Постанова 4856 № 120/1423/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/1423/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський О.В. Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 23 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. , за участю: секретаря судового засідання: Чорнокнижник О.В., представниці позивача: Краснікової О.В., представниці відповідача: Ременяк С.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Поділля" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : в лютому 2021 року ТОВ "Птахофабрика Поділля" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 27.11.2020 № 0019850712, яким ТОВ "Птахофабрика Поділля" зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що нараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за липень 2020 року в розмірі 227751 грн. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що ТОВ "Делл Прайм", ТОВ "Інтерзерноторг", ТОВ "Стройперліт" оформляли на ТОВ "Зернова Надія" податкові накладні з номенклатурою товару (олія соєва), даний товар (олія соєва) в подальшому переадресовувався на адресу ТОВ "Птахофабрика Поділля", без походження товару (олії соєвої) по ланцюгу постачання відповідно до ЄРПН, що свідчить про фактичну відсутність реальності здійснення господарських операцій між зазначеними підприємствами. Крім того, апелянт зазначає, що під час перевірки позивач не надав документів, що підтверджують відповідність поставленої олії соєвої ДСТУ 4534:2006, документів складського обліку щодо оприбуткування олії соєвої на склад ТОВ "Птахофабрика Поділля". Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що у період з 29.09.2020 по 20.10.2020 посадовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Птахофабрика Поділля" (код ЄДРПОУ 34143431) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2020 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах з 01.01.2019 по 31.07.2020. За результатами перевірки складено акт від 27.10.2020 № 942/0712/34143431, відповідно до якого встановлено порушення платником податків п.198.1, 198.2, статті 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 12.2010 (далі ПК України), в результаті чого ТОВ "Птахофабрика Поділля" завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації) за липень 2020 року в розмірі 228939 грн. Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ ''Птахофабрика Поділля" надало заперечення за №286 від 13.11.2020. За результатами розгляду заперечення ГУ ДПС у Вінницькій області внесло зміни до акта перевірки від 27.10.2020 № 942/0712/34143431, зокрема висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства викладено у такій редакції: "198.1, 198.2, статті 198 ПК України, в результаті чого ТОВ "Птахофабрика Поділля" завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації) за липень 2020 року в розмірі 227 751 грн". На підставі акта перевірки з урахуванням внесених до нього змін ГУ ДПС у Вінницькій області прийняло податкове повідомлення рішення від 27.11.2020 №0019850712, яким ТОВ "Птахофабрика Поділля" визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 227751 грн та зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ. Позивач оскаржив податкове повідомлення рішення від 27.11.2020 №0019850712 в адміністративному порядку до Державної податкової служби України. Відповідно до рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 04.02.2021 №2675/6/99-00- 06-01-02-06 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення. Вважаючи повідомлення-рішення від 27.11.2020 №0019850712 протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом підтверджується первинними документами та податковими накладними, достовірність і правильність оформлення яких контролюючий орган не ставить під сумнів. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України). Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України). При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.4 ст.200 ПК України). Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Згідно з п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 року (далі - Закон № 996-ХІV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст.1 Закону № 996-ХІV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. З урахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині взаємовідносин позивача з ТОВ "Зернова Надія", колегія суддів виходить з наступного. З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ТОВ "Зернова Надія" укладено договір № 067/019 від 23.07.2019 (далі Договір), відповідно до якого ТОВ "Зернова Надія" як Постачальник зобов`язалося передати у власність позивачу як Покупцю олію соєву з кислотним числом не більше 2,5 КОН/г, перекисне число не більше 4 ммоль/кг, масова частка вологи та легких речовин 0,2 % та/або шрот соєвий з часткою сирого протеїну в абсолютно сухій речовині не менше 50%, активністю уреази 0,1-02%, вологістю від 8,5% до 10%, часткою клітковини на абсолютно суху речовину - 7% та/або шрот соняшника (високопротеїновий тостований, гранульований або негранульований) з часткою сирого протеїну в абсолютно сухій речовині не менше 