Постанова Миколаївський апеляційний суд № 467/1037/20

21.04.21 22-ц/812/798/21 Провадження №22-ц/812/798/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 21 квітня 2021 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого судді : Бондаренко Т.З., суддів: Крамаренко Т.В., Темнікової В.І., із секретарем судового засідання: Горенко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №467/1073/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення, яке постановив Арбузинський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Явіци І.В. у приміщенні цього суду 03 лютого 2021 року, за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у с т а н о в и л а : У вересні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 05 лютого 2019 року підписав заяву б/н, в якій зазначив про згоду на те, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, з якими відповідач ознайомлений та які викладені на сайті: www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг. Таким чином, виходячи з положень статті 634 ЦК України між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг. За умовами укладеного сторонами договору банком відкритий відповідачу кредитний рахунок, відповідачу видано кредитну картку та встановлений кредитний ліміт. Посилаючись на те, що Банк виконав в повному обсязі зобов`язання за договором, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах договору та в межах встановленого кредитного ліміту, тоді як у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 13 серпня 2020 року у нього виникла заборгованість перед банком на загальну суму 22 380,64 грн., із яких 17 532,12 грн. це заборгованість за простроченим тілом кредиту та 4 848,52 грн. заборгованість за простроченими відсотками позивач просив стягнути вказану заборгованість та судові витрати. Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 03 лютого 2021 року позовні вимоги Банку задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 05 лютого 2019 року у сумі 15965 грн. 10 коп., із яких 11116,58 грн. - заборгованість по простроченому тілу кредиту та 4848, 52 грн. - заборгованість по відсоткам, а також розподілено судовий збір. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що сторони досягли домовленостей щодо умов отримання відповідачем кредитних коштів. Відповідач активно використовував кредитні кошти, здійснював погашення платежів, обумовлених договором, однак, допустив виникнення заборгованості. Вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, суд виходив з того, що згідно виписці та розрахунку заборгованості відповідач використовував кредитні кошти на загальну суму 23735,86 грн. та здійснив погашення за тілом кредиту 12565,91 грн. та 53,37 грн. за простроченим тілом кредиту, тому заборгованість відповідача за тілом кредиту, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 11116, 58 грн., а не 17532,12 грн. Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами, суд вважав, що відповідач підписав Довідку про умови кредитування, тому був обізнаний про розмір відсотків, та у зв`язку з простроченими платежами у пільговий період виникла заборгованість у розмірі 4848,52 грн., яка і підлягає стягненню. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» вказує, що рішення суду в частині зменшення суми заборгованості за тілом кредиту, є незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не прийняв до уваги положення закону щодо черговості погашення вимог за грошовим зобов`язанням, згідно з яким спочатку здійснюється зарахування на погашення заборгованості за процентами і неустойкою і лише після цього основна сума боргу. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Рішення суду вказаним положенням закону в повній мірі не відповідає. Як встановив суд першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, 05 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву № б/н (а.с. 10-11). Своїм підписом у заяві ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, з якими його ознайомлено, складають договір про надання банківських послуг. В подальшому відповідачем на підставі укладеного договору про надання банківських послуг були отримані кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту, максимальний розмір якого становив 17000 грн. на платіжну картку. Факт укладання такого договору, користування кредитними коштами встановлений судом першої інстанції і відповідачем в апеляційному порядку не оспорюється та підтверджується, крім підписаних відповідачем анкети-заяви, також випискою по особовому рахунку на ім`я ОСОБА_1 , яка відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, є первинним документом, який підтверджує здійснені по банківському рахунку операції. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені закономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), проценти за користування кредитними коштами. Районний суд, вирішуючи питання щодо розміру заборгованості за тілом кредиту виходив з того, що відповідачем погашена сума заборгованості за тілом кредиту на загальну суму 12 619 грн. 28 коп., в зв`язку з чим заборгованість за тілом кредиту визначену в розрахунку позивачем в розмірі 17532 грн. 12 коп. суд зменшив на сплачену суму та визначив суму до стягнення в розмірі 11116 грн. 58 коп. Проте, з таким висновком погодитись не можна. Кредитна картка - це іменний (з ідентифікатором власника) грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, який використовується для надання споживчого кредиту. Згідно наданої позивачем довідки після укладання договору про надання банківських послуг відповідач отримав 05 лютого 2019 року кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до грудня 22 року та 28 травня 2019 року № НОМЕР_2 строком дії до квітня 23 року за допомогою яких використовував кредитні кошти, надані позивачем. Таким чином Банк надав відповідачу ОСОБА_1 грошову банківську споживчу позику, тобто грошовий банківський споживчий кредит шляхом кредитування за допомогою кредитної картки. Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Банк виконав передбачені Договором зобов`язання, надавши відповідачу кредит у вигляді ліміту. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, виписки з особового рахунку ОСОБА_1 , відповідач використовував кредитні кошти та проводив виплати на погашення отриманих у кредит грошових сум, але з порушенням встановлених договором порядку та строків. Звертаючись з позовом, Банк наполягав на тому, що у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на 13 серпня 2020 року складає 22 380,64 грн., із яких 17 532,12 грн. це заборгованість за простроченим тілом кредиту та 4 848,52 грн. заборгованість за простроченими відсотками Доказів іншого суду не надано. Відповідач в суді першої інстанції визнав, що не погодившись з розміром заборгованості припинив сплату боргу. Так, відповідно до положень ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості , якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання, у другу чергу сплачуються проценти і неустойка, у третю чергу сплачується основна сума боргу. Зменшуючи розмір заборгованості за тілом кредиту, який підлягає стягненню, районний суд не врахував положення наведеної правової норми та безпідставно всю суму яка була сплачена боржником за весь період кредитування з лютого 2019 року по серпень 2020 року без урахування першочергових платежів, а саме сум на погашення процентів, відрахував від суми тіла заборгованості. Такий розрахунок, здійснений судом не можна вважати правильним. Колегія суддів враховує, що підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. З огляду на викладене, суд належним чином не дослідив надані банком докази видачі відповідачу кредиту, користування ним кредитними коштами, що доведено відповідними розрахунками, не врахував, що зазначені докази відповідачем не спростовано, оскільки іншого розрахунку не надано, що є його, а не суду, процесуальним обов`язком. Тому апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги позивача, щодо стягнення 17532 грн. 12 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Таким чином, у порушення статей 89, 263264 ЦПК України суд на зазначені вище положення закону уваги не звернув, неправильно застосував норми матеріального права, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надав належної правової оцінки доводам і доказам, наданим позивачем. За такого колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту у розмірі визначеному позивачем. Відповідно до положень пунктів 1, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладеного, рішення суду необхідно змінити в частині стягнення суми заборгованості за кредитним договором, стягнувши заборгованість у сумі 22380 грн. 64 коп., з яких 17532 грн.12 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту та 4848 грн. 52 коп. заборгованість за простроченими відсотками. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, за наслідками перегляду цієї справи позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволені в повному обсязі, сплачений позивачем за подання позовної заяви судовий збір в сумі 2102 грн. підлягає стягненню в повному обсязі. За такого рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні. Щодо компенсації позивачеві сплаченого за подання апеляційної скарги судового збору в сумі 3153 грн. В силу частини 4 статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Оскільки позивачем подано апеляційну скаргу про перегляд судового рішення в частині стягнення суми заборгованості тіла кредиту, то саме з цієї суми позивач повинен був сплатити судовий збір відповідно до ставок, передбачених підпунктом 6 пункту 1частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», що становить 914 грн. 37 коп. Всього стягненню підлягає з відповідача на користь позивача 3016, 37 грн. судового збору. Керуючись статтями 367,368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 03 лютого 2021 року змінити в частині стягнення суми заборгованості за кредитним договором та в частині стягнення судового збору. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість у сумі 22380 грн. 64 коп., з яких 17532 грн.12 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту та 4848 грн. 52 коп. заборгованість за простроченими відсотками. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) судового збору в розмірі 3016, 37 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту 26 квітня 2021 року. Судді: Т.З.Бондаренко Т.В.Крамаренко В.І.Темнікова