Постанова 4804 № 266/1163/16-ц

22-ц/804/29/22 266/1163/16-ц Головуючий у І інстанції Курбанова Н. М. Єдиний унікальний номер 266/1163/16-ц Номер провадження 22-ц/804/29/22 Доповідач Барков В.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2022 року м. Маріуполь Донецький апеляційний суд в складі: головуючого судді Баркова В. М., суддів Биліни Т. І., Мальцевої Є. Є., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Маріуполі апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 липня 2021 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У березні 2016 року позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «Приват Банк») звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_1 посилаючись на те, що 22 жовтня 2010 року вона стала клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк» підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. 14 червня 2013 року їй було переоформлено кредитну карту на престижну кредитну карту «Універсальна Gold». 15 листопада 2013 року ОСОБА_1 знову пройшла ідентифікацію в ПАТ КБ «Приватбанк», підписавши Анкету-заяву про приєднання до умов та правил банківських послуг в ПриватБанку. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 29 лютого 2016 року утворилась заборгованість в сумі 72 796 грн. 27 коп., яка складається із 20 002 грн. 84 коп. заборгованості за кредитом; 46 838 грн. 71 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом та 2 012 грн. 04 коп. заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 3 442 грн. 68 коп. штрафу (процентна складова). Після уточнення позовних вимог у квітні 2016 року (том 1 а.с. 96-99) банк просив суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість у розмірі 68 862 грн. 71 коп. за кредитним договором № б/н від 15 листопада 2013 року, яка складається з: 20 002 грн. 84 коп. заборгованість за кредитом; 46 838 грн. 71 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом та 2 012 грн. 04 коп. заборгованості за пенею та комісією, а також просив стягнути судові витрати у розмірі 1 378 грн. Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не звернув уваги на те, що позивачем було надано докази того, що відповідачка активно користувалась карткою банку. Крім того вважає, що оскільки відповідачкою було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг з використанням кредитки «Універсальна», заборгованість нею не оспорювалася, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. 13 вересня 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1, 3 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та частково задовольнити позовні вимоги з наступних підстав. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 376 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позичальником були повністю повернуті використані 20 378 грн. 95 коп., що підтвердили сторони у судовому засіданні, а також підтверджується наданою представником банка випискою по картці/рахунку № НОМЕР_1 та додатковим рахункам договору з ОСОБА_1 за період з 08 лютого 2006 року по 04 квітня 2017 року, а доказів наявності заборгованості у розмірі 20 002,84 грн., станом на 29 лютого 2016 року позивачем суду не надано. Крім того, відмовляючи у стягненні відсотків за користування кредитом, суд виходив з того, що витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг не містить підпису відповідачки, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору. Проте, з такими висновками суду повністю погодитися не можна. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статей 11, 12, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Судом встановлено, що АТ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним виконанням нею своїх зобов`язань за кредитним договором б/н від 15 листопада 2013 року. На підтвердження своїх позовних вимог позивачем надана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», яку позивачка підписала 15 листопада 2013 року. Ця анкета-заява містить лише анкетні дані відповідачки та її контактну інформацію. Яку саме картку відповідачка бажає оформити, даних про умови кредитування, які проценти встановлено за користування кредитом, строк договору, які штрафні санкції передбачені за несвоєчасне погашення кредиту, розмір комісії тощо у вказаній анкеті-заяві не зазначено (а.с 59-90). Наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування престижних кредитних карт Visa містить відомості про місячну базову процентну ставку для різних кредитних продуктів: «Універсальна GOLD» та «Універсальна GOLD mini» - 2,5% в місяць (а.с. 7-8). Також матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вказаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. У даному випадку цивільні відносини виникли між АТ КБ «ПриватБанк» та фізичною особою ОСОБА_1 , як споживачем банківських послуг, яка є слабшою стороною та підлягає особливому правовому захисту у вказаних правовідносинах (Рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі № 1/12/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»), з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» не дотрималось вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що правові підстави для задоволення позову в частині вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по процентам та штрафів відсутні. Крім того, згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. В своїй позовній заяві АТ КБ «Приват Банк» просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором станом на 29 лютого 2016 року в сумі 72 796 грн. 27 коп., яка складається із 20 002 грн. 84 коп. заборгованості за кредитом; 46 838 грн. 71 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом та 2 012 грн. 04 коп. заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 3 442 грн. 68 коп. штрафу (процентна складова). Після уточнення позовних вимог у квітні 2016 року (том 1 а.с. 96-99) банк фактично відмовився від позовних вимог в частині стягнення штрафів, оскільки просив суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість у розмірі 68 862 грн. 71 коп. за кредитним договором № б/н від 15 листопада 2013 року, яка складається з: 20 002 грн. 84 коп. заборгованість за кредитом; 46 838 грн. 71 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом та 2 012 грн. 04 коп. заборгованості за пенею та комісією, а також просив стягнути судові витрати у розмірі 1 378 грн. При цьому заборгованість по процентам за користування кредитом позивач розраховував виходячи з Умов та Правил надання банківських послуг. Між тим, із тексту рішення суду першої інстанції вбачається, що предметом судового розгляду була заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 30 травня 2014 року по 29 лютого 2016 року відповідно до облікової ставки НБУ в сумі 7 218 грн. 81 коп. Підставою для цього стали письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника банку та його письмові пояснення, викладені в одній заяві від 16 листопада 2020 року в якій представник банку обґрунтовує розмір процентів із посиланням вже на норми ст. 1048 ЦК України (том 2 а.с. 44-47). Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Зміна підстав позову передбачає заміну обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Зміна предмета позову відбувається, коли позивач висуває нові матеріально-правові вимоги до відповідача. Таким чином, вимога про стягнення процентів за користування кредитом на підставі закону (ст. 1048 ЦК України), а не на підставі умов укладеного між сторонами договору (Умов та Правил надання банківських послуг), є зміною предмету позову, оскільки змінюються матеріально-правові вимоги до відповідачки. Відтак, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для розгляду справи з урахуванням підстав позову, на які посилався представник позивача при наданні пояснень в судовому засіданні під час розгляду справи по суті. Враховуючи вищенаведене, рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки на користь банку заборгованості за процентами необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційний суд також не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідачки тіла кредиту з огляду на наступне. Розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами на свій розсуд, відповідачка у судових засіданнях суду першої інстанції не заперечувала факту укладання кредитного договору, отримання кредитної картки та користування кредитними коштами. Отже, апеляційний суд вважає встановленим факт укладення 15 листопада 2013 року між банком та ОСОБА_1 кредитного договору № б/н шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. З наданої позивачем до суду першої інстанції виписки про рух коштів по рахунку відповідачки з моменту укладення договору, тобто з 15 листопада 2013 року, й по 29 лютого 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 за вказаний період фактично витрачені кредитні кошти на суму 14 889 грн. 60 коп., а повернуто банку 8 907 грн. 73 коп. Усі подальші списання коштів здійснювалися Банком в автоматичному режимі на погашення простроченої заборгованості зі сплати штрафів, комісій та інших обов`язкових платежів згоди на які відповідачка не давала (том 2 а.с. 10-24). Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а відтак апеляційний суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Оскільки відповідачка фактично отримала від банку 5 981 грн. 85 коп. (14 889 грн. 60 коп. - 8 907 грн. 73 коп. = 5 981 грн. 85 коп.), апеляційний суд приходить до висновку, що рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки на користь банку заборгованості за тілом кредиту також необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове про часткове задоволення вимог стягнувши з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту у зазначеному розмірі. Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання до суду першої інстанції позовної заяви, позивач сплатив судовий збір в розмірі 1 378 грн. (том 1 а.с. 1). За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 067 грн. (том 2 а.с. 92). Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог (заявлено вимоги на 68 862 грн. 71 коп., задоволено в розмірі 5 981 грн. 85 коп., що складає 8,68% від суми заявлених вимог), з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню частина сплаченого судового збору у розмірі 119 грн. 61 коп. (1 378 грн. х 8,68%) за подачу позову до суду першої інстанції та 179 грн. 41 коп. - за подачу апеляційної скарги (2 067 грн. х 8,68%). Керуючись ст. 374, 367, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 липня 2021 року - скасувати. Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором за період з 15 листопада 2013 року по 29 лютого 2016 року у розмірі 5 981 (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят одна) грн. 85 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 981 грн. 85 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в сумі 119 (сто дев`ятнадцять) грн. 61 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 179 (сто сімдесят дев`ять) грн. 41 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 10 січня 2022 року. Судді В. М. Барков Т. І. Биліна Є. Є. Мальцева