Постанова 4804 № 242/3857/20

22-ц/804/985/21 242/3857/20 Головуючий у І інстанції Капітонов В.І. Єдиний унікальний номер 242/3857/20 Номер провадження 22-ц/804/985/21 Доповідач Барков В.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 року м. Маріуполь Донецький апеляційний суд в складі: головуючого судді Баркова В. М., суддів Зайцевої С. А., Мальцевої Є.Є., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Маріуполі апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 21 січня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «Приват Банк») звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 14 вересня 2009 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 08 липня 2020 року утворилась заборгованість в сумі 16 589 грн. 81 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 14 477 грн. 62 коп. та заборгованості за пенею в сумі 2 112 грн. 19 коп., які позивач і просив стягнути з відповідачки разом із судовими витратами пов`язаними із зверненням до суду в сумі 2 102 грн. Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 21 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не звернув уваги на те, що позивачем було надано копії паспорту до зміни відповідачкою прізвища та після, в яких зазначено однакові дату народження та адресу, за якою прописана відповідачка. Крім того вважає, що оскільки відповідачкою було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг з використанням кредитки «Універсальна», заборгованість нею не оспорювалася, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1, 3 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші. У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що позивач надавав картки за заявою, яка підписана ОСОБА_1 . Крім того, будь-яких документів, які б містили інформацію про зміну ОСОБА_1 прізвища на « ОСОБА_1 », матеріали справи не містять, а отже із наданих до суду копії Умов та Правил надання банківських послуг, а також довідки про умови кредитування неможливо визначити, що кредитний договір, заборгованість за яким просить стягнути банк, укладений саме з відповідачкою ОСОБА_1 . З такими висновками суду не можна не погодитися. Судом встановлено, що АТ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням нею своїх зобов`язань за кредитним договором б/н від 14 вересня 2009 року. На підтвердження своїх позовних вимог позивачем надана анкета-заява 1407100700121707992 від 17 жовтня 2009 року згідно якої ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту 500 грн. на картковий рахунок (а.с. 16). В своїй апеляційній скарзі АТ «ПриватБанк» як на доказ зміни відповідачкою прізвища посилається на копії паспортів на прізвища « ОСОБА_1 » та « ОСОБА_1 » в яких вказана однакова дата народження, а також копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера. Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. У справі що переглядається, предметом доказування, серед іншого, є належність відповідача у зв`язку із зміною нею прізвища. Належними доказами в цьому випадку можуть бути будь-які письмові докази, які б беззаперечно вказували на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 О. О. - це одна й та сама особа. Проте таких доказів позивачем суду не надано. Так, з копій паспортів, які видані на різні прізвища, але містять однакову дату народження лише з цих підстав не можна зробити однозначний висновок про їх належність одній особі. Такий висновок можна було б зробити за наявності довідок про присвоєння ідентифікаційного номера виданих на різні прізвища, але з однаковим ідентифікаційним номером. Проте матеріали справи містять лише довідку, видану на ім`я ОСОБА_1 ідентифікацій код якої співпадає із номером, вказаним цією ж особою в анкеті- заяві від 17 жовтня 2009 року. Клопотань про витребування актових записів щодо зміни відповідачкою прізвища представником позивача не заявлялось. Крім того, в своїй позовній заяві позивач посилається на анкету-заяву без номера від 14 вересня 2009 року в той час коли в підтвердження позовних вимог надає копію анкети-заяви № 1407100700121707992 від 17 жовтня 2009 року та довідку про умови кредитування також від 17 жовтня 2009 року (а.с. 16, 17). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції щодо неналежності відповідача не спростовують, оскільки всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не підтверджуються належними та допустимими доказами. Оскільки, апеляційний суд приходить до висновку про неналежність відповідача у справі, а представник позивача відповідних клопотань в порядку, передбаченому ст. 51 ЦПК України, не заявляв, як в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в апеляційному суді, інші доводи апеляційної скарги правового значення не мають. Таким чином, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість скасування оскаржуваного рішення. Керуючись ст. 374, 367, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення. Заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 21 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 08 червня 2021 року. Судді В. М. Барков С. А. Зайцева Є. Є. Мальцева