Постанова Миколаївський апеляційний суд № 488/960/21

28.12.21 22-ц/812/2379/21 Головуючий суду першої інстанції Селіщева Л.І. Провадження № 22-ц/812/2379/21 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 грудня 2021 року м. Миколаїв Справа № 488/960/21 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., при секретарі судового засідання - Богуславській О.М., за участю представника позивача - Дідух К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 листопада 2021 року про закриття провадження, постановлену під головуванням судді Селіщевої Л.І., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом ОСОБА_1 до Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна, В С Т А Н О В И В: 23 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Корабельний ВДВС) про зняття арешту з майна. Позов мотивовано тим, що у провадженні Корабельного ВДВС знаходилося виконавче провадження (далі - ВП) № 49337585 про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 оплату послуг арбітражного керуючого та судового збору. 15 червня 2017 року зазначене виконавче провадження закінчене на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. З 16 червня 2017 року та до 17 березня 2021 року стягувач ОСОБА_4 повторно не звертався до відповідача з заявою про примусове виконання виконавчого листа з тих же підстав. З інформації, що міститься у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі Реєстр) 21 січня 2021 року, № витягу Р81985 йому стало відомо про наявність обтяження № 16281938 арешт рухомого майна, зареєстрованого 24 травня 2017 року, підставою якого є постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 49337585, виданий 24 травня 2017 року, видавник: Головний державний виконавець Корабельного ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ К.О.Таран та зареєстрованого реєстратором Миколаївської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» Миколаївської області. У той же день його представник ОСОБА_2 звернулася до відповідача з заявою про зняття арешту. У відповідь, 20 березня 2021 року від відповідача було отримано лист, де повідомлялось про закінчення виконавчого провадження ще 15 червня 2017 року та станом на 17 березня 2021 року підстави для зняття арешту з майна державним виконавцем відсутні, оскільки виконавчі провадження знищено у зв`язку з закінченням терміну його зберігання. У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 просив скасувати арешт майна. Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 листопада 2021 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України При закритті провадження у справі суд виходив із того, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, і арешт був накладений державним виконавцем на його майно з метою забезпечення виконання виконавчого провадження, у цьому випадку передбачений іншій спосіб судового захисту, а саме шляхом оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VIІ ЦПК України. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , в особі його представника адвоката Дідух К.О., оскаржив її в апеляційному порядку, де посилаючись в апеляційній скарзі на порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати оскаржену ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на момент його звернення до суду з позовом, строк на повторну подачу виконавчого листа сплив, стягувач втратив інтерес до примусового стягнення боргу, що в сукупності, за відсутністю підстав для подальшого арешту майна, позбавляє скаржника конституційного права, закріпленого статтею 41 Конституції України, вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Під час визначення предметної юрисдикції суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. В позовній заяві він зазначав, що у зв`язку з накладеним арештом, він позбавлений можливості продати належне йому майно, а отже предметом позову є цивільно-правовий спір, пов`язаний із захистом права розпорядження на нерухоме майно, належне йому на праві власності. Згідно з частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Таким чином, норма вказаної статті передбачає наявність відкритого виконавчого провадження щодо нього. З огляду на відсутність виконавчого провадження щодо нього, вказаний спір не може бути розглянутий відповідно до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України. За вказаних обставин позов не належить до юрисдикції адміністративних справ та, й відповідно, його звернення до місцевого суду зі скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця. Предметом позову є цивільно-правовий спір, пов`язаний із захистом його права розпорядження рухомим власним майном, відтак вказаний спір має розглядатися місцевим загальним судом за місцем знаходженням майна або основної його частини, за правилами цивільного судочинства у позовному провадженні. У відзиві на апеляційну скаргу Корабельний ВДВС доводи апеляційної скарги не визнав, просив залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом встановлено, що у провадженні Корабельного відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області перебувало виконавче провадження № 49337585 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 оплати послуг арбітражного керуючого у розмірі 27 979,26 грн та судового збору у розмірі 279,80 грн. Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № Р81985 від 21 січня 2021 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 49337585, виданий 24 травня 2017 року, видавник Головний державний виконавець Корабельного ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ К.О. Таран, зареєстроване публічне обтяження - арешт всього рухомого майна належного ОСОБА_1 , з забороною його відчужувати. 15 червня 2017 року зазначене виконавче провадження закінчене на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та у подальшому знищене у зв`язку з закінченням терміну його зберігання. Згідно з відповіддю начальника Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 17 березня 2021 року підстави для зняття державним виконавцем арешту з майна, належного ОСОБА_1 , відсутні. З відзиву на апеляційну скаргу встановлено, що виконавче провадження було відкрито 16 листопада 2015 року державним виконавцем Корабельного відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції з примусового виконання виконавчого листа № 2/488/1151/2014 виданого 22 вересня 2014 року Корабельним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 оплати послуг арбітражного керуючого у розмірі 27 979.26 грн та судового збору у розмірі 279.80 грн. Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Оскаржене рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина 1 статті 16 ЦК України, частина 1 статті 4 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. За приписами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Частинами 3-5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 пред`явив позов, зі змісту якого не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування розпорядження) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, не містить позов і матеріально-правових вимог до відповідача, а тому позовна заява не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки передбачається інша форма звернення та порядок вирішення. Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 є боржником за виконавчим листом, тобто є стороною виконавчого провадження. У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності. Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Про таке застосування наведених норм права посилається Верховний Суд в постановах від 20 червня 2018 року у справі № 210/1072/15ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 425/134/1341/17, від 06 червня 2020 року у справі № 201/10187/18 та в інших, викладену позицію в яких врахував суд першої інстанції в судовому рішенні. За таких обставин висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі є обґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 49337585, виданий: 24 травня 2017 року, видавник: Головний державний виконавець Корабельного ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ К.О. Таран, є боржником, спір не пов`язаний з належністю майна, на яке накладено арешт. Крім того, арешт накладено на все рухоме майно ОСОБА_1 з метою забезпечення оплати ним послуг арбітражного керуючого у розмірі 27 979,26 грн та судового збору у розмірі 279,80 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що 15 червня 2017 року зазначене виконавче провадження закінчене на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та на сьогоднішній день виконавче провадження № 49337585 передано до архіву та знищено, не змінює характер правовідносин, що виникли у справі. Аргументи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, з якими погоджується колегія суддів. За такого суд першої інстанції правильно закрив провадження в частині зазначених позовних вимог ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо відсутні підстави для його скасування. Отже, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, так як ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, та не підлягає скасуванню. Керуючись статтями 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий: Л.М. Царюк Судді: Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 28 грудня 2021 року.