Постанова Київський апеляційний суд № 752/5861/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/343/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 січня 2023року місто Київ справа № 752/5861/21 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Ольшевської І.О., повний текст складено 14 червня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: В лютому 2021 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 12 липня 2017 року у розмірі 137049,95 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 130616,06 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками - 6433,89 грн. В обґрунтування вимог посилався на те, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву №б/н від 12 липня 2017 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 200 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Вказував, що відповідач при підписанні анкети - заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Зазначав, що заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Позивач вказував, що банк свої зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит у повному обсязі, однак остання умови кредитного договору не виконує, грошові кошти не повертає, а тому просив стягнути з відповідачазаборгованість за кредитним договором. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2022 року у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК»відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог посилався на те, що на підставі анкети-заяви №б/н від 12 липня 2017 року відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_1 , на яку встановлено кредитний ліміт 20000 грн. Вказував, що у виписці по руху коштів чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання відповідачем грошей. Зазначав, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідачем 07 березня 2019 року було підписано паспорт споживчого кредиту, в якому остання особистим підписом підтвердила ознайомлення з основними умовами кредитування. Посилався на те, що суд першої інстанції не врахував право позивача нараховувати відсотки згідно з ст.1048 ЦК України. Відзиву на апеляційну скаргу позивача до Київського апеляційного суду не надійшло. У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до положень статтей 526, 530, 610, ч.1 статті 612 ЦК Українизобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Як вбачається з матеріалів справи, 12 липня 2017 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку для індивідуальних клієнтів. У анкеті-заяві зазначено, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить її підпис в анкеті-заяві. Вказана анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, її контактну інформацію. Проте, у зазначеній анкеті-заяві не зазначено, яку саме картку відповідач бажає оформити, не зазначено даних про умови кредитування, в тому числі - кредитний ліміт, які проценти встановлено за користування кредитом, строк договору, які штрафні санкції передбачені за несвоєчасне погашення кредиту, розмір комісії. Як вбачається з матеріалів справи, банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПРИВАТБАНКУ та Тарифи для відкриття карткових рахунків рівня: Platinum, Platinumдля значущих категорій клієнтів, MCWorldElite, VISAInfiniteяк невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт рівня: Platinum, Platinum для значущих категорій клієнтів, MC WorldElite, VISAInfiniteта витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПРИВАТБАНКУ, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вказаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні правові підстави для задоволення позову щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідачем 07 березня 2019 року було підписано паспорт споживчого кредиту, в якому остання особистим підписом підтвердила ознайомлення з основними умовами кредитування, виходячи з наступного. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 та Верховний Суд у постанові від 15 червня 2022 року у справі №313/181/21. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що анкета-заява була підписана ОСОБА_1 12 липня 2017 року, а паспорт споживчого кредиту 07 березня 2019 року. Доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення процентів на підставі ст.1048 ЦК України суперечать положенням ч.1 ст.13 ЦПК України, оскільки таких вимог у суді першої інстанції не заявлено. Відмовляючи у задоволенні позових вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що ним не береться до уваги розрахунок позивача суми заборгованості, оскільки він проведений з урахуванням сум відсотків, які, як встановлено судом, не погоджувались сторонами, а тому позов вчастині стягнення основного боргу в розмірі 130616,06 грн. не підлягає задоволенню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Так, позивач, на підтвердження своїх вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту надав суду розрахунок заборгованості за договором №б/н від 12 липня 2017 року станом на 30 грудня 2020 року, довідку про видачу кредитних карток, довідку про зміну умов кредитування, виписку по рахунку станом на 05 лютого 2021 року за період з 22 листопада 2017 року по 30 жовтня 2020 року. Як вбачається з довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідачу була видана кредитна картка: № НОМЕР_1 , дата відкриття 24 листопада 2017 року, термін дії до 11/20. Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача (договір б/н), старт карткового рахунку № НОМЕР_1 був визначений 24 листопада 2017 року та встановлений кредитний ліміт у розмірі 0,00 грн., який неодноразово був як збільшений: 27 листопада 2017року до 10000 грн., 15 грудня 2017 року до 100000 грн., 24 жовтня 2018 року до 200000 грн., а 01 липня 2020 року кредитний ліміт звеншено до 0,00 грн. У відзиві на позовну заяву, який було подано до суду першої інстанції, відповідач вказувала на те, що банк безпідставно нараховував та здійснював автоматичне списання відсотків за користування кредитним лімітом та щомісячної комісії за обслуговування картки. За весь період дії карткового рахунку безпідставно списав в автоматичному режимі на свою користь кошти в розмірі 142674,98 грн. Вважає,що позивач вже отримав (списав) суму коштів у рахунок наданого кредитного ліміту в розмірі 14267,97 грн., а тому заборгованість перед позивачем відсутня, а позовні вимоги про стягнення боргу в заявленому розмірі 137049,95 грн. є необгрунтованими. Виписка за картковим рахунком відповідача, що міститься в матеріалах справи (а.с.80-117) є належним доказом для визначення заборгованості відповідача за тілом кредиту, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18-ц. Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки за договором б/н по рахунку, відповідач здійснювала витрати кредитних коштів та періодично вносила кошти на погашення кредиту. Відповідно до наданого розрахунку та виписки по рахунку вбачається, що позивачем безпосередньо до загальної заборгованості по кредиту включалося та відповідно проводилося списання: відсотків за користування кредитним лімітом та комісії за обслуговування картки. При цьому, оскільки матеріали справи не містять доказів про погодження з відповідачем умов стягнення відсотків за користування кредитним лімітом та комісії за обслуговування картки, колегія суддів вважає, що позивач безпідставно нарахував у розмір заборгованості вказаних складових. Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України). Як вбачається з виписки по рахунку, виходячи із наявної заборгованості за кредитом в сумі 130616,06 грн. станом на 30 грудня 2020 року банком у її розмір були включені: відсотки за користування кредитним лімітом, що загалом становить 146505,69 грн.; комісія за обслуговування картки, що загалом становить 7200 грн. Оскільки, позивачем не надано доказів погодження сторонами розміру процентів закористування кредитним лімітом та комісії за обслуговування картки, то внесені відповідачем кошти повинні були бути зараховані на погашення заборгованості по тілу кредиту. А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки відповідач фактично отримала кредит та користувалася ним, отже з останньої підлягала стягненню сума за тілом кредиту за вирахуванням платежів, які не пов`язані з банківським кредитом, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом та комісії за обслуговування картки. Позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 130616,06 грн., при цьому в дану суму включені: відсотки за користування кредитним лімітом у розмірі 146505,69 грн. та 7200 грн. комісія за обслуговування картки, отже заборгованість відповідача станом на 30 грудня 2020 року за тілом кредиту відсутня. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти були повернуті АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в добровільному порядку, а відтак правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 130616,06 грн. не має. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення та залишення без змін рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2022 року -залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: