Постанова 4857 № 500/4213/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/4213/21 пров. № А/857/21313/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Бруновської Н.В., Улицького В.З., при секретарі судового засідання: Ільченко А.З. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №500/4213/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адемн» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень (головуючий суддя першої інстанції Осташ А.В., час ухвалення 11.00 год., місце ухвалення м. Тернопіль, дата складання повного тексту 18.10.2021),- В С Т А Н О В И В: ТзОВ «Адемн» звернулось до суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДПС у Тернопільській області від 26.03.2021 №00014580703 та №00014570703. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 26.03.2021 винесені безпідставно, оскільки судження податкового органу про порушення вимог податкового законодавства позивачем виходить виключно з мотивів наявності у відношенні контрагента позивача певних висновків, викладених в акті перевірки. Позиція відповідача спростовується наявністю первинної документації щодо угод між позивачем та його контрагентом. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 26.03.2021 №00014580703 та №00014570703. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Адемн» понесені судові витрати, а саме: судовий збір за подання позову в сумі 7 391 грн 85 коп. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що не погоджується із рішенням суду першої інстанції, вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, та підлягає скасуванню. Щодо операцій з ТОВ «СОНТОРС» зазначає, що видаткова накладна та ТТН підписані від постачальника директором Макаровою Н.С., а від покупця - не ідентифікованою особою, чим порушено вимоги ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Місце складання видаткової накладної - м. Миколаїв. Проведеним аналізом баз даних ДПС, зокрема, «Єдиний реєстр податкових накладних» та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, не встановлено наявності у ТОВ «СОНТОРС» основних засобів та виробничих потужностей необхідних для виробництва олії соєвої. Згідно бази даних ІС «Податковий блок», ТОВ «СОНТОРС» подано повідомлення 20- ОПП від 02.09.2019року, згідно якого у нього наявні об`єкти оподаткування: склад для зберігання сої цех для переробки соєвих бобів, цистерна для зберігання олії соєвої (вул. Чернецького, 110 м. Первомайськ, Миколаївська область). Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що за вищезазначеною адресою: м. Первомайськ вул. Чернецького, 110 зареєстровано комплекс нежитлової будівлі (цех драже, лабораторія, трансформатор, прохідна, склад, котельня, виробничі цехи мармеладу та печива, зефірний цех, склад сировини, побутові приміщення, цех безалкогольних напоїв, топочна, теплогенераторна, операторська, навіс для завальної ями, навіс з вагами, щитова, вбиральня, сушарка) загальною площею 6427,2кв.м., власником якого є ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), дата державної реєстрації речових прав - 22.08.2017року. Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, встановлено, що за вищезазначеною адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано наступні приміщення: склад для зберігання сої, цех для переробки соєвих бобів, цистерна для зберігання олії соєвої. В той же час, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно не виявлено права користування ТОВ «СОНТОРС» нерухомим майном, необхідним для здійснення діяльності з виробництва олії, тобто відсутні виробничі потужності для виробництва олії соєвої. За даними ЄРПН у ТОВ «СОНТОРС» за вересень - жовтень 2020 року відсутні факти придбання як олії соєвої так і послуг по переробці давальницької сировини. Враховуючи зазначене, ТОВ «СОНТОРС» не могло виробити, та як наслідок поставити олію соєву для ТОВ «АДЕМН», а ТОВ «АДЕМН» фактично не отримувало її від ТОВ «СОНТОРС», документально не підтверджено реальність постачання товару по ланцюгу постачання до ТОВ «СОНТОРС» та від ТОВ «СОНТОРС» до ТОВ «АДЕМН». При цьому, здійснено документування господарської операції з придбання ТОВ «АДЕМН» олії соєвої у ТОВ «СОНТОРС» та в порушення вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» оформлено недостовірні документи: видаткові та податкові накладні на господарські операції з поставки ТОВ «АДЕМН», олії соєвої, оскільки на момент проведення операцій у ТОВ «СОНТОРС» був відсутній сам актив - олія соєва. Практично, ТОВ «АДЕМН» введено в товарообіг (легалізовано) товар невідомого виробництва та виробника. Відповідно до листа відділу ОВЕЗ управління ОРД ГУ ДФС у Тернопільській області від 28.01.2021 року №55/10/19-97-04-02-10/10, матеріалами кримінального провадження №42020000000000934 