Постанова 4857 № 300/528/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/528/21 пров. № А/857/10270/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Сеника Р.П., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року, прийняте суддею Чуприною О.В. у місті Івано - Франківську у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- встановив: ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі ГУ ПФУ в Івано Франківській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо проведення перерахунку розміру призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54%, відмови в проведенні перерахунку на підставі довідки №51 від 28.01.2021 року та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90%, а також зобов`язання провести перерахунок і виплату довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року в розмірі 90% від суддівської винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року задоволено частково позов: визнано протиправними дії щодо проведення з 19.02.2020 року перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без урахування періоду роботи з 27.01.1998 року по 18.01.2002 року (3 роки 11 місяців 22 дні) - на посадах помічника прокурора та старшого помічника прокурора м. Коломиї прокуратури Івано-Франківської області; визнано протиправною відмову щодо проведення з 01.01.2021 року перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області №51 від 28.01.2021 року; зобов`язано зарахувати з 19.02.2020 року до стажу роботи на посаді судді, з якого визначається (розраховується) відсоток щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді: період роботи помічником прокурора та старшим помічником прокурора м. Коломиї прокуратури Івано-Франківської області з 27.01.1998 року по 18.01.2002 року 3 роки 11 місяців 22 дні; зобов`язано провести з 19.02.2020 року перерахунок загального відсотку для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді: періоду роботи помічником прокурора та старшим помічником прокурора м. Коломиї прокуратури Івано-Франківської області з 27.01.1998 року по 18.01.2002 року 3 роки 11 місяців 22 дні; зобов`язано провести перерахунок та здійснити з 19.02.2020 року виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді: періоду роботи помічником прокурора та старшим помічником прокурора м. Коломиї прокуратури Івано-Франківської області з 27.01.1998 року по 18.01.2002 року 3 роки 11 місяців 22 дні; зобов`язано провести перерахунок та здійснити з 01.01.2021 року виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області №51 від 28.01.2021 року (із застосуванням регіонального коефіцієнта 1.1). В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що позивач 27.07.2017 року за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді. Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 15.10.2019 року №2745/0/15-19, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, Таким чином, позивач, на час звільнення, набув право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному абзацом 2 пункту 25 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ. Суд врахував, що стаж роботи позивача на посаді судді становив більше 10 років, тому до стажу роботи, який дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, автоматично в силу вимог абзацу 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII враховується також стаж на посадах помічника прокурора та старшого помічника прокурора. В даному випадку це період з 27.01.1998 року по 18.01.2002 року (3 роки 11 місяців 22 дні). Суд звернув увагу на те, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Відтак, помилковими є висновки ОСОБА_1 стосовно наявності обґрунтованих підстав для обчислення його перерахованого довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з 90% розміру суддівської винагороди працюючого судді, Суд зазначив, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI. Встановлений Конституційним Судом України єдиний підхід до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів не передбачає вибіркового застосування правових положень, як це здійснює позивач. Суд взяв до уваги те, що позивач не заперечує розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначений у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації №51 від 28.01.2021 року. Однак, з урахуванням висновку про необхідність зарахування відповідачем до стажу позивача що дає право на одержання довічного грошового утримання періоди роботи з 27.01.1998 року по 18.01.2002 року (3 роки 11 місяців 22 дні) - на посадах помічника прокурора та старшого помічника прокурора м. Коломиї прокуратури Івано-Франківської області, суд дійшов висновку щодо обов`язку відповідача здійснити перерахунок загального відсотку для розрахунку довічного грошового утримання від суддівської винагороди ОСОБА_1 з 19.02.2020 року. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ПФУ в Івано Франківській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт звертає увагу на те, що згідно з вимогами ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року ( в редакції, чинній на момент звільнення позивача) до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Що стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління ДСА України в Івано Франківській області №51 від 28.01.2021 року, то у зв`язку із відсутністю змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 немає підстав. Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову. ОСОБА_1 у відзиві зазначає, що в апеляційній скарзі фактично не наведено обставин, які мають значення для справи і які б неповно з`ясував суд першої інстанції. Разом з тим вважає, що суд дійшов невірного висновку про відмову в задоволенні решти позовних вимог, зокрема, щодо відмови у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % від суддівської винагороди. Звертає увагу на те, що підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відтак, з 19.02.2020 року (наступного з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі №2-р/2020) у позивача виникло право на перерахунок щомісячного грошового утримання судді відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не застосував висновки Верховного Суду у зразковій справі №240/5401/18. Просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 . Указом Президента України від 13 серпня 2002 року №712/2002 призначений на посаду судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області, а постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року №300-VІ обраний суддею місцевого Снятинського районного суду Івано-Франківської області безстроково. Указом Президента України від 2 квітня 2011 року №344/2011 переведений на посаду судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області. Згідно записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 01.09.1995 року (а.с.105-109), ОСОБА_1 з 13.08.2002 року зарахований на посаду судді Снятинського районного суду Івано-Франківської області (запис №8), 22.05.2008 року позивач обраний суддею безстроково (запис №13), 18.05.2011 позивач призначений на посаду судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області за переведенням із Снятинського районного суду Івано-Франківської області (запис №16). Рішенням Вищої ради правосуддя від 15.10.2019 року №2745/0/15-19 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с.96-97). Поряд із вказаним, як слідує із матеріалів справи, ОСОБА_1 , до обрання на посаду судді (13.08.2002 року), з 04.08.1990 року по 28.06.1995 року навчався на юридичному факультеті Львівського державного університету імені І. Франка, в період з 01.09.1995 року по 26.01.1998 року працював на посаді помічника голови Коломийського районного суду (запис №1, 2 трудової книжки), з 27.01.1998 року по 18.01.2002 року на посадах помічника прокурора та старшого помічника прокурора м. Коломиї прокуратури Івано-Франківської області (запис №№3, 4, 5 трудової книжки), з 04.02.2002 року по 12.08.2002 року на посаді начальника юридичного бюро агропромислового ремонтно-виробничого підприємства «Техніка» (запис №6, 7 трудової книжки) (а.с.25-27, 99-100). За змістом розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, здійсненого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області, стаж ОСОБА_1 становить 28 років 5 місяців і 24 дні (а.с.99-100), а саме: 1. половина навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету імені І. Франка (з 04.08.1990 року по 28.06.1995 року) 2 роки 5 місяців 0 днів; 2. навчання на військовій кафедрі Львівського державного університету імені І. Франка, зарахованого як строкова військова служба (з 01.09.1992 року по 28.07.1994 року) 1 рік 10 місяців 26 днів; 3. стаж роботи в галузі права з 2 роки 11 місяців 5 днів, а саме: помічник голови Коломийського районного суду (з 01.09.1995 року по 26.01.1998 року) 2 роки 4 місяці 26 днів; начальник юридичного бюро агропромислового ремонтно-виробничого підприємства «Техніка» (з 04.02.2002 року по 12.08.2002 року) 6 місяців і 9 днів; 4. робота в прокуратурі Івано-Франківської області : - на посаді помічника прокурора (з 27.01.1998 року по 23.07.2001 року) 3 роки 5 місяців 27 днів; - на посаді старшого помічника прокурора 24.07.2001року по 18.01.2002 року; - стаж роботи на посаді судді в Снятинському районному суді Івано-Франківської області (з 13.08.2002 року по 17.05.2011 року) 8 років 9 місяців 5 днів; - стаж роботи на посаді судді в Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області (з 18.05.2011 року по 15.10.2019 року) 8 років 4 місяці 28 днів. 27.07.2017 року позивач за результатами кваліфікаційного оцінювання проведеного в рамках конкурсу до Верховного Суду, оголошеного Вищою кваліфікаційною комісією суддів України 07.11.2016 року, підтвердив здатність здійснювати правосуддя та відповідність займаній посаді, про що зазначено у вищевказаних довідках ТУ ДСА в Івано-Франківській області №300 і №54 (а.с.100, 100а). Позивач звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Територіального управління Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021 року скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року у справі №300/912/20 та прийнято нове, яким даний позов задоволено частково. Зокрема: зобов`язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою ТУ ДСА в Івано-Франківській області №208 від 16.03.2020 року та зарахувати в стаж, який дає право на відставку, обчислення та отримання довічного грошового утримання судді у відставці: половину строку навчання за денною формою в Львівському державному університеті ім. І Франка, що становить 2 роки 5 місяців; період роботи в галузі права: з 01.09.1995 року по 26.01.1998 року на посаді помічника голови Коломийського міськрайонного суду - 2 роки 4 місяці 26 днів та період роботи з 04.02.2002 року по 12.08.2002 року на посаді начальника юридичного бюро агропромислового ремонтно-виробничого підприємства «Техніка» - 6 місяців 9 днів (постанова набрала законної сили 11.01.2021 року). Позивач 29.01.2021 року звернувся до відповідача із заявою встановленої форми про проведення перерахунку довічного грошового утримання судді на підставі нової довідки ТУ ДСА в Івано-Франківській області від 28.01.2021 року №51, в якій посадовий оклад діючого судді зазначено із врахуванням регіонального коефіцієнту «1.1» (а.