Постанова 4822 № 727/1451/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 грудня 2021 року м. Чернівці справа № 727/1451/21 провадження №22-ц/822/785/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіна Н. Ю. суддів: Владичана А.І., Одинака О.О. учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Альфа банк» відповідач ОСОБА_1 апеляційна скарга Акціонерного товариства «Альфа банк» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 травня 2021 року, головуючий у першій інстанції Одовічен Я.В. ВСТАНОВИВ Описова частина Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство «Альфа банк» у лютому 2021 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначало, що Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 вчинено договір відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року №64, за яким Акціонерно-комерційним банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит в сумі 78000 доларів США зі сплатою 13,55 процентів річних та комісій, ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит не пізніше 12 жовтня 2012 року. Також між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено договір від 16 січня 2012 року №4 про зміну умов договору між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року №64, яким змінено валюту кредиту на 587791 грн. 04 коп., термін повернення до 25 грудня 2014 року, процентну ставку. Після чого Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 вчинено договір від 22 квітня 2014 року №5 про зміну умов договору між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року №64. За змістом п.1 наведеного договору викладено пункти 1.1.1 та 1.1.2 статті 1 договору в новій редакції, за якою на дату укладення договору заборгованість за кредитним договором становить 343620 грн. 19 коп. Сторони домовились встановити процентну ставку за користування кредитом починаючи з 22 квітня 2014 року по 21 квітня 2015 року включно в розмірі 14% річних; починаючи з 22 квітня 2014 року, або у разі виникнення простроченої заборгованості, починаючи з наступного місяця за місяцем, в якому виникла прострочена заборгованість в розмірі 16% річних, кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом не пізніше 25 грудня 2016 року Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 січня 2016 року з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» кредиту в сумі 249589 грн. 35 коп., процентів в сумі 8256 грн. 82 коп., пені в сумі 4681 грн. 79 коп., інфляційних втрат в сумі 8426 грн. 10 коп. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 листопада 2018 року з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» стягнуто 42530 грн. 53 коп. інфляційних втрат. Внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов`язання має місце заборгованість за грошовим зобов`язанням, визначеним постановою Чернівецького апеляційного суду від 6 листопада 2018 року, з 3 % річних в сумі 2800 грн. 02 коп., інфляційних втрат в сумі 5869 грн. 18 коп., за невиконання грошового зобов`язання, визначеним рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 січня 2016 року, з 16% річних, нарахованих на тіло кредиту, в сумі 119802 грн. 89 коп., 3% річних, нарахованих на заборгованість відмінну від тіла кредиту, в сумі 1922 грн. 82 коп., інфляційні втрати в сумі 58797 грн. 02 коп. Акціонерне товариство «Альфа-Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за невиконання грошового зобов`язання, визначеного постановою Чернівецького апеляційного суду від 6 листопада 2018 року, з 3 % річних в сумі 2800 грн. 02 коп., інфляційних втрат в сумі 5869 грн. 18 коп., за невиконання грошового зобов`язання, визначеного рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 січня 2016 року, з 16% річних, нарахованих на тіло кредиту, в сумі 119802 грн. 89 коп., 3% річних, нарахованих на заборгованість відмінну від тіла кредиту, в сумі 1922 грн. 82 коп., інфляційні втрати в сумі 58797 грн. 02 коп. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 травня 2021 року позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за невиконання грошового зобов`язання, визначеного постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 листопада 2018 року, в сумі 8669 грн. 20 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за невиконання грошового зобов`язання, визначеного постановою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 січня 2016 року, у розмірі 60719 грн. 84 коп. В решті відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Акціонерне товариство «Альфа-Банк» в апеляційній скарзі просить заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 травня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення за невиконання грошового зобов`язання, визначеного рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 січня 2016 року, з 16% річних, нарахованих на тіло кредиту, в сумі 119802 грн. 89 коп. скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити в цій частині. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Акціонерне товариство «Альфа-Банк» зазначало, що ч.2 ст.625 ЦК України визначено обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням трьої процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, отже стягненню підлягало або 3% річних, або 16 % річних. Договором між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 від 22 квітня 2014 року №5 про зміну умов договору між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року №64 встановлено процентну ставку за користування кредитом починаючи з 22 квітня 2014 року, або у разі виникнення простроченої заборгованості, починаючи з наступного місяця за місяцем, в якому виникла прострочена заборгованість в розмірі 16% річних. Ршенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 січня 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових засобів стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» кредит в сумі 249589 грн. 35 коп., проценти в сумі 8256 грн. 82 коп., пеню в сумі 4681 грн. 79 коп., інфляційні втрати в сумі 8426 грн. 10 коп., що свідчить про наявність підстав для нарахування збільшених відсотків. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» не надходило.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно роз`яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов`язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі. У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Акціонерним товариством «Альфа-Банк» заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 травня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості за невиконання грошового зобов`язання, визначеного постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 листопада 2018 року, з 3 % річних в сумі 2800 грн. 02 коп., інфляційних втрат в сумі 5869 грн. 18 коп., за невиконання грошового зобов`язання, визначеного рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 січня 2016 року, з 3% річних, нарахованих на заборгованість відмінну від тіла кредиту, в сумі 1922 грн. 82 коп., інфляційні втрати в сумі 58797 грн. 02 коп. не оскаржується. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Альфа-Банк» підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відмовляючи у позові Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення за невиконання грошового зобов`язання, визначеного рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 січня 2016 року, з 16% річних, нарахованих на тіло кредиту, в сумі 119802 грн. 89 коп., суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення відсотків у розмірі 16% річних за період з 06 листопада 2018 року по 01січня 2021 року. На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції послався на сплив кінцевого строку кредитування 25 грудня 2016 року, припинення права Акціонерного товариства «Альфа-Банк» нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам не відповідає в частині. Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції Встановлено, що Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 вчинено договір відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року №64, за яким Акціонерно-комерційним банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит в сумі 78000 доларів США зі сплатою 13,55 процентів річних та комісій, ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит не пізніше 12 жовтня 2012 року. Також між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено договір від 16 січня 2012 року №4 про зміну умов договору між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року №64, яким змінено валюту кредиту на 587791 грн. 04 коп., термін повернення до 25 грудня 2014 року, процентну ставку. Після чого Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 вчинено договір від 22 квітня 2014 року №5 про зміну умов договору між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року №64. За змістом п.1 наведеного договору викладено пункти 1.1.1 та 1.1.2 статті 1 договору в новій редакції, за якою на дату укладення договору заборгованість за кредитним договором становить 343620 грн. 19 коп. Сторони домовились встановити процентну ставку за користування кредитом починаючи з 22 квітня 2014 року по 21 квітня 2015 року включно в розмірі 14% річних; починаючи з 22 квітня 2014 року, або у разі виникнення простроченої заборгованості, починаючи з наступного місяця за місяцем, в якому виникла прострочена заборгованість в розмірі 16% річних, кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом не пізніше 25 грудня 2016 року (а.с.20-21). Встановлено, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 січня 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових засобів стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» кредит в сумі 249589 грн. 35 коп., проценти в сумі 8256 грн. 82 коп., пеню в сумі 4681 грн. 79 коп., інфляційні втрати в сумі 8426 грн. 10 коп. Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10 липня 2018 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» інфляційні втрати в сумі 42530 грн. 53 коп. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 жовтня 2020 року заяву Акціонерного товариства «Альфа банк» про заміну сторони виконавчого провадження було задоволено. Замінено стягувача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на його правонаступника Акціонерне товариство «Альфа Банк» у зв`язку з переходом до Акціонерного товариства «Альфа банк» прав кредитора у виконавчому листі №727/8070/17 з виконання рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10 липня 2018 року. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права За змістом правового висновку Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-2491 цс15 статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Дія статті поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому частина п`ята статті 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин. З рішення суду зобов`язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 травня 2021 року в частині задоволення позову Акціонерного товариства «Альфа банк» у до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за невиконання грошового зобов`язання, визначеного постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 листопада 2018 року, у розмірі 8669 грн. 20 коп. та заборгованості за невиконання грошового зобов`язання, визначеного постановою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 січня 2016 року, у розмірі 60719 грн. 84 коп. не оскаржується, відтак на час розгляду справи апеляційним судом є таким, що набрало законної сили з огляду на приписич.1 ст.273 ЦПК України. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Отже, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 травня 2021 року в частині задоволення позову Акціонерного товариства «Альфа банк» у до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за невиконання грошового зобов`язання, визначеного постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 листопада 2018 року, у розмірі 8669 грн. 20 коп. та заборгованості за невиконання грошового зобов`язання, визначеного постановою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 січня 2016 року, у розмірі 60719 грн. 84 коп. містить преюдиційні факти невиконання ОСОБА_1 зобов`язання. За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Виходячи з положень частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Звернення до суду з вимогою про повернення всіх сум за договором позики у зв`язку з порушенням умов договору є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов`язань. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики, позикодавець вправі вимагати від позичальника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення згідно статті 625 ЦК України. Вказаний вище висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-37цс15. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. За змістом статті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК Українивизначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до частини 1, 2статті 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що положеннями частини 1 статті 1048 ЦК Україниврегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як частиною 2статті 625ЦК України встановлено наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2статті 625ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому у пункті 6.20 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Таким чином Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України. Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК Україникредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. У постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 Верховний Суд вказав, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Не заслуговують на увагу посилання Акціонерного товариства «Альфа-Банк» в апеляційній скарзі на визначення договором між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 від 22 квітня 2014 року №5 про зміну умов договору між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року №64 встановлено процентну ставку за користування кредитом починаючи з 22 квітня 2014 року, або у разі виникнення простроченої заборгованості, починаючи з наступного місяця за місяцем, в якому виникла прострочена заборгованість в розмірі 16% річних. Пункт 1 договору між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 від 22 квітня 2014 року №5 про зміну умов договору між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року №64 не містить зазначення розміру процентів за ч.2 ст.625 ЦК України та що такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. З розрахунку заборгованості за договором між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року №64 вбачається, що банком здійснюється нарахування процентів згідно ст.625 ЦК України з 16 січня 2018 року за процентною ставкою 16 %. Проте у матеріалах справи відсутні докази, що сторонами обумовлено нарахування процентів за неправомірне користування кредитом після строку кредитування і що така умова відповідає диспозиції норми, викладеній у частині другої статті 625 ЦК України, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання за цією угодою. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості нарахованої на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України у розмірі 16 % річних на підставі договору між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 від 22 квітня 2014 року №5 про зміну умов договору між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 відновлювальної кредитної лінії від 16 жовтня 2007 року №64, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сторонами не погоджено 16 % розмір процентів за ч.2 ст.625 ЦК України, проте, не врахував, що ч.2 ст.625 ЦК України визначено відповідальність за порушення грошового зобов`язання у розмірі 3% річних. З огляду на наведене з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» підлягає стягненню заборгованість за порушення грошового зобов`язання у розмірі 3% річних, що становить 22483 грн. 56 коп.(249589 грн.35 коп.*3/100/365*1096 днів) Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи викладене заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 травня 2021 року в частині відмови у позові Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення за невиконання грошового зобов`язання, визначеного рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 січня 2016 року, 16% річних, нарахованих на тіло кредиту, в сумі 119802 грн. 89 коп. підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1ст.376 ЦПК України. Розподіл судових витрат Відповідно до ч.1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно частин 1статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судом апеляційної інстанції позов Акціонерного товариства «Альфа банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за порушення грошового зобов`язання, щодо не виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 січня 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових засобів, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» кредит в сумі 249589 грн. 35 коп. задоволено частково. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Альфа банк» задоволено на 48,56%. Акціонерним товариством «Альфа банк» за подання позовної заяви сплачено 2837 грн. 88 коп., відповідно до меморіального ордеру Акціонерного товариства «Альфа банк» №44013318 від 04 лютого 2021 року. За подання апеляційної скарги Акціонерним товариством «Альфа банк» сплачено 3405 грн. відповідно до меморіального ордеру Акціонерного товариства «Альфа банк» №368991226 від 01 липня 2021 року та 851 грн. 52 коп. відповідно до меморіального ордеру Акціонерного товариства «Альфа банк» №408521474 від 19 липня 2021 року. Отже, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа банк» підлягає стягненню судовий збір в сумі 3445 грн. 04 коп. Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа банк» задовольнити частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 травня 2021 року в частині відмови у позові Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення за невиконання грошового зобов`язання, визначеного рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 січня 2016 року, 16% річних, нарахованих на тіло кредиту, в сумі 119802 грн. 89 коп. скасувати. Позов Акціонерного товариства «Альфа банк» до ОСОБА_1 про стягнення за невиконання грошового зобов`язання, визначеного рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 січня 2016 року, 16% річних, нарахованих на тіло кредиту, в сумі 119802 грн. 89 коп. задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа банк» за невиконання грошового зобов`язання, визначеного рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14 січня 2016 року, 16% річних, нарахованих на тіло кредиту, в сумі 22483 грн. 56 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа банк» судовий збір в сумі 3445 грн. 04 коп. В решті залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення 30 грудня 2021 року. Головуючий Н.Ю. Половінкіна Судді А.І. Владичан О.О. Одинак