39%, та вологістю від 7-10% (далі також - Товар), а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити Товар відповідно до умов Договору, якщо інше не передбачено Сторонами у Специфікаціях. Найменування, асортимент, ціна, кількість Товару та терміни поставки визначаються сторонами в Специфікаціях, що підписуються на поставку окремої партії Товару та є невід`ємними частинами Договору (п. 1.2 Договору). Якість Товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 4534:2006 "Олія соєва. Технічні умови та ДСТУ 4638:2006 "Шрот соняшниковий. Технічні умови" та ДСТУ 4593:2006 "Шрот соєвий харчовий. Технічні умови ГОСТ" та ГОСТ 80-96 "Жмых подсолнечный. Технические условия" з урахуванням вимог Договору та специфікацій, підтверджуватись посвідченням якості та залишковий термін Товару повинен становити не менше 2-х місяців (п. 2.1 Договору). Поставка Товару здійснюється за адресою: Вінницька область, Вінницький район с. Степанівка, вул. Обревського 1 (склад Покупця). Доставка Товару до місця поставки здійснюється силами, засобами та за рахунок Постачальника (п. 3.1 Договору). Постачальник зобов`язується здійснити поставку Товару в терміни, визначені в Специфікаціях (п. 3.2 Договору). Право власності і ризики на Товар переходять від Постачальника до Покупця з дати поставки на підставі видаткової накладної, підписаної Сторонами (п. 3.3 Договору). Зобов`язання з поставки Товару вважається виконаним належним чином за умови надання разом з Товаром видаткової накладної, товарно-транспортної накладної (якщо застосовано), а також інших товаросупровідних документів згідно з вимогами Договору та чинного законодавства (п. 3.4 Договору). Відповідно до акта перевірки завищену суму від`ємного значення з ПДВ контролюючий орган визначив щодо операцій позивача з ТОВ "Зернова Надія" за Специфікацією № 1 від 23.07.2019 та Специфікацією № 3 від 23.08.2019. Загальна кількість Товару (олія соєва першого ґатунку), що поставляється згідно зі Специфікацією № 1, становить 73,5 т; загальна вартість Товару становить 1 343 727,00 грн, в т.ч. ПДВ 223 954,50 грн. Постачальник зобов`язується здійснити поставку Товару на підставі Специфікації № 1 в термін: 25 т - до 26.07.2019; 25 т - до 02.08.2019; 23,5 т - до 19.08.2019. Загальна кількість Товару (олія соєва першого ґатунку), що поставляється згідно зі Специфікацією № 3, становить 70 т; загальна вартість Товару становить: 1 07 460,00 грн, в т.ч. ПДВ 217 910,00 грн. Постачальник зобов`язується здійснити поставку Товару на підставі Специфікації № 3 в термін: 24 т - до 30.08.2019; 24 т - до 11.09.2019; 22 т - до 20.09.2019. На підтвердження фактичного виконання договірних умов (Специфікацій №№ 1 та 3) позивач надав для перевірки: видаткові накладні № РН-0000014 від 10.08.2019 на суму 453027,96 грн з ПДВ, № 26 від 22.08.2019 на суму 442790,04 грн з ПДВ, № 12 від 31.08.2019 на суму 470658,60 грн з ПДВ; платіжні доручення № 42275 від 13.08.2019 на суму 453027,96 грн з ПДВ, № 42469 від 22.08.2019 на сумі 449920,02 грн з ПДВ, № 42590 від 03.09.2019 на суму 470658,60 грн з ПДВ; експертний висновок № 000359п/1/19. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що ТОВ "Птахофабрика Поділля" додатково надано документи, які не надані в ході проведення перевірки: акт розбіжності б/н від 10.08.2019 року на розбіжність у вазі 110 кг; акт розбіжності б/н від 22.08.2019 року на розбіжність у вазі 490 кг; рахунку-фактури №СФ-0000012 від 09.08.2019 на суму 493614,00 грн, тому числі ПДВ 82269,00 грн; рахунку-фактури №СФ-0000014 від 10.08.2019 на суму 453027,96 грн, тому числі ПДВ 75504,66 грн; рахунку-фактури №СФ-0000023 від 20.08.2019 на суму 493614,00 грн, тому числі ПДВ 82269,00 грн; рахунку на оплату №26 від 22.08.2019 року на суму 442790,04 грн., в тому числі ПДВ 73798,34 грн.; рахунку на оплату №32 від 29.08.2019 року на суму 470685,60 грн., в тому числі ПДВ 78447,60 грн. Водночас, згідно з актом перевірки контролюючим органом встановлено, що оплата товару підтверджується платіжними дорученнями, а операції з отримання ТМЦ (олія соєва) відображено в бухгалтерському обліку наступними проведеннями: Д-т 201 «Сировина і матеріали» к-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - на загальну суму 1144694,62 грн; Д-т 6441 «Податковий кредит» К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - на загальну суму 228938,92 грн. З матеріалів справи встановлено, що за господарськими операціями ТОВ "Зернова Надія" виписало ТОВ "Птахофабрика Поділля" податкові накладні від 10.08.2019 № 9 на суму 379168,68 грн з ПДВ, від 10.08.2019 № 10 на суму 73859,28 грн з ПДВ, від 22.08.2019 № 22 на суму 442790 грн з ПДВ, від 22.08.2019 № 49 на суму 7129,98 грн з ПДВ, від 31.08.2019 № 46 на суму 470685,60 грн з ПДВ, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що ТОВ "Птахофабрика Поділля" не надало будь-яких документів, що підтверджують відповідність товару ДСТУ 4534:2006, висновків про якість дослідження лабораторії покупця (ТОВ "Птахофабрика Поділля"), документів складського обліку, оприбуткування олії соєвої на склад ТОВ "Птахофабрика Поділля". Водночас, в акті перевірки від 27.10.2020 № 942/0712/34143431 відсутня інформація про те, що контролюючий орган досліджував питання якості поставленої олії соєвої, її оприбуткування або про те, що позивач не надав відповідних документів на запит ревізора. Згідно з матеріалами справи на підтвердження обставин про те, що у всіх спірних партіях товар (олія соєва) перевірявся лабораторією позивача і приймався за якістю на підставі позитивного висновку лабораторії, позивач надав копії лабораторних висновків (т.2 а.с.84-86) та копію свідоцтва про атестацію власної лабораторії (т.2 а.с.87-93). Факт оприбуткування товару за спірними партіями на складі позивача підтверджується відомостями Журналу складського обліку шроту соняшникового та кормових добавок № Ж 07:07:7:9 (т.2 а.с.94), а також відомостями Журналу мікродобавок вапно, олія, сіль, премікси, лізин, метіонін, премікс мінеральний, золоте яйце, здорове пташеня, тара Ж 07:4:07:4:06 (т.2 а.с.98-100). Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що згідно з листом управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП у Вінницької області про рух транспортних засобів на території України не підтверджується транспортування товару на адресу позивача, колегія суддів виходить з наступного. Суд першої інстанції обґрунтовано врахував правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 16.10.2020 у справі №808/1507/18, що транспортні засоби, на які був наданий запит відповідачем, не знаходяться у розшуку, вказана відповідь не може бути належним доказом про те, що транспортні засоби не пересувалися автошляхами України у визначений час. Згідно з наявними в матеріалах справи копіями ТТН (т.1 а.с.112-113, 121-122, 130-131) транспортування олії соєвої здійснювалося перевізниками ПП «Анро-Транс-2019» та ТОВ «Докер Плюс» на замовлення ТОВ «Зернова Надія». Водночас, контролюючий орган не направляв запити та не проводив перевірок вказаних перевізників щодо відображення послуг з перевезення за даними бухгалтерського та податкового обліку. Заважаючи на вищенаведене, доводи відповідача щодо відсутності перевезення поставленого позивачу товару є необґрунтованими. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що перевіркою встановлено оформлення податкових накладних по ланцюгу постачання відповідно до ЄРПН на ТОВ «Зернова Надія» з н контрагентами ТОВ "Делл Прайм" (код ЄДРПОУ 42370898), ТОВ "Інтерзерноторг" (код ЄДРПОУ 36890753) та ТОВ "Стройперліт" (код ЄДРПОУ 40683900), в яких не прослідковується придбання реалізованого товару (олія соєва ) у контрагентів - постачальників. Вказані контрагенти оформляли на ТОВ «Зернова Надія» податкові накладні з номенклатурою товару (олія соєва), даний товар (олія соєва) в подальшому переадресовувався на адресу ТОВ "Птахофабрика Поділля", без походження товару (олії соєвої) по ланцюгу постачання відповідно до ЄРПН, що свідчить про фактичну відсутність реальності здійснення господарських операцій між зазначеними підприємствами. Вказані вище доводи апелянта, а також висновки акта перевірки від 27.10.2020 № 942/0712/34143431 щодо завищення ТОВ "Птахофабрика Поділля" від`ємного значення ПДВ пов`язані з діяльністю ТОВ "Делл Прайм", ТОВ "Інтерзерноторг", ТОВ "Стройперліт", ТОВ "Зернова Надія" та дотриманням вказаними товариствами вимог податкового законодавства. При цьому податковий орган не проводив перевірок ані ТОВ "Зернова Надія", ані безпосередньо ТОВ "Делл Прайм", ТОВ "Інтерзерноторг", ТОВ "Стройперліт" і не досліджував первинні документи вказаних товариств щодо придбання або переробки олії соєвої за даними бухгалтерського обліку. Натомість висновки акта перевірки ґрунтуються виключно на підставі інформації з баз даних ДПС (податковій інформації), а наслідки у вигляді зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ застосовано виключно до позивача. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови відсутності фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Разом з тим, в ході розгляду справи відповідач, як суб`єкт на якого покладено обов`язок доведення правомірності прийняття свого рішення, не зазначив жодних обґрунтованих доводів, що давали б підстави вважати про наявність замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників з метою отримання незаконної податкової вигоди. Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 10 червня 2020 року у справі №560/291/19. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - Суд), а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, в п.38 рішення у справі "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02) Суд зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. В п. 23 рішення у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" (заява №6689/03) Суд вказав, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника. З урахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що при ухваленні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 27.11.2020 № 0019850712. Отже, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Постанова суду складена в повному обсязі 04 жовтня 2021 року. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.