від 23.05.2019р. та №420200000000000934 від 27.05.2020р. встановлено, що ТОВ «СОНТОРС» є підприємством з ознаками фіктивності, яке створене з метою незаконної мінімізації сплати податків, входить до складу транзитно - конвертаційної групи та надає послуги підприємствам реального сектору економіки з мінімізації податкових зобов`язань, з метою ухилення від стати податків. Нереальність оформленої ТОВ «АДЕМН» операції з ТОВ «СОНТОРС» свідчить що перерахування коштів ТОВ «СОНТОРС» не пов`язано з операцією придбання та неправомірно відображено операції з ТОВ «СОНТОРС» за кредитом та дебетом рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». Перерахування грошових коштів здійснено на підставі платіжних доручень з недостовірним зазначенням даних в його реквізитах (призначення платежу за товари/послуги, які фактично не отримано від ТОВ «СОНТОРС» та/або отримання яких у майбутньому виходячи з даних обліку є нереальним) при цьому відсутня можливість достовірно ідентифікувати реальне призначення платежу по вказаній операції. Оскільки, перевіркою не підтверджено факт поставки товару, ТОВ «АДЕМН» сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, складених ТОВ «СОНТОРС не на дату виникнення податкового зобов`язання, що не відповідає вимогам п.201.1. ст. 201 Податкового кодексу України. Щодо операцій з ТОВ «МОСТГРЕЙ». Апелянт зазначає, що видаткові накладні та ТТН підписані від постачальника директором Матвієнко В.В., а від покупця - не ідентифікованою особою, чим порушено вимоги ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Місце складання видаткових накладних - м. Первомайськ. Проведеним аналізом баз даних ДПС, зокрема, «Єдиний реєстр податкових накладних» та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, не встановлено наявності у ТОВ «МОСТГРЕЙ» основних засобів та виробничих потужностей необхідних для виробництва олії соєвої. Згідно бази даних ІС «Податковий блок», ТОВ «МОСТГРЕЙ» подано повідомлення 20- ОПП від 04.09.2019року, згідно якого у нього наявні об`єкти оподаткування: склад, переробний цех, цистерна для зберігання олії, зернова сушарка (б-р. Миру,4-ж м. Первомайськ, Миколаївська область). Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що за вищезазначеною адресою: м. Первомайськ б-р. Миру,4-ж зареєстровано комплекс нежитлових будівель (прохідна, адмінбудівля, диспетчерська, токарний цех, бокси, баня, сарай) загальною площею 1003 кв.м., власником якого є Вальчевська Ганна Вікторівна (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), дата державної реєстрації речових прав - 12.05.2016року. Слід зазначити, що 20.03.2019 на вищезазначений комплекс нежитлових будівель накладено арешт, обтяжувач: Первомайський міськрайонний ВДВС. Отже, згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, встановлено, що за вищезазначеною адресою: м. Первомайськ б-р. Миру,4-ж не зареєстровано наступні приміщення: склад, переробний цех, цистерна для зберігання олії, зернова сушарка. В той же час за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно не виявлено права користування ТОВ «МОСТГРЕЙ» нерухомим майном, необхідним для здійснення діяльності з виробництва олії, тобто відсутні виробничі потужності для виробництва олії соєвої. За даними ЄРПН у ТОВ «МОСТГРЕЙ» за вересень - жовтень 2020 року відсутні факти придбання як олії соєвої так і послуг по переробці давальницької сировини. Враховуючи зазначене, ТОВ «МОСТГРЕЙ» не могло виробити, та як наслідок поставити олію соєву для ТОВ «АДЕМН», а ТОВ «АДЕМН» фактично не отримувало її від ТОВ «МОСТГРЕЙ» документально не підтверджено реальність постачання товару по ланцюгу постачання до ТОВ «МОСТГРЕЙ» та від ТОВ «МОСТГРЕЙ» до ТОВ «АДЕМН». Також відповідно до листа відділу ОВЕЗ управління ОРД ГУ ДФС у Тернопільській області від 28.01.2021 року №55/10/19-97-04-02-10/10, матеріалами кримінального провадження №42020000000000934 від 23.05.2019р. та №420200000000000934 від 27.05.2020р. встановлено, що ТОВ «МОСТГРЕЙ» є підприємством з ознаками фіктивності, яке створене з метою незаконної мінімізації сплати податків, входить до складу транзитно - конвертаційної групи та надає послуги підприємствам реального сектору економіки з мінімізації податковій зобов`язань, з метою ухилення від сплати податків. Нереальність оформленої ТОВ «АДЕМН» операції з ТОВ «МОСТГРЕЙ» свідчить, що перерахування коштів в розмірі 552 000 грн. ТОВ «МОСТГРЕЙ» не пов`язано з операцією придбання та неправомірно відображено операції з ТОВ «МОСТГРЕЙ» за кредитом та дебетом рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». Перерахування грошових коштів здійснено на підставі платіжних доручень з недостовірним зазначенням даних в його реквізитах (призначення платежу за товари/послуги, які фактично не отримано