Постанова 4802 № 163/1952/20

Справа № 163/1952/20 Головуючий у 1 інстанції: Чишій С. С. Провадження № 22-ц/802/1177/20 Категорія: 39 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 грудня 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 30 вересня 2020 року, В С Т А Н О В И В: Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав заяву без номера від 21.06.2017 року, якою підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Вказує, що відповідно до виявленого відповідачем бажання банк відкрив йому кредитний рахунок, видав кредитну картку та встановив початковий кредит, який в подальшому був збільшений до 13 500,00 гривень, чим свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконував, своєчасно грошові кошти на погашення кредиту не надавав, через що з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 19.05.2020 року у нього перед банком утворилась заборгованість в загальній сумі 106 943,61 гривень, з яких: за простроченим тілом кредиту - 67 412,26 гривень, за простроченими відсотками - 4 946,67 гривень, за нарахованими на прострочений кредит відсотками згідно зі ст.625 ЦК України - 29 015,94 гривень, за фіксованим штрафом - 500,00 гривень, за процентним штрафом - 5 068,74 гривень, які просив стягнути з позичальника, а також судові витрати у справі. Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 30 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором без номера від 21.06.2017 року в сумі 25 420 гривень 11 копійок, яка становить заборгованість за тілом кредиту. В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо судового збору. Не погоджуючись із даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу на зазначене рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості. Вважає, що рішення в цій частині прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Вказує, що підписанням анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг відповідач погодився з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору. Приєднання до Умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком. Відповідач не заявляв вимог про визнання кредитного договору недійсним або нікчемним. Відповідач не оспорював розмір заборгованості по кредиту, а своїми діями з користування кредитними коштами, часткового погашення заборгованості погоджувався із розміром боргу, в т. ч. нарахуванням відсотків та пені. Вказує,що відповідач частково погашав заборгованість, тобто погоджувався із розподілом коштів, в т. ч. на погашення заборгованості за відсотками та пенею, а тому правових підстав для відмови в частині позовних вимог у суду не було. Просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а в іншій частині рішення залишити без змін. Відзив на апеляційну скаргу в даній справі не подавався. Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна. Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судом першої інстанції встановлено, що між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», яке змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк», 21 червня 2017 року укладено кредитний договір з відповідачем, згідно з умовами якого останній отримав кредит шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку. На підтвердження цих вимог банк надав копію підписаної 21 червня 2017 року сторонами анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанк», витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», розрахунки заборгованості за договором без номера від 21 червня 2017 року та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. Із наданої Банком довідки вбачається, що відповідачу були видані дві кредитні картки: 14.03.2017 року видано картку № НОМЕР_1 з терміном дії до 03/21; 15.03.2018 року видано картку № НОМЕР_2 з терміном дії до 01/22. Відповідно до довідки банку про зміну умов кредитування стартовий картковий рахунок відповідача має номер НОМЕР_3 ; йому встановлювались наступні кредитні ліміти: з 21.06.2017 року - 900,00 гривень, з 17.02.2018 року - 12 000,00 гривень, з 15.03.2018 року - 13 500,00 гривень, з 23.03.2018 року 1 000,00 гривень, з 01.08.2018 року - 0,00 гривень. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 цього Кодексу встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У даному випадку умови договору приєднання розроблені позивачем по справі АТ КБ «Приватбанк», тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Банком як доказ укладення договору з відповідачем суду надано анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку та Витяги з Тарифів і Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, які не підписані позичальником. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Разом із тим, в анкеті-заяві взагалі не передбачається жодних істотних умов договору, а саме, як зазначено вище, суми кредитування, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, умов щодо процентної ставки і її нарахування, а також не передбачено відповідальності у вигляді пені та штрафів за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, порядку нарахування. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги за кредитним договором, посилався на витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та з «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua і є частиною спірного договору. Додані до позову Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та Правила мав на увазі і розумів відповідач, підписуючи анкету-заяву, та відповідно, чи брав він на себе викладені у них зобов`язання, позивачем суду не надано. У витягу з Тарифів наведено чотири види карт і всі вони мають різні базові процентні ставки. А тому висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (21.06.2017 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (17.06.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову, є правильним. У заяві позичальника від 21 червня 2017 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Згідно з наданим банком розрахунку станом на 19.05.2020 р. заборгованість за кредитним договором становить - 106 943,61 грн, в тому числі: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 67412,26 грн, за простроченими відсотками - 4 946,67 гривень, за нарахованими на прострочений кредит відсотками згідно зі ст.625 ЦК України - 29 015,94 гривень, за фіксованим штрафом - 500,00 гривень, за процентним штрафом - 5 068,74 гривень. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження узгодження обома сторонами конкретних запропонованих відповідачеві Умов та Правил надання банківських послуг, а тому правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про тіло кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Підписана відповідачем анкета-заява жодних даних про розмір кредитного ліміту не містить, а встановлених у справі обставин, що наведені вище, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді терміни виконання договору, сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді пені та штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано дві кредитні картки зі строком дії до 2021 та 2022 р. відповідно, і на картку було встановлено кредитний ліміт 900 грн, який в подальшому збільшувався. Розрахунок заборгованості за договором станом на 31.08.2020 р., доданий до позовної заяви, не підтверджує обставин, викладених у позовній заяві. Наданий банком розрахунок не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком. На підставі викладеного, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржника обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Суд підставно дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 21 червня 2017 року лише за тілом кредиту в сумі 25420, 11 грн. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив би покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 30 вересня 2020 року в даній справі в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 14 грудня 2020 року Головуючий Судді