грн - заборгованість за тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 35160,63 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 12286,64 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України. Позивач просив стягнути з відповідачки 35160,63 грн - заборгованість за кредитом. Заочним рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 06 вересня 2021року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на обставини якими обґрунтовується позов, вказує про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. За доводами апеляційної скарги, висновок суду про відмову в задоволенні позову з підстав наведених у змісті оскаржуваного рішення є помилковим; відповідачка після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснила дії щодо проведення її активації, користувалась карткою, отримувала кредитні кошти з власної ініціативи, а також здійснювала частково погашення заборгованості по кредитному договору, що на думку скаржника свідчить про укладення між сторонами кредитного договору; розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви у цілковитій відповідності відображає рух коштів за карткою, він є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу, а дії з користування кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування. Правом відзиву відповідачка не скористалась. Сторони в судове засідання не з`явилися, про час і місце повідомлені належним чином і в установленому законом порядку. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду відповідає. Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції врахував висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 03 липня 2019 у справі № 342/180/17, і виходив з того, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Враховуючи, що в укладеному між сторонами кредитному договорі №б/н від 26 серпня 2016 року у вигляді анкети-заяви відсутні умови щодо сплати процентів та пені, то у банка були відсутні правові підстави нараховувати проценти та пеню за користування кредитом та здійснювати зарахування сплачуваних відповідачкою коштів на погашення процентів та пені за користування кредитом.Отже, заборгованість відповідачки за тілом кредиту, підлягає зменшенню на суму яка була зарахована на погашення пені, а саме на 35763,85 грн, яка була позивачем безпідставно зарахована на погашення заборгованості по пені за користування кредитом.Однак, банком, без наявності належним чином укладеного із відповідачкою договору, здійснювалось списання з кредитного карткового рахунку відсотків за користування кредитним лімітом, комісії та пені, що покладено в основу розрахунку поданого до позовної заяви і суперечить вимогам закону. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих правильних висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено, що 26 серпня 2016 року відповідачка ОСОБА_1 підписала анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, в якій зазначено, що дійсно ця анкета - заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та позивачем договір про надання банківських послуг. Проте, відомості про бажаний кредитний ліміт, розмір процентної ставки, умови відповідальності у вигляді неустойки за порушення зобов`язань у вказаній анкеті - заяві відсутні. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не підписані відповідачкою. Отже, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розуміла відповідачка, ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, розмір і порядок їх нарахування, неустойки. Враховуючи вказані обставини, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують обставин, викладених в позовній заяві. Що стосується доводів апеляційної скарги стосовно простроченого тіла кредиту, апеляційний суд зауважує таке. З наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором №б/н від 26 серпня 2016 року та виписки за договором №б/н від 26 серпня 2016 року, вбачається, що ОСОБА_1 в період з 26 серпня 2016 року по 13 січня 2021 року вносила кошти на погашення заборгованості. Проте, сплачені ОСОБА_1 кошти відповідно до наданого Акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» розрахунку, позивачем були зараховані на погашення заборгованості за поточним тілом кредиту - 203062,79 грн, погашення заборгованості за простроченим тілом кредиту 160,99 грн, погашення заборгованості по пені - 35763,85 грн. Заборгованість за тілом кредиту склала 35160,63 грн. З матеріалів справи вбачається, що нарахування відсотків за користуваннякредитом,які частково погашені відповідачкою, а також погашення несплачених відсотків за рахуноккредитує неправомірним, оскільки у заяві позичальника від 26 серпня 2016 року процентна ставка не зазначена, не передбачено погашення нарахованих відсотків за рахуноккредиту. В даному випадку сплачені відповідачкою кошти, які позивач безпідставно зарахував на погашення процентів при відсутності домовленості про їх сплату в підписаній відповідачкою заяві-анкеті підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту. Даний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі №545/2248/17 (провадження №61-11459св19). Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Суду не доведено переконливими доказами, що при укладенні договору з позичальником ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Доведення умов кредитування і наявності заборгованості у відповідача є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. Оскільки, сума заборгованості за простроченим тілом кредиту, яку просить стягнути позивач, виходячи із зазначеного вище, утворилася, в тому числі, внаслідок неправомірного нарахування відсотків за користування кредитом та погашення зазначених відсотків за рахунок кредиту, то суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами наявність у відповідачки заборгованості за простроченим тілом кредиту. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що нарахування відсотків за користування кредитом, які частково погашені відповідачкою, а також погашення несплачених відсотків за рахунок кредиту є неправомірним, оскільки в заяві позичальника від 26 серпня 2016 року процентна ставка не зазначена та не передбачено погашення нарахованих відсотків за рахунок кредиту. Вказане підтверджується матеріалами справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав. Доказів які б спростували висновки суду скаржником не надано. Інші доводи апеляційної скарги за своєю суттю є обґрунтуванням позовних вимог, і зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, яким суд надав належну правову оцінку. Посилання у скарзі на висновки Верховного Суду викладені у постановах від 23 грудня 2019 року по справі №572/1169/17; від 23 січня 2018 року по справі № 755/7704/15-ц; від 29 липня 2020 року по справі № 753/10779/16-ц та від 11 вересня 2019 року по справі № 153/1334/16 колегія суддів не приймає, оскільки ці постанови Верховного Суду є судовими рішеннями у конкретних справах за інших фактичних обставин та є результатом перегляду судових рішень за певними доводами касаційних скарг. Отже, доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Дата складення повної постанови - 24 грудня 2021 року. Головуючий Ю.П. Лозко Судді: В.В. Кострицький М.В. Назарова