Постанова 4857 № 607/11795/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 607/11795/21 пров. № А/857/17697/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Бруновської Н.В., при секретарі судового засідання: Пославському Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 вересня 2021 року (суддя Позняк В.М., ухвалене в м. Тернополі) у справі № 607/11795/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: В липні 2021 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та з наведених у ньому підстав просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №045335 від 08 червня 2021 року, якою його визнано винним за ч. 5 ст. 121, ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.09.2021 позов задоволено. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №045335 від 08 червня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн. скасовано, а провадження у справі закрито. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржило Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що позивач керував транспортним засобом без пристебнутого паска безпеки і перевозив пасажирів не пристебнутих ременями безпеки, чим порушив п.2.3 «в» ПДР. Крім того виявлено факт керування позивачем автомобілем без посвідчення водія на право керування. Апелянт просив розгляд справи проводити без участі його представника. Позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, та явки уповноваженого представника не забезпечив, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Протокольною ухвалою суду від 16.12.2021 продовжено строк розгляду справи на 15 днів. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №045335 від 08 вересня 2021 року, ОСОБА_1 08 червня 2021 року о 17 год. 28 хв., на а/д Крутнів-Гаї Розтоцькі км.6+100 м., керував транспортним засобом марки «Мерседес Бенз» номерний знак НОМЕР_1 , який обладнаний засобами пасивної безпеки, не користувався ними та перевозив пасажира, який був не пристебнутий ременем безпеки, при перевірці документів, було встановлено, що водій керував даним транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив п. 2.3 (в), 2.1 (а) ПДР України. Даною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 гривень. ОСОБА_1 не погодившись з такою постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху звернувся в суд з даним позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до п.2.3 (в) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів; (пункт змінено 11.11.2020). Згідно п. 2.1 (а) ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Як передбачено статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (стаття 251 КУпАП). Як вірно зазначено судом першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/855/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Як вбачається з матеріалів справи, позивач заперечив свою провину у вчиненні правопорушення та вказав, що він не керував транспортним засобом. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що провина позивача у порушенні Правил дорожнього руху України та вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121, ч. 4 ст. 126 КУпАП, не доведена. Окрім цього, як вбачається зі змісту постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 серпня 2021 року у справі №607/11249/21 «суд вважає недоведеним факт керування ОСОБА_1 08 червня 2021 року о 17 год. 28 хв. на автодорозі ОСОБА_2 , транспортним засобом марки «Мерседес Бенц 310» номерний знак НОМЕР_1 ». Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 130 КУпАП закрито, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Верховний Суд у постановах від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 24 січня 2019 року у справі № 428/2769/17 зазначив, що в постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в обов`язковому порядку повинно бути зазначено технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Як вірно зазначено судом першої інстанції, в порушення частини 3 статті 283 КУпАП в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не надано інших доказів вчинення правопорушення. Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що провина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №045335 від 08 червня 2021 року підставно скасовано судом першої інстанції. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 вересня 2021 року у справі № 607/11795/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга Н. В. Бруновська Повне судове рішення складено 23.12.2021