Постанова Харківський апеляційний суд № 953/2805/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 року м. Харків справа № 953/2805/21 провадження №22-ц/818/4469/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання Антонович А.А., сторони справи: позивач- ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 інші учасники справи: треті особи Приватний нотаріус Варнікова Ксенія Вікторівна, Приватний нотаріус Чижова Наталія Анатоліївна, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на ухвалу Київського районного суд м. Харкова від 20 квітня 2021 року, постановлену у складі судді Лях М.Ю. ВСТАНОВИВ: В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа № 953/2805/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватний нотаріус Варнікова Ксенія Вікторівна, Приватний нотаріус Чижова Наталія Анатоліївна про визнання заповіту недійсним та нікчемним. Позивач ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити відчуження 1/2 частини домоволодіння розташованого по АДРЕСА_1 . В обґрунтування зазначає, що предмет її позову є визнання недійсним та нікчемним заповіту померлої ОСОБА_4 виданого на ім`я ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Варніковою Ксенією Вікторівною, від 2017 року (дата відсутня), зареєстрований в реєстрі за №558. Позивач вважає, що заповіт від 2017 року не відповідав дійсному волевиявленню Спадкодавця. Посилається на те, що відповідач має намір відчужити спадкове майно. Перша з таких спроб мала місце 15.04.2021 року. Тому невжиття саме такого заходу забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення її позовних вимог. Ухвалою Київського районного суд м. Харкова від 20 квітня 2021 р, заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі задоволено, вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження 1/2 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 424525963101) до набрання законної сили рішенням у даній справі. Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим що, наведені позивачем обставини в обґрунтування заяви про забезпечення позову відповідають дійсності. Суд оцінив співвідношення від настання правових наслідків вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів та з урахуванням відповідності права та законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, а також наслідків заборони здійснювати певні дії, дійшов до висновку про наявність обґрунтованих підстав для вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження Ѕ частини домоволодіння, яка належала спадкодавцю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого суду, ухвалити нове рішення в якому в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим що, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права. Відповідач вважає що позивачем не долучено жодного доказу, підтверджуючого не можливість виконання прийнятого рішення. Відповідачем не здійснюється жодних дій щодо схову, знищення, знецінення заповіту, так само як і не вживаються будь-які заходи щодо відчуження, знищення або знецінення у будь-який спосіб нерухомого майна. Позивачем не доведено обставин того, що невжиття заходу забезпечення позову, може унеможливити виконання рішення суду. Судом не досліджено того, що між сторонами дійсно виник спір і його наявність можливо встановити лише в межах проведення судового розгляду по суті. Судом не наведено та не враховано зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом судового спору, адже предмет спору не стосується нежитлового приміщення як такого, а лише визнання заповіту недійсним. Судом не враховано даних про особу відповідача, який в межах судового розгляду справи поводив себе сумлінно. Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Відзив мотивовано тим що, на думку Позивача існують обґрунтовані припущення, що на момент вирішення цивільної справи по суті, домоволодіння вже буде реалізоване відповідачем, що суттєво ускладнить виконання судового рішення. Так як Відповідач не одноразово виносив речі з будинку, та виламував двері, вважає що у суду існували усі підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову. Частиною 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь головуючого судді, заслухавши пояснення представника апелянта та ОСОБА_1 дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи у межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає повному задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини 1 статті 376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи в провадженні суду першої інстанції знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним та нікчемним.(а.с.1-10). З матеріалів справи також вбачається існування двох заповітів ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с. 11-12). Із постанови №13/02-31 вбачається відмова ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме у виданні свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_4 у зв`язку з наявністю заповіту не на її користь(а.с. 13). Із відповіді директора КП «Харківського міського БТІ» вбачається, що ОСОБА_4 на основі рішення народного суду Київського району м. Харкова від 14.09.1987 року на праві власності належить Ѕ частка домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 14). Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_2 належить Ѕ частка житлового будинку в АДРЕСА_1 (а.с. 34-36). Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема заборона вчиняти певні дії. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». Предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання заповіту недійсним та нікчемним. В разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому суд помилково вважав, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі. За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення про заборону відчуження 1/2 домоволодіння підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Керуючись ст. ст. 367, 368, ст.376, ст.ст.381-384, 389, 391 ЦПК України.

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 ­­, задовольнити. Ухвалу Київського районного суд м. Харкова від 20 квітня 2021 року скасувати. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 953/2805/21 відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні за подачу апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлений 28 грудня 2021 року. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук