Постанова 4803 № 185/1125/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9470/21 Справа № 185/1125/21 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 грудня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., за участю секретаря Піменової М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2021 року, В С Т А Н О В И В: 16 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього на користь відповідачів на утримання дітей. Позивач посилається на зміни у своєму сімейному та матеріальному стані, оскільки на його утриманні перебувають двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання яких він сплачує сукупно 50% заробітку. Тому позивач просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього за рішенням суду: на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 з 1/4 до 1/6 частки заробітку щомісячно та на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_5 з 1/4 до 1/6 частки заробітку щомісячно (а.с.2-4). Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей - відмовлено (а.с.80-81). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що рішення суду 1 інстанції ухвалене при неповному з`ясуванню обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким зменшити розмір аліментів з 1/4 на 1/6 від усіх видів доходу, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку (а.с.86-89). Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням суду № 185/2720/14-ц від 07 травня 2014 року з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно рішення набрало законної сили 20 травня 2014 року (а.с.7). 01 квітня 2020 року судом ухвалено рішення № 185/2910/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення набрало законної сили 07 серпня 2020 року (а.с.8). Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, що його майновий стан погіршився. Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції. У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина 3 ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 викладено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Позивач зазначає, що зміни у його сімейному та матеріальному стані пов`язані з тим, що на його утриманні на даний час перебувають двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сукупний розмір аліментів, які він сплачує на утримання дітей складає 50% його заробітку. Позивачем не доведено, що внаслідок змінених обставин він не в змозі сплачувати аліменти на утримання дітей у розмірі, визначеному судовим рішенням. Загальний розмір аліментів, що стягуються з позивача на утримання двох дітей, не перевищує половини його заробітку, що відповідає загальним принципам регулювання сімейних відносин справедливості, добросовісності та розумності. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про зменшення розміру аліментів. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Формальні посилання на неправильне дослідження і оцінку наданих суду доказів, колегія суддів відхиляє, оскільки суд апеляційної інстанції не наділений правом переоцінки доказів, що були досліджені судом першої інстанції та яким надана оцінка у відповідності до вимог ЦПК. Крім того, апеляційний суд не приймає до уваги наданий до апеляційної скарги розрахунковий лист за березень 2021 року, виходячи з наступного. Пунктом 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до частин першої третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першоїтретьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, наприклад, якщо новий доказ з`явився після розгляду справи судом першої інстанції або раніше був недоступний заявнику. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і про відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні по суті спору. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №145/474/17 (провадження №61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі №404/251/17 (провадження №61-13405св18). Надаючи вказаний розрахунковий лист суду апеляційної інстанції без попереднього їх надання для оцінки судом першої інстанції, апелянт взагалі не вказує чому даний доказ не був долучений ним під час розгляду справи в судді 1 інстанції. Таким чином, враховуючи відсутність поважності причин неподання відповідних доказів до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 367 ЦПК України. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні і апеляційну скаргу, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Судді: