Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/2231/26
від 15.06.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД15.06.26 22-ц/812/1342/26 Провадження № 22-ц/812/1342/26 П О С Т А Н О В А іменем України 15 червня 2026 року м. Миколаїв справа № 487/2231/26 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Лівінського І.В., суддів: Кушнірової Т.Б., Локтіонової О.В., із секретарем судового засідання Чистою В.В., за участі представника позивачів Тімохіна О.І., представника відповідачки Коваль В.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва, постановлену 06 квітня 2026 року під головуванням судді Нікітіна Д.Г., в приміщенні цього ж суду, дата складення повного судового рішення не зазначена, за клопотанням представника позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвоката Тімохіна Олександра Івановича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, в с т а н о в и в: 1.Описова частина Короткий зміст вимог клопотання 24 березня 2026 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , через свого представника звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення. 02 квітня 2026 року представник позивачів ОСОБА_4 подав до суду клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно яке належало на праві власності ОСОБА_5 , а саме: -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0334 площею 5.6205 га ; -Земельну ділянку №4823080400:08:027:0001 площею 0.25 га; -Житловий будинок літ.А та літня кухня літ. Б, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0413 площею 6.8469 га; -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0414 площею 4.2184 га; -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0411 площею 5.205 га; -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0412 площею 5.4305 га; -Земельну ділянку №4823080400:02:000:0440 площею 8.0186 га; -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0495 площею 5.4302 га; -Земельну ділянку №4823082200:03:000:0085 площею 9.6796 га; -Земельну ділянку №4823082200:03:000:0084 площею 9.7742 га; -Нежитлова будівля склад, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; -Квартира АДРЕСА_3 - без заборони користування таким майном. Клопотання мотивував тим, що 02 вересня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152170000171 внесено відомості про те, що 02 вересня 2025 гр. ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , в ході раніше виниклого конфлікту через розподіл землі та техніки зі своїм братом ОСОБА_3 , маючи умисел на вчинення вбивства, здійснив постріл з власної гладкоствольної рушниці TARGET Х7 TACTICAL номер 16/21069 в область черевної порожнини своєму племіннику ОСОБА_6 , від якого останній помер. Крім того, 02 вересня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152170000172 внесено відомості про те, що 02 вересня 2025 року гр. ОСОБА_5 , маючи умисел на пошкодження майна ОСОБА_3 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_4 , в ході раніше виниклого конфлікту через розподіл землі та техніки зі своїм братом ОСОБА_3 , здійснив підпал вантажного автомобіля марки Renault Premium, д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску, завантаженого соняшником у спеціалізований причіп Wielton NS34S, д.н.з. НОМЕР_2 , 2006 року випуску комбайна зернового марки Claas Lexion 450, д.н.з. НОМЕР_3 , 2003 року випуску, автомобіль марки Renault Trafic, д.н.з. НОМЕР_4 , трактор колісний марки Беларус - 892, д.н.з. НОМЕР_5 , 2016 року випуску, сіялка, автопілот марки John Deere до трактору, легковий автомобіль марки ЗАЗ " Таврія", які згідно з свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів належать на праві власності ОСОБА_3 , а також здійснено підпал навісу, де знаходилась техніка, близько 5 тон гороху, спричинивши останньому матеріального збитку. Перебуваючи на території свого домоволодіння, по АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , тримаючи у руках гладкоствольну рушницю «TARGET Х7 TACTICAL» номер НОМЕР_6 , споряджену набоями 12-го калібру, усвідомлюючи наслідки скоєних ним діянь, здійснив перезаряджання зброї, та ствол рушниці направив в сторону своєї голови і здійснив один постріл, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді одиночного вогнепального проникаючого наскрізного дробового поранення голови, від якого настала смерть. 29 вересня 2025 року прокурором об`єднано матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 12025152170000171 від 02 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України та № 12025152170000172 від 02 вересня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 194 КК України в одне провадження за № 12025152170000171. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано статус потерпілих в цьому кримінальному провадженні відповідно до постанови про залучення до провадження в якості потерпілого від 28 вересня 2025 року. Таким чином, встановлена достатність доказів для оголошення про підозру ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 115 КК України вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині та частиною 2 статті 194 КК України умисне знищення чужого майна, вчинене шляхом підпалу. Кримінальне провадження закрито на підставі пункту 5 частини 1 статті 284 КПК України. Позивачами надані докази, що ними понесено витрати, пов`язані з пошкодженням та знищенням майна на загальну суму 4812369,81 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 як спадкоємиці ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_3 - матеріальна шкода. Крім того позивачі в позові просили стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000000 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 90000 грн. Отже ціна заявленого позову складає 6902369,81 грн. Посилаючись на те, що об`єктивно існують ризики того, що відповідачка, як спадкоємець прийме рішення, щодо відчуження майна прийнятого у спадок після смерті ОСОБА_5 з метою ухилення від виконання рішення суду у разі, якщо таким рішенням буде задоволено позов. Представник позивачів вважає єдиним способом для уникнення ситуації неможливості у подальшому виконання рішення суду у разі задоволення позову є застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно яке належало на праві власності ОСОБА_5 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 квітня 2026 року заяву представника позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Тімохіна О.І. про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на майно яке належало на праві власності ОСОБА_5 , а саме: -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0334 площею 5,6205 га, -Земельну ділянку №4823080400:08:027:0001 площею 0,25 га, -Житловий будинок літ.А та літня кухня літ.Б, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0413 площею 6,8469 га, -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0414 площею 4,2184 га, -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0411 площею 5,205 га, -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0412 площею 5,4305 га, -Земельну ділянку №4823080400:02:000:0440 площею 8,0186 га, -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0495 площею 5,4302 га, -Земельну ділянку №4823082200:03:000:0085 площею 9,6796 га, -Земельну ділянку №4823082200:03:000:0084 площею 9,7742 га, -Нежитлова будівля склад, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; -Квартира АДРЕСА_3 ; без заборони користування таким майном в межах суми 6902369,81 грн. Ухвала суду мотивована тим, що спір між сторонами є реальним. У разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи не співмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. Така правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року у справі №905/446/22. Спосіб забезпечення позову по справі відповідає вимогам наведених процесуальних норм, а саме пункту 6 частини 1 статті 150 ЦПК України, є співмірним заявленим позовним вимогам та не порушує права інших учасників процесу. Також суд посилався на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2023 року у справі № 905/448/22. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на необґрунтованість, незаконність, вказаного судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу суду скасувати в частині накладення арешту на наступне нерухоме майно: -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0334 площею 5.6205 га, -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0413 площею 6,8469 га, -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0414 площею 4,2184 га, -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0411 площею 5,2050 га, -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0412 площею 5,4305 га, -Земельну ділянку №4823080400:02:000:0440 площею 8,0186 га, -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0495 площею 5,4302 га, -Земельну ділянку №4823082200:03:000:0085 площею 9,6796 га, -Земельну ділянку №4823082200:03:000:0084 площею 9,7742 га, -Квартиру АДРЕСА_3 . Крім того, просила у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову по справі в частині накладення арешту на вищевказане нерухоме майно відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що в супереч вимогам чинного законодавства суд першої інстанції не перевірив належність зазначеного в заяві про вжиття заходів забезпечення позову нерухомого майна відповідачу по справі. Оскільки, станом на дату звернення представника позивачів із заявою про вжиття заходів забезпечення позову та на дату постановлення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову по справі № 487/2231 /26 ОСОБА_1 - відповідачу по справі не належить нижче вказане нерухоме майно: - земельна ділянка, загальною площею 5,6205 га, місце розташування якої: Миколаївська область, Вознесенський (колишній Єланецький) район, Єланецька селищна рада; кадастровий номер земельної ділянки 4823080400:04:000:0334 (договір дарування земельної ділянки від 31 березня 2026 року за реєстром №
353. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 31 березня 2026 року власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_7 ); - земельна ділянка, загальною площею 6,8469 га, місце розташування якої: Миколаївська область, Вознесенський (колишній Єланецький) район, Єланецька селищна (колишня Великосербулівська сільська) рада; кадастровий номер земельної ділянки 4823080400:04:000:0413 (договір дарування земельної ділянки від 31 березня 2026 року за реєстром №
356. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 31 березня 2026 року власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_8 ); -земельна ділянка, загальною площею 4,2184 га, місце розташування якої: Миколаївська область, Вознесенський (колишній Єланецький) район, Єланецька селищна (колишня Великосербулівська сільська) рада; кадастровий номер земельної ділянки 4823080400:04:000:0414 (договір дарування земельної ділянки від 31 березня 2026 року за реєстром №
357. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 31 березня 2026 року власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_8 ); -земельна ділянка, загальною площею 5,2050 га, місце розташування якої: Миколаївська область, Вознесенський (колишній Єланецький) район, Єланецька селищна (колишня Великосербулівська сільська) рада; кадастровий номер земельної ділянки 4823080400:04:000:0411 (договір дарування земельної ділянки від 26 березня 2026 року за реєстром №
325. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 26 березня 2026 року власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_8 ); -земельна ділянка, загальною площею 5,4305 га, місце розташування якої: Миколаївська область, Вознесенський (колишній Єланецький) район, Єланецька селищна (колишня Великосербулівська сільська) рада; кадастровий помер земельної ділянки 4823080400:04:000:0412 (договір дарування земельної ділянки від 31 березня 2026 року за реєстром №
355. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 31 березня 2026 року власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_8 ); -земельна ділянка, загальною площею 8,0186 га, місце розташування якої: Миколаївська область, Вознесенський (колишній Єланецький) район, Єланецька селищна (колишня Великосербулівська сільська) рада; кадастровий номер земельної ділянки 4823080400:02:000:0440 (договір дарування земельної ділянки від 30 березня 2026 року за реєстром №
345. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 30 березня 2026 року власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_9 ); -земельна ділянка, загальною площею 5,4302 га, місце розташування якої: Миколаївська область, Вознесенський (колишній Єланецький) район, Єланецька селищна (колишня Великосербулівська сільська) рада; кадастровий номер земельної ділянки 4823080400:04:000:0495 (договір дарування земельної ділянки від 31 березня 2026 року за реєстром №
354. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 31 березня 2026 року власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_7 ); -земельна ділянка, загальною площею 9,6796 га, місце розташування якої: Миколаївська область, Вознесенський (колишній Єланецький) район, Єланецька селищна (колишня Куйбишевська сільська) рада; кадастровий номер земельної ділянки 4823082200:03:000:0085 (договір дарування земельної ділянки від 30 березня 2026 року за реєстром №
343. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 30 березня 2026 року власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_9 ); -земельна ділянка, загальною площею 9,7742 га, місце розташування якої: Миколаївська область, Вознесенський (колишній Єланецький) район, Єланецька селищна (колишня Куйбишевська сільська) рада; кадастровий номер земельної ділянки 4823082200:03:000:0084 (договір дарування земельної ділянки від 30 березня 2026 року за реєстром №
344. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 30 березня 2026 року власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_9 ); - квартира АДРЕСА_3 (договір дарування квартири від 27 березня 2026 року за реєстром №331. Відповідно до витяту з Державного реєстру речових прав від 27 березня 2026 року власником вказаної квартири є ОСОБА_9 ). Апелянт зазначає, що на даний час вищевказане нерухоме майно, на яке був накладений арешт в порядку забезпечення позову по справі, не належить відповідачці на праві приватної власності. Власником є інші особи, що підтверджується відповідними договорами дарування та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та які не є відповідачами по вказаній справі. Забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно допускається виключно щодо майна, яке належить відповідачу у справі. При цьому, апелянт посилалась на постанову Верховного Суду від 30 липня 2025 року у справі № 752/22157/20). Апелянт також посилалась на аналогічні висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 09 травня 2024 року у справі № 824/2/24, від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції у порушення вимог закону не звернув увагу на те, що на момент задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, фактично було вирішено питання про права та охоронювані законом інтереси осіб, які є власниками арештованого нерухомого майна та не є сторонами у цій справи, що є недопустимим. З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказане нерухоме майно є помилковими та такими, що суперечать вимогам статей 149, 150 ЦПК України. Узагальнені доводи інших учасників справи На вказану апеляційну скаргу представник позивачів ОСОБА_4 , подав відзив, в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що під час готування матеріалів цивільного позову адвокатом було зроблено витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та долучено до клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, відповідно до якого на праві власності ОСОБА_5 належало майно, а саме: -Земельна ділянка №4823080400:04:000:0334 площею 5.6205 га; -Земельна ділянка №4823080400:08:027:0001 площею 0.25 га; -Житловий будинок літ.А та літня кухня літ. Б, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; -Земельна ділянка №4823080400:04:000:0413 площею 6.8469 га; -Земельна ділянка №4823080400:04:000:0414 площею 4.2184 га; -Земельна ділянка №4823080400:04:000:0411 площею 5.205 га; -Земельна ділянка №4823080400:04:000:0412 площею 5.4305 га; -Земельна ділянка №4823080400:02:000:0440 площею 8.0186 га; -Земельна ділянка №4823080400:04:000:0495 площею 5.4302 га; -Земельна ділянка №4823082200:03:000:0085 площею 9.6796 га; -Земельна ділянка №4823082200:03:000:0084 площею 9.7742 га; -Нежитлова будівля склад, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; -Квартира АДРЕСА_3 . Забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно допускається виключно щодо майна, яке належить відповідачу у справі. Вказане майно перейшло у спадок відповідачу від ОСОБА_5 . В клопотанні про забезпечення позову, позивачі просили накласти арешт без заборони користування таким майном в межах суми 6902369,81 грн. Судом при винесенні ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, було прийнято до уваги матеріали надані позивачем, у зв`язку з тим, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Відповідач будучи обізнаною про наявність вищевказаної матеріальної шкоди вчиненої спадкодавцем ОСОБА_5 , в день прийняття спадщини відчужує майно, яке отримала у спадок. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали померлій особі на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті. Разом із майном спадкоємці також отримують борги. Відповідач умисно відчужувала майно, щоб уникнути відповідальності. Представник позивачів зауважував, що дізнавшись про факт відчуження майна відповідачем, позивачі в подальшому мають намір подачі позову про визнання договорів дарування недійсними (фраудаторними). Вважає, що ухвала Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 квітня 2026 року є правильною по суті та відповідає правовим висновкам, зробленим Верховним Судом. 2.
Мотивувальна частина Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного. Задовольняючи клопотання та накладаючи арешт на земельні ділянки, житлову будівлю, нежитлову будівлю, квартиру суд першої інстанції виходив з того, що з наявних в матеріалах справи доказів та документів, встановлено, що з урахуванням співмірності заходів із позовними вимогами, а також того, що невжиття даного способу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та порушити права позивачів по справі, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Колегія суддів не погоджується в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». До апеляційного суду відповідачка надала договори дарування частини нерухомого майна, на яке судом першої інстанції накладено арешт, зокрема, земельні ділянки з кадастровими номерами №4823080400:04:000:0334 площею 5,6205 га, №4823080400:04:000:0413 площею 6,8469 га, №4823080400:04:000:0414 площею 4,2184 га, №4823080400:04:000:0411 площею 5,205 га, №4823080400:04:000:0412 площею 5,4305 га, №4823080400:04:000:0495 площею 5,4302 га, відповідачка подарувала ОСОБА_7 , а земельні ділянки з кадастровими номерами №4823080400:02:000:0440 площею 8,0186 га, №4823082200:03:000:0085 площею 9,6796 га, №4823082200:03:000:0084 площею 9,7742 га, а також квартиру АДРЕСА_3 , відповідачка подарувала ОСОБА_9 . Крім того, відповідачка надала витяги з Державного реєстру речових прав стосовно вказаного нерухомого майна. Зазначені докази прийняті апеляційним судом відповідно до вимог частини 3 статті 367 ЦПК України, враховуючи, що відповідачка не мала можливості з об`єктивних причин надати такі докази до суду першої інстанції, оскільки повідомлення про розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд відповідачці не направляв. Як вбачається з зазначених витягів з Державного реєстру речових прав, право власності на відчужене відповідачкою нерухоме майно за новими власниками було зареєстровано в період з 27 по 31 березня 2026 року. Отже на момент розгляду судом першої інстанції заяви про забезпечення позову (6 квітня 2026 року) зазначене майно належало іншим особам. В постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 Верховний Суд зазначив, «при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони їх відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі». Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заява представника позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 про забезпечення позову в частині накладення арешту на зазначене вище нерухоме майно, яке було відчужене відповідачкою, не підлягає задоволенню, оскільки застосування таких заходів забезпечення позову може вплинути на права та інтереси третіх осіб, яким відчужено таке майно, та яких не залучено до участі у справі. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 9 травня 2024 року у справі № 824/2/24, від 30 липня 2025 року у справі № 752/22157/20. За таких обставин оскаржувана ухвала суду в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме: -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0334 площею 5,6205 га, -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0413 площею 6,8469 га, -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0414 площею 4,2184 га, -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0411 площею 5,205 га, -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0412 площею 5,4305 га, -Земельну ділянку №4823080400:02:000:0440 площею 8,0186 га, -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0495 площею 5,4302 га, -Земельну ділянку №4823082200:03:000:0085 площею 9,6796 га, -Земельну ділянку №4823082200:03:000:0084 площею 9,7742 га, -Квартиру АДРЕСА_3 ; підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, з постановленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно. Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 квітня 2026 року скасувати в частині забезпечення позову у справі № 487/2231/26 шляхом накладення арешту на майно, яке належало на праві власності ОСОБА_5 , а саме: -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0334 площею 5,6205 га, -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0413 площею 6,8469 га, -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0414 площею 4,2184 га, -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0411 площею 5,205 га, -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0412 площею 5,4305 га, -Земельну ділянку №4823080400:02:000:0440 площею 8,0186 га, -Земельну ділянку №4823080400:04:000:0495 площею 5,4302 га, -Земельну ділянку №4823082200:03:000:0085 площею 9,6796 га, -Земельну ділянку №4823082200:03:000:0084 площею 9,7742 га, -Квартиру АДРЕСА_3 ; та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за правилами, передбаченими статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. ГоловуючийІ.В. Лівінський Судді Т.Б. Кушнірова О.В. Локтіонова Повне судове рішення складено 18 червня 2026 року.