Постанова 4804 № 220/1955/20

22-ц/804/3190/21 220/1955/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Єдиний унікальний номер 220/1955/20 Номер провадження 22-ц/804/3190/21 29 грудня 2021 року м. Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мальцевої Є.Є., суддів Баркова В.М., Лопатіної М.Ю., секретар судового засідання Вороніна М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Каратиш Юлія Валеріївна, на ухвалу Великоновосілківського районного суду Донецької області від 01 листопада 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , представник заявника Каратиш Юлія Валеріївна , заінтересована особа стягувач АТ «Банк Форвард», приватний виконавець Павелків Тетяна Леонідівна, на дії приватного виконавця, В С Т А Н О В И В: У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця. В обґрунтування заяви зазначив, що на виконанні приватного виконавця Павелків Т.Л. перебуває виконавче провадження № 65940551, у якому боржником є заявник. Постановою приватного виконавця було накладено арешт на рахунки заявника, у тому числі й на той, на який йому надходить допомога по безробіттю, яка є його єдиним джерелом існування та на яку проводиться стягнення у 100% розмірі. Вказане вважає незаконним та просить суд визнати неправомірною відмову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. від 29.07.2021 року про зняття арешту з карткового рахунку НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. від 01.07.2021 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 65940551 в частині накладення арешту на кошти на рахунку ОСОБА_1 , відкритому в AT «Ощадбанк» № НОМЕР_1 ; зобов`язати Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. зняти арешт з коштів на рахунку ОСОБА_1 , відкритому в AT «Ощадбанк» № НОМЕР_1 . Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 01 листопада 2021 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи стягувач АТ «Банк Форвард», приватний виконавець Павелків Т.Л., на дії приватного виконавця - відмовлено. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції суду, ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Каратиш Ю.В., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги його скарги у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновок суду, викладений в оскаржуваній ухвалі прямо суперечить нормам чинного законодавства - статті 46 Конституції України. Конституційний Суд у своєму рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25рп/2009 зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7,22,46,58, 68 Конституції України. А саме, кожен громадянин має право на соціальний захист. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються та не можуть бути скасовані. Норми статті 42 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності. У матеріалах справи є виписка по картковому рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається, що спірний банківський рахунок відкритий та використовується виключно для виплати допомоги по безробіттю. Також це підтверджується довідкою Великоновосілківського районного центру зайнятості, копія якого була додана до скарги. Суд першої інстанції не врахував вищевказаних обставин та на думку апелянта дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зняття арешту з його рахунку. Аналогічний правовий висновок містить постанова Верховного суду України від 17.02.2021 року по справі № 756/8861/18. Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними тим, що заявник обґрунтовував скаргу на дії державного виконавця. Суд першої інстанції в своєму рішенні також посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19, але в даному випадку правовідносини, які виникли, не є подібними, оскільки у даному випадку матеріали справи не містять доказів того, що на спірному рахунку ОСОБА_1 є інші кошти, окрім допомоги по безробіттю. А тому посилання суду на висновок, викладений у вищевказаній постанові, на думку апелянта, є помилковим. Відзив на апеляційну скаргу приватним виконавцем Павелків Т.Л. направлений суду після закінчення строку, наданого апеляційним судом у відповідності до положень статті 360 ЦПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Скаржник ОСОБА_1 , заінтересовані особи - стягувач АТ «Банк Форвард», приватний виконавець Павелків Т.Л. до судового засідання апеляційного суду не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Каратиш Ю.В., яка підтримала вимоги апеляційної скарги та просила задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що виконавець діяв у відповідності до положень ст. 48, 56 ЗУ «Про виконавче провадження». Доводи заявника не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а тому відсутні підстави для скасування постанови приватного виконавця від 01.07.2021 р. про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 65940551 на рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , відмова виконавця про зняття арешту з даного карткового рахунку є законною та обґрунтованою, підстави для зобов`язання приватного виконавця зняти арешт з рахунку відсутні. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне. Судом встановлено, що 01.07.2021 р. приватним виконавцем Виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 220/1955/20, виданого 21.04.2021 р. (а.с. 22-23). 01.07.2021 р. приватним виконавцем було прийнято постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику (а.с. 24-25). Матеріалами справи підтверджується, що на рахунок НОМЕР_1 ТВБВ № 10004/0443 ДОУ АТ «Ощадбанк», відкритий для ОСОБА_1 та на який накладено арешт, перераховується допомога по безробіттю (а.с. 18,19-21). Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Статтею 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. На підставі частини 3 статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону № 1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону (абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»). За змістом п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково - касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України. Отже, судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України Про виконавче провадження встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України Про виконавче провадження повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 зазначеного Закону. Виходячи з вищенаведеного та аналізуючи матеріали справи, можна зробити висновок, що ОСОБА_1 не підтвердив належним чином статус рахунку НОМЕР_1 ТВБВ № 10004/0443 ДОУ АТ «Ощадбанк». Посилання апелянта на те, що призначення рахунку НОМЕР_1 підтверджується довідкою № 812 від 19 липня 2021 року Великоновосілківського районного центру зайнятості не ґрунтуються на законі, оскільки статус рахунку встановлюється банківською установою. В матеріалах справи міститься копія виписки по карткового рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з 01.06.2021 по 09.08.2021, в якому зазначено, що у визначений період на даний рахунок були проведені соціальні виплати від Центру зайнятості. Відповідно до ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів. Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втрачають свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат, заробітної плати), та набувають статусу вкладу. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.02.2021 року у справі 756/1927/16-ц, та від 24.02.2021 року у справі 756/1927/15-ц. Арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання ним допомоги по безробіттю, зокрема, шляхом належним чином оформленого відкриття рахунку, звернення стягнення на який заборонено законом, а тому доводи апеляційної скарги про те, що накладення арешту на грошові кошти боржника порушує його конституційне право на отримання допомоги по безробіттю, є необґрунтованими. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що зазначений рахунок не є рахунком із спеціальним режимом використання, а кошти, які знаходяться на рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 стали його власністю та набули статусу вкладу, у зв`язку з чим правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для зняття арешту з коштів позивача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зобов`язання приватного виконавця зняти арешт з рахунку НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк», відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність порушення державним виконавцем норм Закону України «Про виконавче провадження», дії якого були вчинені відповідно до закону та у межах повноважень. Приймаючи остаточне рішення у справі, суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2)). Тому, враховуючи, що доводи апеляційної скарги містять суб`єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції, повно встановлені фактичні обставини справи, правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює. У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Каратиш Юлія Валеріївна - залишити без задоволення. Ухвалу Великоновосілківського районного суду Донецької області від 01 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складений 04 січня 2022 року. Судді Є.Є. Мальцева В.М. Барков М.Ю. Лопатіна