Постанова 4824 № 761/25674/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційного провадження: № 22-ц/824/9429/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ Справа № 761/25674/22 01 серпня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Головуючого судді Желепи О.В. суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О.В. за участю секретаря судового засідання Вєтчінової О.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 травня 2023 року (постановлену у складі судді Волошина В.О., інформація щодо дати складання повного судового рішення відсутня) про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного виконавця Чулієва Атаджана Абдуназаровича, Державного підприємства «Сетам», треті особи: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Чигрін Андрій Олегович, ОСОБА_5 , Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсним акту проведення електронного аукціону, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів,- в с т а н о в и в : У листопаді 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного виконавця Чулієва А.А., ДП «Сетам», треті особи: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Чигрін Андрій Олегович, ОСОБА_5 , Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсним акту проведення електронного аукціону, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, в якому просили: - визнати недійсними прилюдні торги, оформлені протоколом № 469496 проведення електронних торгів від 12.03.2020 з реєстраційним номером лота 407300 з реалізації житлового будинку загальною площею 121 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , організатор торгів ДП «Сетам»; - визнати недійсним акт приватного виконавця Чулієва А.А. про проведення електронного аукціону з реалізації житлового будинку загальною площею 121 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; - визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 13768, виданий 02.04.2020, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чигрін А.О. та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51862156 від 02.04.2020. У квітні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову, накласти арешт та заборонити будь-яким органам та посадовим особам проводити дії щодо державної реєстрації (перереєстрації) прав власності, інших речових прав та їх обтяжень, будь-які інші нотаріальні та реєстраційні дії щодо житлового будинку, загальною площею 121 кв.м., житлова площа 71,1 кв.м., опис літера В, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1254124780000 (далі по тексту спірний будинок), посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову позбавить права позивачів на ефективний захист порушених прав, оскільки постійна зміна власника житлового будинку, не дає можливості позивачам в межах заявлених ними позовних вимог захистити порушене право з 2015 року . В квітні 2023 року відповідач знову виставив будинок на продаж, а тому в разі якщо знову відбудеться зміна власника, позивачам потрібно буде формувати новий позов. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 01 травня 2023 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 травня 2023 року та прийняти постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити. Апеляційну скаргу мотивувала тим, що судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають матеріалам та обставинам справи. Зазначала, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Постійна зміна власника самочинно збудованого будинку не дає можливості позивачам захистити свої права та вони змушені подавати нові позови. Зауважувала, що після подання позовної заяви та відкриття провадження, ОСОБА_3 намагається відчужити спірний будинок, а також отримати у власність частину земельної ділянки, на якій розташований будинок, незважаючи на те, що він є об`єктом самочинного будівництва і підлягає знесенню. Посилалася на те, що невживання заходів забезпечення позову значно ускладнить розгляд цієї справи, оскільки потрібно буде залучати нових відповідачів , які в законодавчому полі фактично будуть добросовісними набувачами цього майна. Постійна зміна власника самочинно збудованого будинку не дає можливості позивачам захистити свої права та вони змушені подавати нові позови. Звертала увагу на те, що забезпечення позову у вигляді заборони проводити реєстраційні дії відносно спірного будинку не призводить до жодних негативних наслідків для відповідача, оскільки не забороняє проживати та користуватися нерухомістю. Тобто, не настає жодних майнових наслідків, а лише гарантує виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. В судовому засіданні апеляційного суду 01 серпня 2023 року позивачі та їх представник ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги підтримали. Відповідачі ОСОБА_3 , його представник ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_4 до суду не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином. Повідомлялись про день і час розгляду справи на зазначені в процесуальних заявах електронні адреси, а також поштою, проте судові повістки повернулись з відмітками про те, що адресат відсутній за вказаною адресою, що відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України є належним врученням судової повістки. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачів, так їх представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а також через недоведеність намірів відповідачів відчужити спірний будинок. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він не в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи та вимогам Закону. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не мотивував, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом. У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборона вчиняти певні дії. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». Предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними прилюдних торгів, акту про проведення електронного акціону, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. В разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що незабезпечення позову шляхом накладення арешту унеможливить виконання рішення суду. Разом з тим позивачі просили також забезпечити позов шляхом заборони здійснювати реєстраційні дії, щодо переходу права власності на спірний будинок, так як зміна власника призведе до втрати ними можливості ефективно захищати свої прав в межах заявлених ними вимог, та змусить формувати постійно нові вимоги до нового власника, права якого також можуть бути порушені, в разі задоволення їх позову. З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що спір між сторонами, щодо правомірності набуття ОСОБА_3 права власності на спірний будинок триває з 2015 року. Відповідач ОСОБА_3 і позивачі у справі співвласники домоволодіння АДРЕСА_1 . Позивачам належить 54/100 будинку, а відповідачу ОСОБА_8 належало 46/100 частини домоволодіння. Позивачі посилаються в позові на те, що з 2015 року відповідач розпочав самочинне будівництво на земельній ділянці, яка належить їм на праві спільної часткової власності без їх згоди, зруйнував господарчі приміщення, та паркан, який належав їм. Вказані дії відповідача змусили їх звернутись з позовом про усунення їм перешкод в користуванні їх власністю. Знаючи, що існує спір відповідач змінює власника, внаслідок відчуження своєї частки з метою перешкодити вирішенню спору та поновленню їх прав. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2022 року були задоволені позовні вимоги позивачів про визнання недійсним договорів та припинено право власності ОСОБА_4 на спірний житловий будинок. Разом з тим внаслідок проведення торгів , законність яких оспорюється в даному судовому провадженні, право власності на спірний будинок знову перейшло до ОСОБА_3 . Відповідно до витягу з реєстру права власності станом на 31 липня 2023 року, право власності на спірний будинок зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 . До заяви про забезпечення позову від 27 квітня 2023 року, а також в судовому засіданні апеляційного суду 01 серпня 2023 року позивачами надані докази, з яких вбачається, що на сайті продажу нерухомості розміщені оголошення про продаж спірного будинку, тобто заявниками доведено наміри відповідача ОСОБА_8 і в подальшому вчиняти правочини, щодо спірного будинку, будівництво якого позивачі вважають самочинним, та таким, що порушує їх права. Тобто, матеріали справи містять достатньо доказів про те, що не зважаючи на те, що позивачами заявлені лише немайнові вимоги, зміна власника житлового будинку, законність відчуження якого є предметом спору, призведе до втрати ефективного способу захисту позивачів в межах заявлених позовних вимог. Дотримуючись , вищенаведених висновків Верховного Суду, щодо оцінки негативних наслідків, через вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів робить висновок, що заходи забезпечення позову у виді заборони реєстраційних дій з приводу переходу права власності на спірний будинок не спричинять істотної шкоди інтересам відповідачів, проте на час розгляду даної справи, убезпечать позивачів від негативних наслідків недобросовісної поведінки відповідача ОСОБА_3 , шляхом проведення повторного відчуження нерухомого майна, що стане наслідком необхідності звертатись з новими позовами до нових власників з метою захисту їх прав. Таким чином, заявниками доведено та матеріалами справи підтверджено, що не вжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони реєстраційних дій з приводу переходу права власності на спірний будинок, призведе до втрати позивачами можливості ефективного захисту їх прав в межах розгляду заявлених ними позовних вимог, що є самостійною підставою визначеною ст. 149 ЦПК України для вжиття судом заходу забезпечення позову. Ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 01 травня 2023 року постановлена за неповного з`ясування обставин справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинам, судом порушено норми процесуального права, а тому відповідно до ст. 376 ЦПК України вона підлягає скасуванню з постановленням нової про часткове задоволення заяви про забезпечення позову. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 травня 2023 року скасувати та постановити нову. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково. Заборонити будь-яким органам та посадовим особам проводити реєстраційні дії переходу права власності, інших речових прав на житловий будинок, загальною площею 121 кв.м., житловою площею 71,1 кв.м, опис літера В, за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1254124780000 Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 Боржник: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 04 серпня 2023 року. Головуючий: О.В. Желепа Судді: О.Ф. Мазурик О.В. Немировська