Постанова Миколаївський апеляційний суд № 486/1929/20

05.01.22 22-ц/812/135/22 Провадження №22-ц/812/135/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 05 січня 2022 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого судді : Бондаренко Т.З., суддів: Крамаренко Т.В., Темнікової В.І., із секретарем судового засідання: Лівшенком О.С., за участю: представника позивача Білецького О.П., розглянувши цивільну справу №486/1929/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення, яке ухвалив Южноукраїнський міський суд Миколаївської області під головуванням судді Волкової О.І. у приміщенні цього суду 19 жовтня 2021 року, за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 17 вересня 2017 року підписав заяву б/н, в якій зазначив про згоду на те, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, з якими відповідач ознайомлений та які викладені на сайті: www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг. Таким чином, виходячи з положень статті 634 ЦК України між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг. За умовами укладеного сторонами договору банком відкритий відповідачу кредитний рахунок, відповідачу видано кредитну картку та встановлений кредитний ліміт. Посилаючись на те, що Банк виконав в повному обсязі зобов`язання за договором, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах договору та в межах встановленого кредитного ліміту, тоді як у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 26 жовтня 2020 року у нього виникла заборгованість перед банком на загальну суму 51141,31 грн., із яких 38669,14 грн. це заборгованість за тілом кредиту та 8539, 49 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 3932,68 грн.- заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України позивач просив стягнути вказану заборгованість та судові витрати. Заочним рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 жовтня 2021 року позовні вимоги Банку задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 17 вересня 2017 року у сумі 38669,14 грн. - заборгованість по тілу кредиту а також розподілено судовий збір. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що сторони досягли домовленостей лише щодо умов отримання відповідачем кредитних коштів. Відповідач активно використовував кредитні кошти, здійснював погашення платежів, обумовлених договором, однак, допустив виникнення заборгованості. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» вказує, що рішення суду в частині незадоволених вимог, є незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Рішення суду вказаним положенням закону в повній мірі не відповідає. Як встановив суд першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, 17 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву № б/н (а.с. 15). Своїм підписом у заяві ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, з якими його ознайомлено, складають договір про надання банківських послуг. В подальшому відповідачем на підставі укладеного договору про надання банківських послуг були отримані кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту, максимальний розмір якого становив 15000 грн. на платіжну картку. Факт укладання такого договору, користування кредитними коштами встановлений судом першої інстанції і відповідачем в апеляційному порядку не оспорюється та підтверджується, крім підписаних відповідачем анкети-заяви, також випискою по особовому рахунку на ім`я ОСОБА_1 , яка відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, є первинним документом, який підтверджує здійснені по банківському рахунку операції. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені закономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), проценти за користування кредитними коштами. Районний суд, вирішуючи питання щодо розміру заборгованості за тілом кредиту виходив з того, що відповідачем не погашена сума заборгованості за тілом кредиту на суму 38669,14 грн., в зв`язку з чим вона підлягає сплаті, а сума прострочених відсотків не передбачена умовами договору тому в цій частині вимог відмовлено. Проте, з таким висновком погодитись не можна. Кредитна картка - це іменний (з ідентифікатором власника) грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, який використовується для надання споживчого кредиту. Згідно наданої позивачем довідки після укладання договору про надання банківських послуг відповідач отримав кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до травня 2021 року, № НОМЕР_2 до листопада 2022 року та № 4149629382735579 до лютого 2023 року за допомогою яких використовував кредитні кошти, надані позивачем. Таким чином Банк надав відповідачу грошову банківську споживчу позику, тобто грошовий банківський споживчий кредит шляхом кредитування за допомогою кредитної картки. Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Банк виконав передбачені Договором зобов`язання, надавши відповідачу кредит у вигляді ліміту. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, виписки з особового рахунку ОСОБА_1 , відповідач використовував кредитні кошти та провів декілька виплат на погашення отриманих у кредит грошових сум та з порушенням встановлених договором порядку та строків. Звертаючись з позовом, Банк наполягав на тому, що у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на 26 жовтня 2020 року на загальну суму 51141,31 грн., із яких 38669,14 грн. це заборгованість за тілом кредиту та 8539,49 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 3932,68 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України. Так, відповідно до положень ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості , якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання, у другу чергу сплачуються проценти і неустойка, у третю чергу сплачується основна сума боргу. Стягуючи розмір заборгованості за тілом кредиту, який підлягає стягненню, районний суд вказав про неможливість врахування умов, які містяться в підписаному ОСОБА_1 паспорті споживчого кредиту, через те, що інформація викладена в даному паспорті зберігає чинність до 20 квітня 2018 року, а також, що умови кредиту можуть відрізнятися від інформації, викладеній в даному паспорті, а також в паспорті запропоновано умови щодо різних видів карток, а саме «Універсальна» та «УніверсальнаГолд» з відповідними лімітами (а.с. 16-17). Проте, колегія суддів враховує, що підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. З огляду на викладене, суд належним чином не дослідив надані банком докази видачі відповідачу кредиту, користування ним кредитними коштами, що доведено відповідними розрахунками, не врахував, що зазначені докази відповідачем не спростовано, оскільки іншого розрахунку не надано, що є його, а не суду, процесуальним обов`язком, а розрахунок наданий банком відповідає умовам та інформації про надання кредиту викладеній в Паспорті споживача. Та обставина, що інформація викладена в паспорті діє не тривалий проміжок часу, не спростовує погодження відповідача на укладення кредитного договору саме на умовах, які діяли в момент підписання цього Паспорту відповідачем. Відсутність інформації щодо виду отриманої картки відповідачем та відповідного ліміту , також не спростовує наданий розрахунок банку щодо заборгованості, в якому зазначені отримані кошти, суми погашення, строки та нараховані проценти, які відповідають інформації, викладеній в Паспорті. Так, умовами викладеними в паспорті в п. 4 передбачено річні процентні ставки, які становлять у межах пільгового періоду 0,01 %, та за межами пільгового періоду 43,2 % и та 42 % , а також в п. 5 встановлено наслідки прострочення виконання зобов`язання та/або невиконання зобов`язання, відповідно до яких передбачена підвищені процентні ставки у розмірі 86,4 % та 84 % . Паспорт власноруч підписано відповідачем 05 квітня 2018 року. Згідно розрахунку, доданого до позовної заяви визначено суму заборгованості, в якому зазначено крім простроченого тіла кредиту і суму заборгованості за відсотками у розмірі, які відповідають мінімальним процентним ставкам запропонованим в паспорті споживчого кредиту. Сума заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 8539,49 грн. та сума заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит у розмірі 3932, 68 грн. розраховані відповідно до вказаного споживчого паспорту. Тому апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги позивача, щодо стягнення відсотків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Таким чином, у порушення статей 89, 263264 ЦПК України суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув, неправильно застосував норми матеріального права, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надав належної правової оцінки доводам і доказам, наданим позивачем. За такого колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками у розмірі визначеному позивачем. Відповідно до положень пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладеного, слід з відповідача стягнути крім тіла ще і заборгованість у сумі 12472,17 грн., з яких заборгованість за простроченими відсотками в сумі 8539,49 грн. та заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит в сумі 3932,68 грн. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки, за наслідками перегляду цієї справи позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволені в повному обсязі, сплачений позивачем за подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір підлягає стягненню в повному обсязі. За такого рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні. Керуючись статтями 367,368, 374,375, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів ,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити. Заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 жовтня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, а в частині розподілу судового збору змінити. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за кредитним договором задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , проживає: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д ) за кредитним договором №б/н від 17 вересня 2017 року заборгованість за простроченими відсотками в сумі 8539,49 грн. та заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит в сумі 3932,68 грн., а всього 12472,17 грн. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , проживає: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) судовий збір в розмірі 5255 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту 06 січня 2022 року. Судді: Т.З. Бондаренко Т.В. Крамаренко В.І. Темнікова