Постанова 4804 № 242/2904/16-ц

22-ц/804/1159/21 242/2904/16-ц П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ „25 травня 2021 року місто Маріуполь Донецької області Єдиний унікальний номер 242/2904/16-ц Номер провадження 22-ц/804/1159/21 Донецький апеляційний суд у складі: головуючого: Зайцевої С.А. суддів: Мальцевої Є.Є., Попової С.А. за участю секретаря: Лазаренко Д.Т. учасники справи : заявник ОСОБА_1 заінтересовані особи приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Є. Б., ТОВ «Глобал Спліт», ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 19 лютого 2021 року головуючого судді Переясловської Ю.А. зі складанням повного тексту судового рішення 19 лютого 2021 року по цивільній справі за скаргою на бездіяльність приватного виконавця,- В С Т А Н О В И В : У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі вказаною скаргою ,відповідно вимог якої просив визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Є.Б. щодо не скасування арешту з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк»; зобов`язати приватного виконавця Горелика Є.Б. скасувати арешт рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк»; стягнути з приватного виконавця Горелика Є.Б. витрати, пов`язані з професійною правовою допомогою. Скаргу мотивовано тим, що 08 вересня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Є.Б. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт майна боржника, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 62968462. 19 вересня 2020 року в межах виконавчого провадження № 62968462 приватним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено на виконання до ПАТ «Авдіївський завод металевих конструкцій», в якому заявник працевлаштований. Також, 19 вересня 2020 року приватним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено на виконання до УПФУ в м.Авдіївка Донецької області, де заявник перебуває на обліку як пенсіонер та отримує пенсію. 23 грудня 2020 року приватним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої було накладено арешт на грошові суми у межах витрат виконавчого провадження в сумі 125 027,95 грн та направлено на виконання до АТ КБ «ПриватБанк». Зазначено, що боржник ОСОБА_1 отримує пенсію та заробітну плату на рахунки, які відкрито у АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується випискою з рахунку № НОМЕР_1 . При цьому, статус коштів на рахунку № НОМЕР_1 зазначено, як заробітна плата та пенсія, що підтверджує заборону накладення на них арешту. Скаржник, відповідно до клопотання від 12 січня 2021 №12-01/2021-1, звертався до приватного виконавця з приводу зняття арешту з зарплатного та пенсійного рахунку. 16 січня 2021 року скаржник отримав повідомлення від приватного виконавця, яким він фактично відмовив у скасуванні арешту з рахунку. Тим самим приватний виконавець позбавив боржника та його родину засобів до існування. Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 19 лютого 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Є.Б. щодо не скасування арешту з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» у виконавчому провадженні № 62968462 від 08 вересня 2020 року; зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Є. Б. скасувати арешт, накладений на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» у виконавчому провадженні № 62968462 від 08 вересня 2020 року. В іншій частині скарги відмовлено. В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Є. Б. просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги боржника на дії приватного виконавця, посилаючись на неправильну правову оцінку обставин справи.В обґрунтування доводів скарги зазначає, що під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти боржника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону повинен визначити статус коштів та рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладання арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття арешту із цих коштів, згідно з ч. 4 ст. 59 Закону. Також, виконавець може самостійно зняти арешти з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або стягнення на такі кошти заборонено законом. Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта, здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, кошти втратили свій цільовий статус пенсії, соціальних витрат, та набули статус вкладу. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15. Крім того, вказує, що судом першої інстанції не надана правова оцінка доводам виконавця, що основна винагорода виконавчий збір, за провадженням повністю не стягнуто, а отже виконавцем застосовано правові наслідки передбачені вимогами ст. 40 Закону, згідно з якої арешти накладені в межах виконавчого провадження за яким не сплачено виконавчий збір основну винагороду приватного виконавця, з рахунків не знімаються, що прямо наведено в зазначеній нормі. Так,приватним виконавцем, при примусовому виконанні виконавчого листа № 242/2904/16-ц виданого 21 липня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованості за кредитним договором у розмірі 112 338,41 грн, та судового збору 842,54 грн, 08 вересня 2020 року було відкрито виконавче провадження ВП № 62968462 з примусового виконання вказаного виконавчого документу. Під час примусового виконання рішення з боржника було стягнуто 11 191,44 грн, з яких 9 554,44 грн було перераховано на користь стягувача ТОВ «Глобал Спліт», 1 108 грн стягнення основної винагороди виконавця, 529 грн витрати виконавчого провадження. 