Постанова Донецький апеляційний суд № 221/7381/20

22-ц/804/183/22 221/7381/20 Головуючий у І інстанції Безрук Т. В. Єдиний унікальний номер 221/7381/20 Номер провадження 22-ц/804/183/22 Доповідач Барков В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2022 року м. Маріуполь Донецький апеляційний суд в складі: головуючого судді Баркова В. М. суддів Зайцевої С. А., Мальцевої Є. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомленням учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 11 жовтня 2021 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: В листопаді 2020 року позивач акціонерне товариство комерційний Банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «Приват Банк») звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява вмотивована тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 01 серпня 2013 року та Умов та Правил надання банківських послуг відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, який згодом було збільшено до 16 000 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Внаслідок неналежного виконання відповідачкою грошових зобов`язань утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 16 липня 2020 року становить 76 048 грн. 33 коп. та складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 53 713 грн. 61 коп., заборгованості за простроченими відсотками в сумі 22 334 грн. 72 коп., яку позивач, користуючись своїм правом, просив стягнути з відповідачки, а також судові витрати, пов`язані із зверненням до суду в розмірі 2 210 грн. Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 11 жовтня 2021 року у задоволені позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» відмовлено. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не взяв до уваги надано докази того, що відповідач активно користувався карткою банку, був ознайомлений з усіма умовами договору, жодних заперечень щодо розміру заборгованості за договором від відповідача не було, а тому це вказує на те, що між сторонами було погоджено нараховані відсотки. Крім того вважає, що оскільки відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг з використанням кредитної картки та паспорту споживчого кредиту з усією інформацією про умови кредитування, усі дії з користування кредитними коштами свідчать про визнання заборгованості відповідачкою, а також враховуючи, що ОСОБА_1 заборгованість не оспорювалася, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.13 ст. 7, ч.ч. 1,3 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші. У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що визначена позивачем сума заборгованості в сумі 53 713,61 грн. значно вища кредитного ліміту в розмірі 16 000 грн., а також вважав борг погашеним відповідачкою згідно наданої банком довідки про рух грошових коштів по карткам ОСОБА_1 . Відмовляючи у стягненні відсотків за користування кредитом, суд виходив з того, що витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг не містить підпису відповідачки, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору. З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статей 12, 11, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Як вбачається з долученої до матеріалів справи анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (для індивідуальних клієнтів, приватних підприємців та керівників корпоративних клієнтів) вона містить лише анкетні дані відповідачки, її контактну інформацію. Яку саме картку відповідачка бажає оформити, розмір кредитного ліміту карти, даних про умови кредитування, які проценти встановлено за користування кредитом, строк договору, які штрафні санкції передбачені за несвоєчасне погашення кредиту, розмір комісії тощо у вказаній анкеті-заяві не зазначено (а.с 27). Наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування престижних кредитних карт «Універсальна» містить відомості про місячну базову процентну ставку для різних кредитних продуктів: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» - 3% в місяць, «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» - 2,5% в місяць (за тратами, здійсненими з 01.09.14 р. - 2,9%; за тратами, здійсненими з 01.04.15 р. - 3,6%), «Універсальна CONTRACT» 1,7% в місяць та «Універсальна GOLD» - 2,5% в місяць (з 01.04.13 р. - 2,3 %; за тратами, здійсненими з 01.09.14 р. - 2,7%; за тратами, здійсненими з 01.04.15 р. - 3,5%) (а.с. 28-60). Також матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вказаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. У даному випадку цивільні відносини виникли між АТ КБ «ПриватБанк» та фізичною особою ОСОБА_1 , як споживачем банківських послуг, яка є слабшою стороною та підлягає особливому правовому захисту у вказаних правовідносинах (Рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі № 1/12/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»), з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» не дотрималось вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову в частині вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по процентам. Апеляційний суд також не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідачки тіла кредиту з огляду на наступне. Розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами на свій розсуд, відповідачка у судових засіданнях суду першої інстанції не заперечувала факту укладання кредитного договору, отримання кредитної картки та користування кредитними коштами. Отже, апеляційний суд вважає встановленим факт укладення 01 серпня 2013 року між банком та ОСОБА_1 кредитного договору № б/н шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. З наданої позивачем до суду першої інстанції виписки про рух коштів по рахунку відповідачки з моменту укладення договору, тобто з 01 серпня 2013 року, й по 16 липня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 за вказаний період фактично витрачені кредитні кошти на суму 39 666 грн. 05 коп., а повернуто банку 65 358 грн. 86 коп. Усі подальші списання коштів здійснювалися Банком в автоматичному режимі на погашення простроченої заборгованості зі сплати штрафів, комісій та інших обов`язкових платежів згоди на які відповідачка не давала (а.с. 18-24). Враховуючи, що відповідачка повернула банку гроші в сумі, яка перевищує фактично отримані та використані кошти, апеляційний суд також вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині. Посилання суду першої інстанції як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог на те, що заборгованість в розмірі 53 713 грн. 61 коп. значно перевищує кредитний ліміт в розмірі 16 000 грн. є помилковим, проте на правильність ухваленого рішення не впливає. Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, перерозподіл судових витрат ним не здійснюється. Керуючись ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення. Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 11 жовтня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 10 січня 2022 року. Судді В. М. Барков С. А. Зайцева Є. Є. Мальцева