від ТОВ «МОСТГРЕЙ» та/або отримання яких у майбутньому виходячи з даних обліку є нереальним), при цьому відсутня можливість достовірно ідентифікувати реальне призначення платежу по вказаній операції, як наслідок заборгованість за цією операцію на загальну суму 746 160 грн. в бухгалтерському обліку необхідно відображати за дебетом субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами». Оскільки, перевіркою не підтверджено факт поставки товару, ТОВ «АДЕМН» сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, складених ТОВ «МОСТГРЕЙ» не на дату виникнення податкового зобов`язання, що не відповідає вимогам п.201.1. ст. 201 Податкового кодексу України. Щодо операцій з ТОВ «КОНСТАНТ АГРО» апелянт вказує на те, що видаткова накладна та ТТН підписані від постачальника директором Константіновим А.В., а від покупця - не ідентифікованою особою, чим порушено вимоги ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Місце складання видаткової накладної - не зазначено. Проведеним аналізом баз даних ДПС, зокрема, «Єдиний реєстр податкових накладних» та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, не встановлено наявності у ТОВ «КОНСТАНТ АГРО» основних засобів та виробничих потужностей необхідних для виробництва олії соєвої. Згідно бази даних ІС «Податковий блок», ТОВ «КОНСТАНТ АГРО» подано повідомлення 20-ОПП від 13.12.2018 року, згідно якого у нього наявні об`єкти оподаткування: склад для зберігання матеріалів, пов`язаних з виробництвом; цех для переробки соєвих бобів; цистерна для зберігання олії соєвої (вул. Чернецького, 110-д/2 м. Первомайськ, Миколаївська область). Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що за вищезазначеною адресою: м. Первомайськ вул. Чернецького, ІІО-д/2 зареєстровано комплекс нежитлової будівлі, загальною площею 555,4кв.м., власником якого є ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), дата державної реєстрації речових прав - 22.08.2017року. Отже, згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, встановлено, що за вищезазначеною адресою: АДРЕСА_2 не зареєстровано наступні приміщення: склад для зберігання матеріалів, пов`язаних з виробництвом; цех для переробки соєвих бобів; цистерна для зберігання олії соєвої. В той же час за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно не виявлено права користування ТОВ «КОНСТАНТ АГРО» нерухомим майном, необхідним для здійснення діяльності з виробництва олії, тобто відсутні виробничі потужності для виробництва олії соєвої. За даними ЄРПН у ТОВ «КОНСТАНТ АГРО відсутні факти придбання як олії соєвої так і послуг по переробці давальницької сировини. Враховуючи зазначене, ТОВ «КОНСТАНТ АГРО» не могло виробити, та як наслідок поставити олію соєву для ТОВ «АДЕМН», а ТОВ «АДЕМН» фактично не отримувало її від ТОВ «КОНСТАНТ АГРО», документально не підтверджено реальність постачання товару по ланцюгу постачання до ТОВ «КОНСТАНТ АГРО» та від ТОВ «КОНСТАНТ АГРО» до ТОВ «АДЕМН». Крім цього, відповідно до листа відділу ОВЕЗ управління ОРД ГУ ДФС у Тернопільській області від 28.01.2021 року №55/10/19-97-04-02-10/10, матеріалами кримінального провадження №42020000000000934 від 23.05.2019р. та №420200000000000934 від 27.05.2020р. встановлено, що ТОВ «КОНСТАНТ АГРО» є підприємством з ознаками фіктивності, яке створене з метою незаконної мінімізації сплати податків, входить до складу транзитно - конвертаційної групи та надає послуги підприємствам реального сектору економіки з мінімізації податкових зобов`язань, з метою ухилення від сплати податків. Нереальність оформленої ТОВ «АДЕМН» операції з ТОВ «КОНСТАНТ АГРО», свідчить, що перерахування коштів ТОВ «КОНСТАНТ АГРО» не пов`язано з операцією придбання та неправомірно відображено операції з ТОВ «КОНСТАНТ АГРО» за кредитом та дебетом рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». Перерахування грошових коштів здійснено на підставі платіжних доручень з недостовірним зазначенням даних в його реквізитах (призначення платежу за товари/послуги, які фактично не отримано від ТОВ «КОНСТАНТ АГРО» та/або отримання яких у майбутньому виходячи з даних обліку є нереальним) при цьому відсутня можливість достовірно ідентифікувати реальне призначення платежу по вказаній операції. Оскільки, перевіркою не підтверджено факт поставки товару, ТОВ «АДЕМН» сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, складених ТОВ «КОНСТАНТ АГРО» не на дату виникнення податкового зобов`язання, що не відповідає вимогам п.201.1. ст. 201 Податкового кодексу України. З урахуванням наведеного вище, апелянт вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі чинного законодавства та в передбачений законом спосіб. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що з аргументами відповідача, наведеними у апеляційній скарзі не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а рішення першої інстанції, повним, всебічним та обґрунтованим. Позивач вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано до спірних відносин положення абзацу третього пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, є для покупця таких товарів достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Оскільки податкові накладні складені ТОВ «СОНТОРС», ТОВ «МОСТГРЕЙ» та ТОВ «КОНСТАН АГРО» зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується Актом перевірки, для позивача це є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Адемн» зареєстроване Тернопільською міською радою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 30.06.2015. ТОВ «Адемн» є платником податку на додану вартість. Фактичний вид діяльності за КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт. На підставі наказу ГУ ДПС у Тернопільській області №175-п від 18.02.2021 контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Адемн» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. За висновками вказаної перевірки ГУ ДПС у Тернопільській області було складено акт від 09.03.2021 №902/19-00-07-03/39864030, яким контролюючий орган встановив порушення вимог п.44.1, п.44.2, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого, завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 114 558 грн. та завищено від`ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду в сумі 320952 грн. На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області винесені податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 26.03.2021 №00014580703 та №00014570703. ТОВ «Адемн» не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями звернулось до суду із вказаною позовною заявою. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що висновки Відповідача ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагентів Позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними з огляду на наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України. Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України). Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Пунктом 198.3 встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Пунктом 198.6. ст.198ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані (зареєстровані) з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Отже, підставою для включення платником податку - покупцем (отримувачем) товарів/послуг сум податку до складу податкового кредиту є: податкова накладна, належним чином складена та зареєстрована в ЄРПН; інші документи, визначені пунктом 201.11 статті 201 ПКУ. Формування податкового кредиту та витрат підприємства обумовлено придбанням товарів, послуг з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Згідно із положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції, і власне її результат, підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, що підтверджується наданими до перевірки та долученими до матеріалів справи первинними документами. Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Отже, фактичне здійснення господарської операції підтверджується наступним: 1) дією або подією; 2) зміною в структурі активів та зобов`язань або власному капіталі; 3) відомостями про господарську операцію; 4) економічним ефектом (приріст/збиток) у часі. Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Судом встановлено, що в жовтні 2020 року на підставі договору поставки №1401-20 від 14.01.2020 позивач придбав у ТОВ «Сонторс» олію соєву в кількості 22,82 тонн на загальну суму 627550 грн, в т.ч. 104592 грн ПДВ. Відповідно до умов вищенаведеного договору ТОВ «Сонторс», іменоване надалі «Постачальник», в особі директора підприємства Макарової Наталії Сергіївни, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Адемн», іменоване надалі «Покупець», в особі директора Нечипорука Анатолія Максимовича, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, уклали даний договір поставки № 1401-20 від 14.01.2020. Також, на підставі договору поставки №1402-20 від 14.02.2020 позивач придбав у ТОВ «МОСТГРЕЙ» олію соєву: у вересні 2020 року в кількості 24,26 тонни на загальну суму 655 020 грн., в т. ч. 109 170 грн. ПДВ.; у жовтні 2020 року в кількості 23,82 тонни на загальну суму 643 140 грн., в т. ч. 107 190 грн. ПДВ. На підставі договору поставки №2312А-20 від 23.12.2020 позивач придбав у ТОВ «КОНСТАНТ АГРО» олію соєву у грудні 2020 року в кількості 23,3 тонни на загальну суму 687 350 грн., в т. ч. 114 558 грн. ПДВ. Згідно розділу 4 Договору поставка товару здійснюється на умовах ЕХW зі складу за адресою: вул. Чернецького, 110, м. Первомайськ, Миколаївська область. Покупець за власний рахунок, своїми силами та засобами