04 лютого 2020 року від стягувача надійшла заява щодо закриття виконавчого провадження за п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону, у зв`язку з повним погашенням заборгованості перед стягувачем, яка була сплачена напряму ТОВ «Глобал Спліт» в період примусового виконання рішення. Відповідно до довідки ТОВ «Глобал Спліт» від 20 січня 2021 року № 195, яка надійшла до виконавця 04 лютого 2021 року, при примусовому виконанні рішення щодо стягнення солідарного боргу, боржником було сплачено стягувачу 110 557,64 грн. Станом на 05 лютого 2021 року основна винагорода виконавця не стягнута в повному обсязі згідно вимог Закону, що підтверджується довідкою стягувача, відповідно до якої боржником не сплачувалася основна винагорода виконавця, а також, підтверджується матеріалами виконавчого провадження. Відзив на апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 адвоката Шипіцина О.В. мотивований правомірністю задоволення скарги боржника. Також, звернута увага на те,що на дату постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції основний борг скаржником погашено у повному обсязі та судове рішення від 11 грудня 2019 року у справі № 242/2904/16-ц виконано у повному обсязі. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року по справі № 200/8992/20-а визнано протиправними та скасовано постанови приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди від 08 вересня 2020 року. Крім того, постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року по справі № 200/951/21-а визнано протиправними та скасовано постанови приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди від 24 грудня 2020 року. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року по справі № 200/2065/21-а визнано протиправними та скасовано постанови приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди від 05 лютого 2021 року. Тобто, жодної, передбаченої статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» обставини задля не скасування арешту, не існує. Просив залишити ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 19 лютого 2021 року без змін,а апеляційну скаргу без задоволення. Інші учасники справи не скористалися правом надання відзиву на апеляційну скаргу,що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України ,не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судове засідання апеляційного суду приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Є. Б. не з*явився, належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання телефонограми,зареєстрованої в журналі телефонограм № 3.9-13 за № 1433 та судової повістки, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2 а.с.123-124, 130). У судове засідання апеляційного суду заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Шипіцин О.В.,заінтересовані особи ТОВ « Глобал Спліт « , ОСОБА_2 не з*явилися,належним чином були повідомлені про дату,час і місце судового засідання шляхом отримання телефонограм,зареєстрованих в журналі телефонограм № 3.9-13 за №№1400,1401,1402,1403 та судових повісток,про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2.а.с.112-116,128,129,132,133). Електронною поштою від представника заявника ОСОБА_1 адвоката Шипіцина О.В. надійшло клопотання про можливість розгляду справи у їхню відсутність (т.2.а.с.117-118). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч.2 ст.247 ЦПК України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 21 грудня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість за кредитним договором № IKAPNABG.209657.001 від 27 грудня 2013 року у розмірі 112 338,41 грн ; судові витрати у розмірі 842,54 грн з кожного. Постановою Донецького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 21 грудня 2016 року скасовано. Позов ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», правонаступником якого є ТОВ «Глобал Спліт», до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», правонаступником якого є ТОВ «Глобал Спліт», заборгованість за кредитним договором № IKAPNABG.209657.001 від 27 грудня 2013 року в сумі 112 338, 41 грн; стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», правонаступником якого є ТОВ «Глобал Спліт», у відшкодування судового збору 842,54 грн з кожного. 21 липня 2020 року судом видано виконавчий лист № 242/2904/16-ц. 08 вересня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Гореликом Є.Б. по виконавчому листу № 242/2904/16-ц від 21 липня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ « Всеукраїнський банк розвитку» заборгованості за кредитним договором у розмірі 112 338,41 грн та судового збору 842,54 грн було відкрито виконавче провадження ВП № 62968462 , із стягненням з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 11 318 грн (т.1.а.с.218). 19 вересня 2020 року в межах ВП № 62968462 приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Гореликом Є.Б. постановами від 19 вересня 2020 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника ОСОБА_1 ,що отримує дохід у ПФУ в м.Авдіївці Донецької області та дохід у ПАТ « Авдіївський завод металевих конструкцій». Вказаній установі та підприємству постанови приватного виконавця надіслані для виконання із зазначення здійснення відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства у розмірі 20% виплати загальної суми 125 027,95 грн (т.1.а.с.219-220). Не погодившись із стягненням основної винагороди та стягнення витрат на проведення виконавчих дій ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі № 200/8992-20 позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Є.Б. задоволено частково. Зокрема,визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Є.Б. про стягнення з боржника основної винагороди від 08 вересня 2020 року ВП № 62968462 в розмірі 11 318 грн. В решті позовних вимог відмовлено,розподілено судові витрати. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Є.Б. від 23 грудня 2020 року ВП № 62968462, на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» , накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, які належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця,витрат виконавчого провадження 125 027,95 грн (т.1.а.с.221). 24 грудня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Гореликом Є.Б. було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 08 вересня 2020 року ВП № 62968462 в розмірі 5319 грн. 12 січня 2021 року ,згідно з клопотанням № 12-01/2021-1, ОСОБА_1 звертався до приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Є.Б. з приводу скасування постанови від 24 грудня 2020 року про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 5319 грн та зняття арешту з банківського рахунку № НОМЕР_1 , оскільки на цей рахунок зараховується його пенсія та заробітна плата. До клопотання було надано копію виписки із зазначеного рахунку на чотирьох аркушах . Вказане клопотання отримано приватним виконавцем 14 січня 2021 року (т.1.а.с. 222-231). Згідно виписки по надходженням АТ КБ «ПриватБанк» від 29 грудня 2020 року №77TSS5CSH53RS0AC по рахунку № НОМЕР_1 та додатковим рахункам договору SAMDNFF000085475604 від 04 травня 2013 року за період 01 січня 2020 року 29 грудня 2020 року зараховується заробітна плата, АЗМК та виплати пенсійного фонду, пенсія. Приватним виконавцем Гореликом Є. Б. на адресу ОСОБА_1 було направлено роз`яснення з приводу арешту банківських рахунків, згідно з яким приватний виконавець повідомив, що банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони находяться, та в разі їх знаходження на рахунок, на кошти на якому заборонено накладання арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання. Також ,приватним виконавцем зазначено,що з банківської установи належним чином завірений документ,що свідчить про спеціальне призначення рахунку не надано. Згідно з довідки вих. № 195 від 20 січня 2021 року, ТОВ «Глобал Спліт» підтверджує надходження грошових коштів станом на 20 січня 2021 року у розмірі 112 357,64 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, згідно виконавчого листа № 242/2904/16-ц (т.2.а.с.4). 05 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Гореликом Є.Б. виконавче провадження № 62968462 з примусового виконання виконавчого листа № 242/2904/16-ц виданого 21 липня 2020 року щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості закінчено за п.9 ч.1 ст.39 Закону України « Про виконавче провадження» ,припинено стягнення з пенсії та заробітної плати боржника (т.2.а.с.5-6). 05 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Гореликом Є.Б. за виконавчим провадженням № 62968462 винесена постанова про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди у сумі 9 691,76 грн. (т.2.а.с.7-8). Задовольняючи скаргу боржника ОСОБА_1 ,суд першої інстанції виходив з доведеності тієї обставини,що картковий рахунок № НОМЕР_1 ,відкритий боржнику в АТ КБ «ПриватБанк»,використовувався для виплати йому заробітної плати та пенсії.Інших зарахувань на цей картковий рахунок не було. Арешт, накладений постановою від 23 грудня 2020 року на банківський рахунок скаржника у АТ КБ "ПриватБанк " № НОМЕР_1 , на який зараховується заробітна плата та пенсія скаржника, є неспівмірним та порушує права скаржника в частині вільного розпорядження і володіння своєю власністю. Внаслідок накладення арешту на рахунок ОСОБА_1 , на який надходять виплати з заробітної плати та пенсії, заявник фактично позбавлений коштів для існування, оскільки цей рахунок у нього єдиний і саме на нього надходять всі кошти, які він отримує в якості зарплати і пенсії. Суд також врахував , що основний борг погашено у повному обсязі, а постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року по справі № 200/8992/20-а визнано протиправними та скасовано постанови приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди від 08 вересня 2020 року ВП № 62968462 в розмірі 11 318 грн. При ухваленні судового рішення ,суд першої інстанції врахував висновки щодо застосування відповідних норм права,викладені у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 340/3042/19, від 03 жовтня 2019 року у справі № 642/6675/18 . Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Частиною першою статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною першою статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності у боржника кошів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Розмір відрахувань із заробітної плати та пенсії визначено статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження». Розмір відрахувань із заробітної плати та пенсії встановлюється у постанові виконавця про звернення стягнення на заробітну плату (пункт 1 розділу X Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5). Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України. Зі змісту наведених норм права слідує, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, оскільки законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що рахунок боржника , на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, якій не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено. Також , АТ КБ "ПриватБанк", на яке нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на вказаному рахунку виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. Разом з тим, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Згідно із частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці. З наведених норм права вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих факт отримання пенсії та заробітної плати та їх розміру. Також арешт в розмірі сум зарплати та пенсії може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати та пенсії. Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року (справа № 905/361/19). З огляду на викладене, а також те, що боржник повідомив приватного виконавця про те, що на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий боржнику в АТ КБ «ПриватБанк», зараховується його заробітна плата від АЗМК та пенсія від пенсійного фонду, з наданням документів на підтвердження цих обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог скарги боржника на дії приватного виконавця. Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 24 червня 2015 року у справі №6-535цс15, є необґрунтованими. Так, у вказаній справі позов стосувався права особи на отримання пенсії спадкодавця,яка була зарахована на банківський рахунок, без свідоцтва про право на спадщину за законом. В даній справі правовідносини між сторонами є іншими. Доводи апеляційної скарги щодо не надання правової оцінки доводам не стягнення суми основної винагороди приватного виконавця не є слушними ,оскільки встановлено ,що тричі боржником ОСОБА_1 до адміністративного суду оскаржувалися постанови приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Є.Б. про стягнення з боржника основної винагороди ВП № 62968462 від 08 вересня 2020 року в розмірі 11 318 грн, від 24 грудня 2020 року в розмірі 5 319 грн та від 05 лютого 2021 року в розмірі 9 691,76 грн, які визнані протиправними та скасовані постановами адміністративного суду по справам №200/2065/21-а від 19 квітня 2021 року , № 200/951/21-а від 29 березня 2021 року , № 200/8992/20-а від 22 грудня 2020 року . За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги, щодо наявності правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції є безпідставними та висновків суду не спростовують. Аргументи відзиву на апеляційну скаргу є обґрунтованими . Обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що викладені аргументи апеляційної скарги є безпідставними та не можуть слугувати правовими підставами для скасування судового рішення, оскільки судом під час розгляду справи всебічно і повно досліджено та оцінено усі надані докази,вірно і об`єктивно з`ясовано обставини справи, а тому будь-яких протиріч між висновками суду про права та взаємовідносини сторін і встановленими судом фактами не вбачається, судом в повному обсязі встановлено і досліджено предмет доказування у даній справі, виходячи з тих доказів, які надавалися у справі. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП],§

41. Таким чином, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. На підставі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на результат апеляційного розгляду, витрати понесені у зв*язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції не розподіляються. Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича залишити без задоволення. Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 19 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складений 28 травня 2021 року. Судді: