Постанова 4856 № 560/8562/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/8562/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук А.М. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 10 січня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Староушицької селищної ради на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Староушицької селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство Староушицької селищної ради "Добробут" про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : В липні 2021 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулось до суду з позовом до Староушицької селищної ради, в якому просило звернути стягнення податкового боргу Комунального підприємства Староушицької селищної ради "Добробут" в сумі 78591,55 грн. на кошти Староушицької селищної ради. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року позов задоволено в повному обсязі. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Обгрунтовуючи доводи апеляційної справи, апелянт відзначив, що субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язання комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника. Також, на переконання апелянта, оскаржуване рішення ухвалено без врахування висновків щодо врегулювання подібних правовідносин, викладених у постанові Великої палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі №5023/4388/12. У відзиві на апеляційну скаргу податковий орган заперечив доводи апелянта та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Суд першої інстанції встановив та ця обставина підтверджується матеріалами справи, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відповідач є засновником комунального підприємства Староушицької селищної ради «Добробут». Статутом комунального підприємства Староушицької селищної ради «Добробут» визначено, що комунальне підприємство Староушицької селищної ради «Добробут» створено у відповідності до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування", згідно рішення сесії Староушицької селищної ради №3 від 15 липня 2011 року, засноване Староушицькою селищною радою Кам`янець - Подільського району Хмельницької області на комунальній власності, надалі - Власник. У зв`язку з наявністю за комунальним підприємством Староушицької селищної ради «Добробут» заборгованості з податків та зборів, на підставі пункту 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України контролюючим органом сформовано податкову вимогу від 29.08.2017 №2536-17, яку надіслано КП "Добробут", що засвідчується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення, а також копією корінця податкової вимоги. В подальшому, позивач, з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу комунальним підприємством, звертався з позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду про стягнення з КП «Добробут» податкового боргу в розмірі 78591,55 грн. з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків та за рахунок готівки, що належить відповідачу. Рішенням суду від 28.12.2020 у справі №560/3765/20 позов задоволено і на його виконання позивачем прийнято рішення №2/22-01-13-03-18 від 16.02.2021 про погашення усієї суми податкового боргу КП "Добробут" та направлено до установ банків інкасові доручення про списання коштів з рахунків останнього, відкритих в банківських установах. В зв`язку з відсутністю коштів на банківських рахунках боржника, надіслані інкасові доручення були повернуті без виконання. Зокрема, інкасове доручення надіслане до Хмельницької філії АК КБ "Приватбанк" повернуто позивачу в зв`язку з накладенням арешту на кошти КП "Добробут" іншим виконавчим документом, а підставою повернення інкасового доручення АТ "Укрексімбанк" є факт відсутністі коштів на рахунку платника податку. Також, позивачем вживались заходи з метою виявлення майна, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Однак, проведеними заходами, майна, достатнього для погашення наявної суми боргу, не виявлено. Так, згідно інформаційної довідки №249981318 від 26.03.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо майна КП «Добробут» відомості відсутні. Наведені обставини у своїй сукупності стали підставою для звернення податкового органу до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом доведено факт дотримання алгоритму дій, визначеного податковим законодавством, що передує зверненню з подібним позовом до суду, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та звернення стягнення податкового боргу комунального підприємства Староушицької селищної ради "Добробут" в сумі 78591,55 грн. на кошти Староушицької селищної ради. Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними. Так, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підпунктами 20.1.18 та 20.1.19 пункту 20 статті 20 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податного боргу або його частини. Згідно з пунктами 36.1, 36.2 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. За змістом пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Пунктом 96.1 статті 96 ПК України встановлено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків. Згідно з пунктом 96.3 статті 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пункті 96.1 цієї статті рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно. Проте, наведені особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств не скасовують необхідності здійснення податковим органом певних дій щодо погашення стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 ПК України, які повинні передувати зверненню в порядку статті 96 Податкового кодексу України Так, згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Для цього орган державної податкової служби звертається в порядку п. 95.3 ст. 95 ПК України до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Відповідно до п.95.7 чт. 95 ПК України продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації. Отже, податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу. Якщо усі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу комунального підприємства, то податковий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 ПК України, для залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке підприємство, для погашення податкового боргу останнього. Як встановлено судом під час розгляду справи, у третьої особи дійсно є наявний податковий борг, податковим органом було вжито відповідні заходи для погашення цього боргу, під час яких встановлено відсутність у КП "Дорбробут" коштів та майна. Податковий орган у відповідності до ст. 96 ПК України звертався до відповідача із поданням про розгляд питання щодо прийняття рішень, направлених на погашення податкового боргу КП "Добробут". Листом від 06.04.2021 року №546 відповідач повідомив податковий орган про прийняття рішення про винесення питання про ліквідацію КП "Добробут" на чергову сесії селищної ради. Однак, проект рішення про ліквідацію комунального підприємства, не набрав необхідної кількості голосів і рішення стосовно вказаного питання на черговому засіданні Староушицької селищної ради, що мало місце 30.03.2021 року, прийнято не було. Будь-яких інших рішень щодо погашення податкового боргу КП "Добробут" відповідачем не прийнято, податковий борг не погашено. Отже, позивачем вжиті всі можливі заходи щодо стягнення податкового боргу з КП "Добробут" та додержано процедуру, передбачену статтею 96 ПК України, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову. Інші доводи апелянта про нездійснення працівниками позивача заходів щодо внесення в податкову заставу майна КП "Добробут", не проведення публічних торгів вказаного майна та не вчинення інших заходів для виявлення та оцінки майна боржника, колегією суддів відхиляються, як такі, що повністю спростовуються матеріалами справи, зокрема, довідкою №249981318 від 26.03.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Колегія суддів також вважає безпідставними твердження відповідача про необхідність врахування у спірних правовідносинах висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.09.2018 року у справі №5023/4388/12, оскільки спір у вказаній справі вирішувався у порядку господарського судочинства та стосувався ліквідації комунального підприємства. При його вирішенні суди застосовували норми Господарського кодексу України. У той же час, в апеляційній скарзі скаржник не наводить доводів стосовно того, які саме норми права, застосовані Великою Палатою Верховного Суду у справі №5023/4388/12, мали бути застосовані судом при розгляді справи №560/8562/21. Також колегія суддів зазначає, що наведення в апеляційній скарзі окремих складових мотивувальної частини постанови Верховного Суду без належного обґрунтування певної правової позиції (як висновку суду касаційної інстанції щодо застосування конкретних норм права (положень актів законодавства) у конкретних правовідносинах (з урахуванням суб`єктного складу) і на конкретний період часу (незмінності законодавчого регулювання)) не може свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, при тому, що обставини у справі №5023/4388/12 та у справі, яка розглядається, не є подібними. Таким чином, наведені обставини у своїй сукупності спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Староушицької селищної ради залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.