здійснює перевезення товару. Поставка товару підтверджується оригіналами наступних документів: 1) Рахунок 2) Видаткова накладна 3) ТТН 4) Сертифікат якості для кожної відправленої цистерни виданий лабораторією виробника. Датою поставки товару вважається дата оформлення ТТН та підписання видаткової накладної. До перевірки надано наступні документи: - щодо ТОВ «Сонторс» видаткова накладна №313 від 05.10.2020, ТТН б/н від 05.10.2020; - щодо ТОВ «МОСТГРЕЙ» видаткова накладна №69 від 27.09.2020, ТТН б/н від 27.09.2020; - щодо «КОНСТАНТ АГРО» видаткова накладна №96 від 25.12.2020, ТТН б/н від 25.12.2020. Як слідує із доводів апеляційної скарги, апелянт вважає, що вказані підприємства не могли поставити олію соєву, а позивач її фактично не отримував, реальність постачання товару документально не підтверджена. Вказані відносини відповідач вважає документуванням господарських операцій, яких не було. Первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, в зв`язку із відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. В акті перевірки зазначено, на що також покликається і апелянт у скарзі, що згідно інформації Державного реєстру речових прав за вказаною адресою в місті Первомайську на вул. Чернецького,110 знаходяться виробничі нежитлові приміщення, які належать ОСОБА_1 , який згідно ІС «Податковий блок» здійснює діяльність як фізична особа-підприємець і основним видом його діяльності є надання в оренду власного нерухомого майна. У вказаному вище реєстрі відсутня інформація про права користування ТОВ «Сонторс», ТОВ «КОНСТАНТ АГРО», ТОВ «МОСТГРЕЙ» нерухомим майном, необхідним для виробництва олії. Щодо наведеного доводу апелянта, колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок суду першої інстанції. Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) підлягає державній реєстрацій, якщо його укладено на строк не менш як три роки. Як випливає із матеріалів справи, відповідно до договору №2901-20 оренди вказаних вище виробничих приміщень від 29.01.2020, укладеного між ТОВ «Сонторс», ТОВ «КОНСТАНТ АГРО», ТОВ «МОСТГРЕЙ» та ФОП ОСОБА_1 , строк оренди не перевищує три роки. Отже, оскільки строк оренди вказаних виробничих приміщень не перевищує три роки, відповідно таке право не підлягає державній реєстрації. Крім цього, орендарі подавали податковим органам повідомлення 20-0ПП, в яких вказували про наявність у них виробничих потужностей, вказана інформація наявна в базі даних ІС «Податковий блок», однак в порушення вимог підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу під час проведення перевірки не зробили свої висновки на її підставі. Крім цього апелянт зазначає про те, що у ТОВ «Сонторс», ТОВ «КОНСТАНТ АГРО», ТОВ «МОСТГРЕЙ» відсутні виробничі потужності для виробництва олії соєвої. Однак з такими доводами апелянта погодитись не можна з огляду на наступне. Відповідно до договору позички №3001-О від 30.01.2020 ФОП ОСОБА_1 позичив ТОВ «Сонторс» обладнання для виробництва олії; договору позички №15 від 03.09.2019 ФОП ОСОБА_1 позичив ТОВ «МОСТГРЕЙ» обладнання для виробництва олії; договору позички №0108-О від 01.08.2019 та №0208-О від 02.08.2019 ФОП ОСОБА_1 позичив ТОВ «КОНСТАНТ АГРО» обладнання для виробництва олії. ТОВ «Сонторс» 02.09.2019 подало повідомлення 20-ОПП, ТОВ «КОНСТАНТ АГРО» 13.12.2019 подало повідомлення 20-ОПП, 02.03.2020 ТОВ «МОСТГРЕЙ» подало повідомлення 20-ОПП в яких вказали про наявність виробничих потужностей в місті Первомайську в тому числі цеху для переробки соєвих бобів, складу для зберігання сої, цистерни для зберігання олії. Як уже зазначалось вище, вказана інформація наявна в базі даних ІС «Податковий блок», однак, також в порушення вимог підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу під час проведення перевірки не зробили свої висновки на її підставі. Якість продукції підтверджується посвідченнями виробника ТОВ «Сонторс» про якість на соєву олію від 02.10.2020, посвідченням ТОВ «МОСТГРЕЙ» про якість на соєву олію №05/10-20, посвідченнями виробника ТОВ «КОНСТАНТ АГРО» про якість на соєву олію від 22.12.2020. Також судом першої інстанції правильно враховано правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловлену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 440/3783/18. Касаційний суд вказав, що надаючи оцінку висновкам контролюючого органу про відсутність реального факту поставки за договором, відсутність товарно-транспортних накладних не є достатньою підставою для висновку про безтоварний характер операцій з поставки продукції, оскільки мова йде про правильність формування податкового кредиту за взаємовідносинами купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, а не за взаємовідносинами з перевезення. Паспорти та сертифікати якості також не є документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто не є первинними документами, на підставі яких формуються показники податкової звітності, а відтак їх відсутність не може однозначно свідчити про відсутність факту поставки товару. Апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції правильно застосовано до спірних відносин положення абзацу третього пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, є для покупця таких товарів достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Оскільки податкові накладні складені ТОВ «СОНТОРС», ТОВ «МОСТГРЕЙ» та ТОВ «КОНСТАН АГРО» зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується Актом перевірки, для позивача це є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Крім цього, відповідачем не заперечувалось, що податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, контрагентами задекларовано податкові зобов`язання. При реєстрації податкової накладної контролюючий орган здійснює масштабну перевірку. Якщо контролюючий орган в ході перевірки не знаходить порушень і податкова накладна не відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків господарської операції та оцінки ступеня ризиків платника податків, серед яких є і перевірка номенклатури товарів, в такому випадку податкова накладна приймається до реєстрації та реєструється, а платнику податків надсилається засобами електронного зв`язку підтвердження про реєстрацію - квитанція. Платник податків, якому надіслано Квитанцію, як підтвердження реєстрації податкової накладної, фактично пройшов перевірку законності формування податкового зобов`язання ним, як продавцем, та законність формування податкового кредиту його контрагентом- покупцем, який зазначений у зареєстрованій податковій накладній, а отже, неможливо припускати, що має місце незаконність дій або підміна номенклатури у платника податків, якого контролюючий орган вже перевірив та підтвердив законність цієї дії. Отже, оскільки податкова накладна ТОВ «Сонторс» від 05.10.2020 №9, податкова накладна ТОВ «МОСТГРЕЙ» від 27.09.2020 №66, податкова накладна ТОВ «КОНСТАНТ АГРО» від 24.12.2020 №33 зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується Актом перевірки, для позивача це є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 20 червня 2018 року у справі №819/1383/17. Відсутність квитанцій про неприйняття податкових накладних свідчать про наявність у позивача підстав для формування сум податкового кредиту за такими податковими накладними. Апеляційний суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними (постанови Верховного суду від 10 вересня 2018 року справа №826/8016/13-а, від 10 вересня 2018 року справа №826/25442/15, від 11 вересня 2018 року у справі № 810/2677/17). Тобто, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду №808/3412/16 від 29.03.2019. Колегія суддів зазначає, що надані до перевірки первинні документи, що підтверджують господарські операції між товариствами, згідно даних акту перевірки, не мають таких дефектів, що свідчили б про нереальність таких операцій. Складені та зареєстровані податкові накладні відповідають вимогам законодавства. Суд першої інстанції вірно вказав, що висновки перевірки, які ґрунтуються лише на даних електронних баз без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагентів є безпідставним. Разом з тим, зустрічних звірок щодо контрагентів позивача проведено не було, доказів такого відповідачем не надано. Щодо наявної негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача та даних про те, що суб`єкти господарювання є фігурантами кримінальних проваджень, то апеляційний суд також вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідна податкова інформація не є підставою для того, щоб вважати правочин таким, що не відбувся, та не спростовує реальності виконання господарської операції, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Натомість судом встановлена наявність підтверджуючих документів, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій, рух активів та зміну стану зобов`язань суб`єкта господарювання, а в акті перевірки відсутні посилання на ухилення контрагентів позивача від сплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов`язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок. В свою чергу, вищезазначені договори були виконані, послуги надано, сторони претензій одна до одної не мають. Крім цього, матеріалами справи підтверджено факт експорту отриманої від ТОВ «СОНТОРС», ТОВ «МОСТГРЕЙ» та ТОВ «КОНСТАНТ АГРО» соєвої олії та наявність у позивача спеціалізованих транспортних засобів для її перевезення. Також вірними є висновки суду першої інстанції про те, що факт придбання та оплати послуг підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагентів. Податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально. Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів, сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності. При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Таким чином, наданими позивачем первинними документами підтверджується реальність здійснених господарських операцій при придбанні послуг у контрагентів. Щодо посилань апелянта на лист відділу ОВЕЗ управління ОРД ГУ ДФС у Тернопільській області від 28.01.2021№55/10/19-97-04-02-10/10 у якому зазначено, що матеріалами кримінального провадження №42020000000000934 від 23.05.2019 та №420200000000000934 від 27.05.2020 встановлено, що ТОВ «МОСТГРЕЙ», ТОВ «СОНТОРС», ТОВ «КОНСТАНТ АГРО» є підприємствами з ознаками фіктивності, які створені з метою мінімізації сплати податків, входить до складу транзитно-конвертаційної групи та надають послуги підприємствам реального сектору економіки з мінімізації податкових зобов`язань, з метою ухилення від сплати податків, то саме по собі внесення кримінальних проваджень до Єдиного реєстру досудового розслідувань не може бути підставою для висновків про фіктивність тих чи інших господарських операцій. Досудовим розслідуванням встановлено, що контрагенти є підприємствами з ознаками фіктивності, які створене з метою мінімізації сплати податків, входять до складу транзитно-конвертаційної групи та надають послуги підприємствам реального сектору економіки з мінімізації податкових зобов`язань, з метою ухилення від сплати податків, однак такі факти не вказують на дослідження господарських операцій та взаємовідносин позивача, не встановлено фактів порушення саме посадовими або службовими особами позивача податкового законодавства чи вчинення інших протиправних дій. Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170), зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість. Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг, адже у комерційній діяльності виконання послуг не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо. Доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205, 212 КК України відповідачем не надано, а договора, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними. Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. За змістом статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.08.2018 року по справі №826/11298/14 (№К/9901/48398/18), від 25.05.2018 року по справі №2а-8687/09/2270/16 (№К/9901/2772/18), постанові Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 р. по справі №К/800/11516/16; в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07. У відповідності до частини шостої статті 78 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. В рішенні від 5 липня 2016 року по справі №21-1793а16 Верховний Суд України вказав, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів, за умови, що на час встановлення фактичних взаємовідносин сторін керівником цього товариства в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України значився саме цей директор, не може бути, на думку суду, свідченням безтоварності спірних операцій, за умови скасування щодо нього постанови про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України («Фіктивне підприємництво»). При цьому Суд керується пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»: при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Колегія суддів зазначає, що висновки Відповідача ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагентів Позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Вказана інформація не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність у контрагентів Позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з Позивачем нереальними (безтоварними). Крім цього, судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання доходу, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин. Норми Податкового кодексу України визначають, що право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року по справі №826/16134/14 (адміністративне провадження №К/9901/9387/18). Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року по справі №816/3144/13-а (№К/9901/507/18). Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки викладений в Акті перевірки висновок Контролюючого органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, взаємовідносини Позивача з зазначеними вище контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже Позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши оскаржені позивачем рішення відповідача, апеляційний суд вважає, що такі не відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №500/4213/21 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. З. Улицький Повне судове рішення складено 04.01.2022