Постанова 4801 № 127/17270/21

Справа № 127/17270/21 Провадження № 22-ц/801/2441/2021 Категорія: 42 Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошин С. В. Доповідач:Денишенко Т. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 грудня 2021 рокуСправа № 127/17270/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Денишенко Т. О., суддів Медвецького С. К., Рибчинського В. П., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2021 року, ухвалене у приміщенні суду у м. Вінниці за головування судді Волошина С. В., В С Т А Н О В И В: 07 липня 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 24549,84 гривень. Позовні вимоги умотивовані наступними обставинами. 14 квітня 2008 року відповідачка, звернувшись до позивача з метою отримання банківських послуг, підписала анкету-заяву № б/н, підтвердивши свою згоду на те, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувалися частиною першою статті 634 ЦК України, згідно з якою укладений правочин є договором приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шлхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є саме Умови та правилами надання банківських послуг і Тарифи, які згідно із заявою отримані позичальницею для ознайомлення у письмовій формі. 14 квітня 2008 року відповідачка також підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». У цій довідці ОСОБА_1 власним підписом підтвердила, що з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлена. На підставі договору про надання банківських послуг ОСОБА_1 був відкритий картковий рахунок, встановлений початковий кредитний ліміт, який надалі був збільшений відповідно до умов кредитування та обслуговування карткового рахунку до 24000,00 гривень. Відповідачці була надана у користування кредитна картка для реального користування кредитними коштами. Крім того, у редакції Умов та правил, що почала діяти з 01 березня 2019 року, згідно з підпунктом 2.1.1.2.12, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань, відповідачка зобов`язалася сплатити банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого у строк кредиту, які у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України встановлені за домовленістю сторін у розмірі: 86,4% для картки «Універсальна», 84,0 % - «Універсальна голд». АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, відповідачці надана можливість розпоряджатися кредитними коштами на передбачених договором умовах у межах встановленого кредитного ліміту. Однак ОСОБА_1 своєчасно не надавала позикодавцеві кошти для погашення заборгованості за кредитом, порушуючи свої боргові зобов`язання, передбачені умовами договору, що відображено у розрахунку заборгованості за дійсним правочином. На даний час відповідачка продовжує ухилятися від виконання належним чином своїх зобов`язань, не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів банку. Станом на 14 червня 2021 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з неї, у розмірі 24549,84 гривень, з яких: 21841,31 гривня - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2708,53 гривень - заборгованість за простроченими відсотками. У зв`язку з невиконанням відповідачкою своїх зобов`язань, непогашенням у повному обсязі заборгованості перед банком останній змушений звернутися до суду з даним позовом, де просив суд стягнути на його користь з відповідачки заборгованість за кредитним договором від 14 квітня 2008 року № б/н станом на 14 квітня 2008 року у розмірі 24549,84 гривень та судові витрати зі сплати судового збору. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволений частково, стягнуто із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 14 квітня 2008 року № б/н у розмірі 3170,92 гривень заборгованості за тілом кредиту, а також 293,28 гривні судового збору. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник АТ КБ «ПриватБанк» Крилова О. Л. оскаржує його в апеляційному порядку у частині відмовлених позовних вимог, зазначаючи, що рішення у цій частині ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, без належної оцінки доказів, за невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального і матеріального права. Скаржниця просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, а в іншій частині рішення суду залишити без змін. Представник банку наголошує, що оскаржуване рішення суду не узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08 липня 2019 року у справі № 923/760/18т, від 11 вересня 2019 року у справі № 642/5533/15-ц, від 19 вересня 2019 року у справі № 127/7543/17, від 23 грудня 2019 року у справі № 375/250/18. Викладаючи обставини укладення кредитного договору із ОСОБА_1 , скаржниця зазначає, що, підписавши анкету-заяву, відповідачка погодилася із складовими кредитного договору та його умовами, що підтверджується довідкою про умови кредитування, зокрема, в частині стосовно розміру відсоткової ставки за користування кредитом. На підставі підписаної заяви відповідачці відкритий картковий рахунок, видано кредитну картку, встановлений кредитний ліміт. Позичальницею картка активована, нею активно здійснювалося користування кредитними коштами, що свідчить про безумовне укладення сторонами кредитного договору. Крім того, з виписки за договором, що є первинним документом та офіційним каналом інформування, убачається, що ОСОБА_1 частково погашала заборгованість в усіх її складових. При цьому скаржниця стверджує, що суд безпідставно відмовив у стягненні частини заборгованості за тілом кредиту, відсотків, адже такі висновки суду не відповідають умовам договору та вимогам статті 534 ЦК України щодо черговості погашення заборгованості. Зменшивши заборгованість за тілом кредиту, суд фактично звільнив відповідачку від частини договірних зобов`язань за договором за одних лише формальних міркувань. Наданим законом та забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 03 листопада 2021 року правом подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористалася. Згідно з нормою частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Колегія суддів апеляційного суду, розглянувши у відповідності до частини першої статті 369 ЦПК України дану цивільну справу за наявними у ній доказами, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши в сукупності наявні в ній доводи, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню. Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до норм статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та ( або ) відзиві на неї. Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється учасниками справи, що 14 квітня 2008 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Згідно з інформацією, викладеною у цій заяві, відповідачка підтвердила, що вона погоджується з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Одночасно, що важливо, з підписанням заяви від 14 квітня 2008 року ОСОБА_1 також підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», за змістом якої встановлена базова ставка за користування кредитом в місяць у 3,0 %; розмір щомісячних платежів - у розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50,00 гривень і не більше залишку заборгованості; термін внесення щомісячних платежів встановлений до 25 числа місяця, наступного за звітним, а також інші умови, зокрема, щодо сплати штрафу, пені та комісій за різні послуги банку. Судом також установлено, що на підставі цієї заяви та довідки відповідачці був відкритий картковий рахунок з наданням платіжної картки, що є ключем до рахунку, на який зарахована сума кредитного ліміту. Звертаючись до суду з даним позовом, банк надав заяву від 14 квітня 2008 року про приєднання ОСОБА_1 до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, підписану відповідачкою довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», розрахунок заборгованості за договором від 14 квітня 2008 року № б/н, виписку по особовому рахунку позичальниці, довідки про видані картки та зміну кредитного ліміту, а також витяги з Тарифів, Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Згідно наданого банком розрахунку заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором станом на 14 червня 2021 року становить 24549,84 гривень, з яких: 21841,31 гривня - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2708,53 гривень - заборгованість за простроченими відсотками. Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» та відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про стягнення прострочених відсотків, суд першої інстанції, дослідивши наданий банком розрахунок заборгованості та виписку по рахунку позичальниці, зазначив, що банк з 01 квітня 2015 року в односторонньому порядку змінив розмір процентної ставки на 43,2% річних, з 16 листопада 2015 року на 42% річних, з 01 серпня 2020 року на 40,8% річних. Однак у матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про узгодження сторонами збільшення розміру процентної ставки. При цьому банк, обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування відсотків, посилається на розміщені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/ витяг з Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, а також Тарифи, як невід`ємну частину договору. Суд першої інстанції, враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, зазначивши про відсутність у матеріалах справи підтверджень, що саме цей витяг з Умов розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку. Відтак за відсутності у заяві та довідці домовленості сторін про можливість зміни відсотків в сторону збільшення, суд дійшов висновку, що подані банком витяг з Умов, Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна ( типова ) форма, встановлена до укладеного з відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, тому суд дійшов висновку, що сторонами не було узгоджено право банку в односторонньому порядку, на свій розсуд, змінювати процентну ставку, через що такі зміни є незаконними. Відповідно нарахування процентів за збільшеними ставками є незаконним, а визначений позивачем розмір заборгованості по процентах є перед судом недоведеним. Вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції зазначив, що за рахунок тіла кредиту погашалися не узгоджені сторонами нараховані відсотки, за рахунок чого збільшувалося тіло кредиту, а тому сума погашених за рахунок тіла кредиту відсотків не може бути врахована під час розрахунку заборгованості за кредитом. Відповідно суд, навівши власні розрахунки, дійшов висновку про необхідність стягнення несплаченого тіла кредиту у сумі 3170,92 гривень, а також, пропорційно розміру задоволеної частини позовних вимог судових витрат. Однак колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині вирішення спору щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 3170,92 гривень та відмови у повному обсязі у стягнення відсотків за користування кредитними коштами. У цій частині висновки суду є очевидно помилковими, такими, що суперечать фактичним обставинам справи, адже сторонами узгоджений конкретний розмір відсотків, що підлягають сплаті боржницею, проте суд такий об`єктивний факт залишив поза увагою, безпідставно звільнивши ОСОБА_1 від виконання взятих зобов`язань у цій частині договірних відносин. Оскаржуване рішення підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про часткове задоволення апеляційнорї скарги, стягнення заборгованого простроченого тіла кредиту у повному обсязі та відсотків за користування кредитними коштами у розмірі, погодженому сторонами договірних відносин, тобто 3 % у місяць або 36 % річних. Апеляційний суд визнає неправомірним рішення суду першої інстанції в частині зарахування сплачених ОСОБА_1 відсотків, у тому числі й у розмірі, узгодженому між нею та банком, у погашення заборгованості з простроченого тіла відсотків. Такий підхід до вирішення спірного питання не можна визнати ані законним, ані справедливим, він не відповідає юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, суперечить правовому підґрунтю процедури нарахування заборгованості як по тілу кредиту, так і по відсотках у розмірі, який, безумовно, погоджений сторонами у справі і не оспорюється боржницею. Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, сплати нарахованих позичальниці процентів за користування кредитними коштами. Звертаючись до суду з даним позовом, АТ КБ «ПриватБанк» у якості позивача просив стягнути з ОСОБА_1 як прострочене тіло кредиту, так і нараховані прострочені проценти, посилаючись на узгодження сторонами умов договору щодо їх нарахування та сплати. Об`єктивно належить мати на увазі, що йдеться про вказану уже вище базову процентну ставку у 3 % на місяць або 36 % річних. Статтею 1048 ЦК України передбачене право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що основні умови кредитування ( у тому числі й процентна ставка ) викладені у підписаній відповідачкою довідці про умови кредитування, чого вона фактично й не оспорює. Тобто ОСОБА_1 погодилася у письмовому вигляді з умовами кредитування, викладеними у довідці про такі умови з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Укладення між сторонами договору шляхом підписання заяви та довідки про умови кредитування відповідає вимогам статей 633, 634 ЦК України щодо укладення договору приєднання. Таким чином вимога банку про стягнення заборгованості за простроченими відсотками підлягає частковому задоволенню, виходячи з обумовленої вищезазначеної ставки. Дана позиція апеляційного суду узгоджується правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 724/970/20. Небезпідставними, такими, що заслуговують на увагу, слід визнати доводи апеляційної скарги представника позивача стосовно неправомірності рішення про відмову у стягненні частини заборгованості за простроченим тілом кредиту у повному обсязі, прострочених відсотків. Висновок суду першої інстанції про віднесення внесених боржницею коштів на погашення виключно тіла кредиту не відповідає вимогам статті 534 ЦК України та умовам договірних відносин між сторонами у справі. Вказаною статтею ЦК України встановлена черговість погашення вимог кредитора: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання, в другу чергу сплачуються проценти і неустойка, у третю чергу сплачується основна сума боргу. Стаття 1054 ЦК України визначає поняття кредитного договору, за яким банк або інша кредитна організація ( кредитор ) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має прао на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставк Національного банку України. Як уже зазначалося, і що важливо у цьому спорі, умови щодо сплати процентів ОСОБА_1 визначені безпосередньо у підписаній нею довідці про умови кредитування. Так банк просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь 2708,53 гривень заборгованості за простроченими відсотками. З наданого банком розрахунку заборгованості убачається здійснення нарахування відсотків за ставкою 3,4% в місяць або 40,8 % річних. Беручи до уваги погоджену відсоткову ставку у 3 % у місяць або 36 % річних заборгованість відповідачки за простроченими відсотками, що підлягає стягненню на користь банку становить 2389,72 гривень ( 2708,35:40,8% х 36% ). В іншому разі з огляду на застосування позичальником меншої відсоткової ставки (30, 34,80) протягом досить тривалого часу потягло б збільшення боргу ОСОБА_1 по сплаті банку процентів за користування кредитними коштами. За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо сторонами кредитного договору досягнуто домовленості з усіх його умов, у тому числі щодо зміни банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором з дотриманням певної процедури, то такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання договору. Згідно з частиною першою статті 653 ЦК України в разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Системний аналіз статей 5, 627, 629, 653 ЦК України призводить до висновку про те, що якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку змінювати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов із додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то така зміна процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірною за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності законом № 661-VІ, яким введена в дію стаття 1056-1 ЦК України. З огляду на укладення сторонами у цій справі договору у квітні 2008 року, тобто до прийняття та набрання чинності з 10 січня 2009 року Законом України № 661-VІ, необхідно мати на увазі, що банком змінювалася відсоткова ставка у 2015 році. Колегія суддів апеляціного суду бере до уваги, що у цій справі сторонами не було узгоджено право банку в односторонньому порядку, на свій розсуд, змінювати процентну ставку, а тому такі зміни за цим рішенням до уваги не беруться. Щодо заборгованості за простроченим тілом кредиту, то у цій частині на задоволення вимог апеляційної скарги стягненню підлягає уся сума заборгованості з урахуванням стягнутого розміру у 3170,92 гривень, тобто 18670,39 гривень ( 21841,31-3170,92 ). Статтями 374, 376 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або част-ково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Нормами статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Понесені позивачем з оплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають стягненню з відповідачки пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись нормами статей 141, 367 - 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни задоволити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2021 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості скасувати в частині відмовлених позовних вимог. Позов задоволити частково. Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат ), МФО № 305299, 18670,39 гривень ( вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят гривень 39 коп. ) заборгованості за простроченим тілом кредиту, 2389,72 гривень ( дві тисячі триста вісімдесят дев`ять гривень 72 коп. ) заборгованості за простроченими відсотками, 2240,49 гривень ( дві тисячі двісті сорок гривень 49 коп. ) у відшкодування судового збору, сплаченого під час звернення в суд першої інстанції, 3360,74 гривень ( три тисячі триста шістдесят гривень 74 коп. ) у відшкодування судового збору, сплаченого у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другої частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Т. О. Денишенко Судді С. К. Медвецький В. П. Рибчинський