Постанова 4801 № 127/27593/21

Справа № 127/27593/21 Провадження № 22-ц/801/64/2022 Категорія: 82 Головуючий у суді 1-ї інстанції Луценко Л. В. Доповідач:Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 січня 2022 рокуСправа № 127/27593/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у ци-вільних справах: судді-доповідача Денишенко Т.О., суддів Голоти Л. О., Медвецького С. К., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, у при-міщенні апеляційного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Маяк-2» про визнання незаконни- ми дій з надання послуги по управлінню багатоквартирним будинком, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2021 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви, постановлену у приміщенні суду у м. Вінниці суддею Луценко Л. В., В С Т А Н О В И В: 18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-буді-вельний кооператив «Маяк-2» ( далі - ОК «ЖБК «Маяк-2» ) про визнання неза-конними дій з надання послуги по управлінню багатоквартирним будинком, де просив визнати порушення його прав як споживача житлової послуги з управ-ління багатоквартирним будинком; визнати незаконними дії виконавця цієї послуги ОК «ЖБК «Маяк-2»; зобов`язати відповідача забезпечити виготовлен-ня ( відновлення ) відсутньої технічної документації на багатоквартирний буди-нок АДРЕСА_1 , зокрема, документи щодо введення в експлуатацію всіх приміщень цього житлового будинку; зобов`язати ОК «ЖБК «Маяк-2» забезпечити надання безпечної та якісної послуги з управління багатоквартирним будинком; провести технічне обстеження не введеного в екс-плуатацію нежитлового приміщення площею 510,3 кв. м. багатоквартирного житлового будинку щодо визначення можливості його надійної та безпечної експлуатації. Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листо-пада 2021 року позовна заява ОСОБА_1 визнана неподаною та повернута заявнику. ОСОБА_1 оскаржує ухвалу суду першої інстанції від 11 листопада 2021 року в апеляційному порядку, вважає її незаконною, необґрунтованою, поста-новленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить дану ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаржник зазначає, що, тричі залишаючи його позовну заяву без руху, суд першої інстанції допустився помилкового тлумачення норм мате-ріального права, правових висновків Верховного Суду, вважаючи, що ним по-даний негаторний позов. Суд не дослідив наданих доказів, не встановив, що у позивача відсутні речові права на чуже майно у багатоквартирному будинку, тому поданий ним позов відповідно до норм статті 22 Закону України «Про за-хист прав споживачів» за своєю природою є позовом щодо порушення прав споживача житлової послуги з управління багатоквартирним будинком. Наданим законом та забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 06 гру-дня 2021 року правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не ско-ристався. Колегія суддів апеляційного суду, переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваної ухвали су-ду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла вис-новку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не повністю відповідає зазначе-ним вимогам. Як убачається з матеріалів справи, 20 жовтня 2021 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена судом без руху з наданням йому десятиденного строку з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, виконання вимог статей 175, 177 ЦПК України. Позивачу необхідно було на-лежно обґрунтувати, конкретизувати позовні вимоги, зокрема щодо порушення його права як споживача послуг відповідача та власника квартири АДРЕСА_2 при вирішенні питання про введення чи не вве-дення в експлуатацію нежитлового приміщення № 35 за вищевказаною адре-сою, а також надати певні докази. Крім того суд першої інстанції вважав, що дія Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на правовід-носини, що склалися між сторонами у справі, тому ОСОБА_1 необхідно було сплатити судовий збір у визначеному судом розмірі за три позовних вимоги немайнового характеру. На виконання вимог вказаної ухвали позивачем подана заява про відсутність ( усунення ) недоліків його позову з обґрунтува-нням такої своєї позиції. При цьому судовий збір ним у відповідному розмірі у дохід держави не сплачений. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2021 року ОСОБА_2 продовжено строк для усунення недоліків позовної за-яви, а саме сплати судового збору у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали. 29 жовтня 2021 року позивачем подана заява про відсутність недо-ліків позовної заяви у частині сплати судового збору з посиланням на норми Закону України «Про захист прав споживачів» та вимогою звільнити його від-повідно до статті 22 цього Закону від сплати судового збору як споживача жит-лової послуги з управління багатоквартирним будинком. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 листопада 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, йому продовжений строк для усунення недоліку по-зовної заяви зі сплати судового збору на десять днів з дня вручення йому копії ухвали суду. 03 листопада 2021 року позивачем подана заява про відсутність недоліків позову із зазначенням про звільнення його від сплати судового збору як споживача відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав спожи-вачів». Вимоги ухвал суду першої інстанції щодо необхідності сплати судового збору виконані не були, платіжний документ суду не наданий. Визнаючи позовну заяву ОСОБА_1 не поданою, повертаючи позовну заяву на підставі статті 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що недоліки у частині сплати судового збору за подання до суду позову, який складається з трьох вимог немайнового характеру, не усунуті, ухвала суду у повному обсязі не виконана, що перешкоджає відкриттю провадження у справі. Колегія суддів апеляційного суду частково погоджується з доводами скар-жника щодо відсутності правових підстав у суду першої інстанції для визнання неподаною і повернення його позовної заяви, визнає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 11 листопада 2021 року такою, що не у повній мірі відповідає вимогам ЦПК України та підлягає скасуванню з огляду на наступне. Згідно з частиною другою статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб ( способи ) захисту прав або ін-тересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб ( способи ) за-хисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спо-ру. З викладеного убачається, що предмет позову - це певна матеріально-право-ва вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої ви-моги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфіка-ція обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. За нормами статей 13, 175 ЦПК України позивач на власний розсуд об-ґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Зі змісту позовної заяви слідує, що відповідач, на думку позивача, допус-тив, крім іншого, порушення прав останнього як споживача через ненадання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 внаслідок порушення порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а саме нежитлового приміщення № 35 площею 510,3 кв.м. за вказаною адресою, не введення його в експлуатацію та не проведення технічного обстеження цього приміщення, що стало підставою для звернення в суд з даним позовом. При цьому позивачем не сплачений судовий збір, а у позовній заяві, як і наступних його заявах про відсутність недоліків позовної заяви, він як на підставу звільнення від сплати судового збору посилається на Закон України «Про захист прав споживачів» та постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц ( провадження № 14-57цс18 ). Однак колегія суддів не погоджується з такою позицією скаржника, вона є помилковою внаслідок побутового тлумачення норм процесуального права та матеріального права, що регулюють виниклі між сторонами правовідносини. Так відповідно до пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав спо-живачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпо-середньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'-язків найманого працівника. Зі змісту позовних вимог убачається, на що вірно вказувалося судом першої інстанції в ухвалах про залишення без руху позовної заяви від 20 жовтня та 01 листопада 2021 року, що поданий позивачем позов за своєю природою є негаторним позовом, тобто позовом власника ( житлового приміщення у багатоквартирному будинку ), який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у ко-ристуванні чи розпорядженні відповідним майном ( постанова Верховного Су-ду від 03 березня 2020 року у справі №750/256/19 ). Позивач за негаторним по-зовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від них. Такий спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Дія Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на пра-вовідносини, що склалися між позивачем як володільцем майна ( квартири ) та відповідачем як особою, яка власними діями ( не введенням в експлуатацію, як вказує позивач, нежитлового приміщення ) перешкоджає позивачу здійснювати правомірне користування чи розпорядження належним йому майном. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконними дій виконавця послуги з управління багатоквартирним будинком ОК «ЖБК «Маяк-2», зобов`язання ОК «ЖБК «Маяк-2» забезпечити виготовлення ( від-новлення ) відсутньої технічної документації на багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , документів по введенню в експлуа-тацію усіх приміщень багатоквартирного житлового будинку, зобов`язання ОК «ЖБК «Маяк-2» забезпечити надання безпечної та якісної послуги з управління багатоквартирним будинком, провести технічне обстеження не введеного в екс-плуатацію нежитлового приміщення площею 510,3 кв.м. багатоквартирного житлового будинку з визначення можливості його надійної та безпечної екс-плуатації не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», безперечно є об`єктом справляння судового збору. Абзацом другим частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайново-го характеру. Разом з тим положення частини восьмої статті 6 цього Закону пе-редбачають процесуальну можливість суду вчинити перевірку повноти сплати судового збору і його корегування, розподіл судового збору між сторонами і згодом, у тому числі за наслідками розгляду справи по суті. В абзаці третьому пункту 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснена можливість остаточного визначення ціни позову в процесі розгляду справи, а отже, і суми судового збору, що здійснюється су-дом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору. У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Аналіз змісту положень пункту першого статті 6 Конвенції та прецедентна практика Європейського суду з прав людини ( зокре-ма, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» ( Kreuz v. Poland )), вказують на те, що обов`язок по сплаті судових витрат не повинен перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права та має переслідувати законну мету. У справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, од-ним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним за-конодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскар-жити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Ес-колано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейсь-кий суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми суда-ми процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і зава-дило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовува-тися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовуєть-ся автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. На наведені вище обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дій-шов передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачу. Викла-дене свідчить, що суд першої інстанції мав можливість відкрити провадження у цій цивільній справі, розглянути спір по суті та за результатом його вирішення стягнути у дохід держави відповідну суму судового збору з належної сторони. Однак суд надто суворо трактував норму процесуального права, що призвело до помилкового повернення позовної заяви ОСОБА_1 , що в свою чергу поз-бавило заявника права на доступ до суду, завадило розгляду його позовних ви-мог та відповідно є порушенням пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали су-ду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування су-дом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що ма-ють значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; не-відповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуаль-ного права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призве-ли до постановлення помилкової ухвали. З огляду на наведене колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона на підставі статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Щодо заяви скаржника від 13 грудня 2021 року про умисне ненаправлення судом першої інстанції доказів з матеріалами судової справи до апеляційного суду та вимоги постановлення окремої ухвали щодо судді суду першої інстанції слід зазначити наступне. Скаржник зазначає, що разом з позовною заявою ним були подані дванадцять належних доказів, які визначають його як споживача житлової послуги, однак суд першої інстанції умисно ці докази не залишив у судовій справі, не направив з матеріалами судової справи до апеляційного суду, що на його думку свідчить про порушення вимог процесуального законодав-ства. Відповідно до частин восьмої, десятої статті 262 ЦПК України окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або про-цесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Статтею 385 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції у ви-падку і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу, яка є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також на причини та умо-ви, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 185 ЦПК України суддя повер-тає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надхо-дження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення по-зовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді. Як дійсно убачається з матеріалів справи, позивачем були подані письмові докази, зазначені ним у додатках до позовної заяви. Проте на виконання ухвали суду першої інстанції від 11 листопада 2021 року позовна заява разом із дода-ними до неї матеріалами була повернута позивачу всього на 94 аркушах, про що свідчить супровідний лист від 11 листопада 2021 року. Відповідно у мате-ріалах справи залишена лише копія позовної заяви, що відповідає вимогам ЦПК України. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду визнає, що правові підстави для постановлення окремої ухвали у даній справі відсутні, адже судом першої інстанції фактично були виконані вимоги статті 185 ЦПК України за наслідком постановленої ухвали суду про повернення позовної заяви. Колегія суддів також звертає увагу, що скаржник при поданні апеляційної скарги у цій справі не сплатив у дохід держави судовий збір, не виконав вимогу ухвали апеляційного суду з цього питання від 24 листопада 2021 року, знову ж таки посилаючись на норму статті 22 Закону України «Про захист прав спожи-вачів» та затягуючи розгляд власної скарги шляхом заявлення безпідставних відводів. Ухвалою апеляційного суду від 06 грудня 2021 року забезпечена мож-ливість вирішення питання про віднесення чи не віднесення порушеного ОСОБА_1 спору у повному обсязі чи частково до сфери регулювання Зако-ном України «Про захист прав споживачів» під час вирішення по суті заявлених позовних вимог та за наслідками необхідно розподілити судові витрати у справі згідно норм цивільного процесуального законодавства, якими унормований зазначений порядок. У пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену частиною першою статті 293 ЦПК України ( тепер це стаття 353 ), з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розпо-діл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скар-ги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК ( тепер це стаття 141 цього Кодексу ). Оскільки колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що дія Закону України «Про захист прав споживачів» не регулює усі виниклі правовідносини між сторонами у цій справі, то з огляду на вищевикладене, питання щодо стяг-нення суми судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду пер-шої інстанції від 11 листопада 2021 року про визнання неподаною і повернення позовної заяви підлягає вирішенню судом першої інстанції за результатами роз-гляду ним справи. Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частко-во. Ухвалу судді Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листо-пада 2021 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви скасува-ти, справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого ко-оперативу «Житлово-будівельний кооператив «Маяк-2» про визнання незакон-ними дій з надання послуги по управлінню багатоквартирним будинком на-правити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Т. О. Денишенко Судді Л. О. Голота С. К. Медвецький