с.24, 119). Відповідач, листом від 12.02.2021 року за №661-726/П-02/8-0900/21 надав відповідь на вказані звернення позивача, якою повідомив що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021 року, органом пенсійного фонду зараховано до стажу роботи, який дає право на відставку, обчислення та отримання довічного грошового утримання судді у відставці: 2 роки 5 місяців - половина строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті ім. І Франка; 2 роки 4 місяці 26 днів - період роботи на посаді помічника голови Коломийського міськрайонного суду (01.09.1995 року -26.01.1998 року); 6 місяців 9 днів - період роботи на посаді начальника юридичного бюро агропромислового ремонтно-виробничого підприємства «Техніка» (04.02.2002 року -12.08.2002 року ). З врахуванням рішення суду, суддівський стаж позивача для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, за доводами органу пенсійного фонду, склав 22 роки 7 місяців 5 днів, що відповідно становить 54% суддівської винагороди працюючого судді. Стосовно проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки №51 від 28.01.2021 року , то відповідач зазначив про запровадження у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» нової правової категорії під назвою «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня», у зв`язку із чим Пенсійний фонд України звернувся за роз`ясненням до Міністерства соціальної політики України з даного питання. Тільки після отримання відповіді буде вирішуватись питання про проведення перерахунку щомісячного грошового утримання суддів у відставці з 01.01.2021 року, зокрема ОСОБА_1 згідно довідки, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Івано-Франківській області №51 від 28.01.2021 року (а.с.74-76). Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. 02.06.2016 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» №1401-VIII та новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, які набрали чинності 30.09.2016 року. Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Приписами частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Частиною другою статті 142 Закону №1402-VIІІ визначено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окрім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами. Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року № 10-рп/2013). Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013). Колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI. На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Водночас, частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Таким чином, оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами. Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402- VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII. Окрім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом №1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді. У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого самого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20, від 29 вересня 2021 року у справі №160/9739/20 та від 11 жовтня 2021 року у справі №160/10640/20. Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме: щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді по Закону №2453-VI, а розмір суддівської винагороди - по Закону №1402-VIII. Зазначене вище відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.10.2021 року у справі №300/530/21. З приводу покликання апелянта на відсутність підстав для зарахування стажу роботи, який дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді на посадах помічника прокурора та старшого помічника прокурора, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 4 статті 43 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2862-ХІІ (чинного, на час призначення позивача на посаду судді) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Відповідно до роз`яснення поняття «прокурор», яке міститься в статті 56 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час роботи позивача в органах прокуратури) під поняттям «прокурор» слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції. Системний аналіз статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII дає підстави вважати, що в обох випадках суддям до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання (крім роботи на посадах суддів судів України), підлягає зарахуванню: - стаж роботи на посадах прокурорів за умови наявності основного стажу роботи на посаді судді не менше 10 років (частина 4 статті 43 Закону №2862-ХІІ); - додатковий стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, в тому числі здобутий на посадах прокурорів (з абзац 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII). Суд першої інстанції вірно покликався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 17.09.2020 року у справі №9901/302/19 (провадження №11-882заі19) і від 08.10.2020 року у справі №9901/537/19. Як встановлено судом із матеріалів справи, стаж ОСОБА_1 на посаді судді становить більше 17 років, відтак, враховуючи наведене вище, до стажу роботи, який дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, автоматично в силу вимог абзацу 4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII враховується також стаж на посадах помічника прокурора та старшого помічника прокурора. Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про необхідність зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді також його стаж роботи на посадах помічника прокурора та старшого помічника прокурора м. Коломиї прокуратури Івано-Франківської області з 27.01.1998 року по 18.01.2002 року (3 роки 11 місяців 22 дні), відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання), в силу вимог частини 4 статті 43 Закону №2862-XII. З приводу покликання апелянта на відсутність підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління ДСА України в Івано Франківській області №51 від 28.01.2021 року, колегія суддів зазначає, що оскільки суд прийшов до висновку про наявність підстав для зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді також його стаж роботи на посадах помічника прокурора та старшого помічника прокурора м. Коломиї прокуратури Івано-Франківської області з 27.01.1998 року по 18.01.2002 року, то відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок загального відсотку для розрахунку довічного грошового утримання від суддівської винагороди позивача. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року у справі № 300/528/21- без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 29.12.2021 року.