Постанова 4804 № 265/4181/19

22-ц/804/2265/20 265/4181/19 Головуючий у І інстанції Мельник І.Г. Єдиний унікальний номер 265/4181/19 Номер провадження 22-ц/804/2265/20 Доповідач Барков В.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2020 року м. Маріуполь Донецький апеляційний суд в складі: головуючого судді Баркова В.М., суддів Мальцевої Є.Є., Ткаченко Т.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомленням учасників справи, апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 травня 2020 року, ухвалене в м. Маріуполі Донецької області, у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року позивач акціонерне товариство комерційний Банк «ПриватБанк» (надалі АТ КБ «Приват Банк») звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява вмотивована тим, що 22 січня 2014 року між банком та відповідачкою був укладений кредитний договір б/н, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 9 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 10 червня 2019 року виникла заборгованість в сумі 415 358,30 грн., яка складається з: 9 229,35 грн. заборгованість за кредитом, 401 026,95 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 5 102 грн. заборгованість за пенею та комісією. Проте, оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, банк просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 125 876,79 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 9 229,35 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 22 січня 2014 року по 01 січня 2018 року у розмірі 116 647,44 грн., а також судові витрати, пов`язані із зверненням до суду в розмірі 1 921 грн. Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 травня 2020 року в задоволені позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідачка підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловила свою згоду з формою договору та його умовами, при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Банком на підтвердження позову були надані первісні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів за кредитним договором. Сума, яку вони просять стягнути, належним чином обґрунтована та підтверджена. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.13 ст. 7, ч.ч. 1,3 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 376 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Проте з таким висновком в повній мірі погодитися не можна. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статей 12, 11, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Як вбачається з долученої до матеріалів справи анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (для індивідуальних клієнтів, приватних підприємців та керівників корпоративних клієнтів) вона містить лише анкетні дані відповідачки та її контактну інформацію. Яку саме картку відповідачка бажає оформити, даних про умови кредитування, які проценти встановлено за користування кредитом, строк договору, які штрафні санкції передбачені за несвоєчасне погашення кредиту, розмір комісії тощо у вказаній анкеті-заяві не зазначено (а.с 8). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору. Наданий позивачем Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» містить відомості про місячну базову процентну ставку для різних кредитних «Універсальна» - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (3%), «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (2,5%), «Універсальна CONTRACT» (1,7%), «Універсальна GOLD» (2,5%, з 01 квітня 2013 року - 2,3%, за тратами здійсненими з 01 вересня 2014 року - 2,7%, за тратами здійсненими з 01 квітня 2015 року - 3,5%) (а.с.9). Також матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вказаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. У даному випадку цивільні відносини виникли між АТ КБ «ПриватБанк» та фізичною особою ОСОБА_1 , як споживачем банківських послуг, яка є слабшою стороною та підлягає особливому правовому захисту у вказаних правовідносинах (Рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі № 1/12/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»), з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» не дотрималось вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по процентам та штрафів. Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідачки тіла кредиту з огляду на наступне. Розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами на свій розсуд, відповідачка у судові засідання суду першої інстанції не з`являлася, не заперечувала факти укладання кредитного договору, отримання кредитної картки та користування кредитними коштами. Не подавалися відповідні докази й на стадії апеляційного провадження в справі. Судом першої інстанції також було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 одружилася з ОСОБА_2 та змінила прізвище на « ОСОБА_3 » (а.с. 84-85). Також, відповідно до відповіді Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області від 06 травня 2020 року, ОСОБА_1 була документована Орджонікідзевським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 від 17.08.2007 року. 27 квітня 2013 року їй Орджонікідзевським РВ у м. Маріуполі ГУ ДМС України в Донецькій області на підставі паспорту НОМЕР_1 був оформлений паспорт серії НОМЕР_2 на прізвище « ОСОБА_3 ». Паспорт НОМЕР_1 був знищений 30 квітня 2013 року, про що є відмітка у заяві ф.№ 1. 02 червня 2016 року Лівобережним РВ у м. Маріуполі ГУ ДМС України в Донецькій області був виданий ОСОБА_4 паспорт серії НОМЕР_3 в зв`язку з втратою паспорту НОМЕР_2 (а.с. 125). Таким чином судом встановлено що, на день підписання анкети-заяви ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_3 » та мала інший паспорт. Крім того, підпис відповідачки в анкеті-заяві відповідає її підпису у заяві про видачу нового паспорту після зміни прізвища на « ОСОБА_3 » (а.с. 128). Отже, апеляційний суд вважає встановленим факт укладення 22 січня 2014 року між банком та ОСОБА_5 кредитного договору № б/н шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. З розрахунку заборгованості вбачається, що розмір заборгованості відповідачки за тілом кредиту складає 9 229 грн. 35 коп., яку і просив стягнути Банк з відповідача. Проте, з виписки про рух коштів за картками, виданими 22 січня 2014 року, який був наданий позивачем до суду першої інстанції вбачається, що відповідачкою фактично витрачені кредитні кошти на суму 8 340 грн. 95 коп. Усі подальші списання коштів здійснювалися Банком в автоматичному режимі на погашення простроченої заборгованості зі сплати штрафів, комісій та інших обов`язкових платежів згоди на які відповідачка не давала (а.с. 67зв.б.-76). Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також беручи до уваги вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, апеляційний суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Оскільки відповідач фактично отримав від банку 8 340 грн. 95 коп., апеляційний суд приходить до висновку, що рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за тілом кредиту підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового про стягнення з ОСОБА_5 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту у зазначеному розмірі. Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання до суду першої інстанції позовної заяви, позивач сплатив судовий збір в розмірі 1 921 грн. (а.с. 1). За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 881 грн. 50 коп. (а.с. 154). Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог (заявлено вимоги на суму 125 876 грн. 79 коп. які задоволено в розмірі 8 340 грн. 95 коп., що складає 6,63% від суми заявлених вимог), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина сплаченого судового збору у розмірі 127 грн. 36 коп. (1 921 грн. х 6,63%) за подачу позову до суду першої інстанції та 191 грн. 04 коп. за подачу апеляційної скарги (2 881,50 грн. х 6,63%). Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 травня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за тілом кредиту скасувати. Позовні вимоги акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за тілом кредиту задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_5 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8 340 (вісім тисяч триста сорок) грн. 95 коп. Стягнути з ОСОБА_5 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 127 (сто двадцять сім) грн. 36 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_5 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 191 (сто дев`яносто одна) грн. 04 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 23 липня 2020 року. Судді В.М. Барков Є.Є. Мальцева Т.Б. Ткаченко