LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд607/15640/22

від 11.05.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 607/15640/22 пров. № А/857/4718/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Большакової О.О., суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я. з участю секретаря судового засідання Гриньків І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 лютого 2023 року (суддя першої інстанції Дзюбич В.Л., м. Тернопіль) В С Т А Н О В И В : У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 646623 від 26.10.2022 та закрити справу. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 лютого 2023 року позов задоволено. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 646623 від 26.10.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1,2 ст.122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн скасовано, а провадження у справі закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 496,20 грн. Не погодившись рішенням суду, вважаючи таке постановленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, його оскаржило Головне управління Національної поліції в Тернопільській області. Просить скасувати рішення від 06.02.2023 та ухвалити нове про відмову у позові. В обґрунтування апеляційних вимог зазначило, що зупинивши транспортний засіб позивача, поліцейський підійшов до автомобіля, належним чином представився водію, проінформував його про порушення ним ПДР та попросив пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Апелянт вказав, що встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення поліцейським було роз`яснено позивачеві його права, як громадянина України передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та відповідно до вимог ст.ст. 278, 279 КУпАП. Учасники справи у судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Апелянт був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки до його Електронного кабінету, судова повістка доставлена до Електронного кабінету відповідача 03.05.2023 о 16:35 год, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеною інспектор поліції СПД м. Монастириськ, серії БАД № 646623 від 26.10.2022 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1, 2 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Із вказаної постанови видно, що 26.01.2022 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом КІА Ceed д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21, чим порушив п. 8.4 «в» ПДР України, здійснив під час руху обгін на перехресті, чим порушив п.14.6 «а» ПДР, не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.1, чим порушив п.8.5.1 ПДР, крім того під час зупинки транспортного засобу не увімкнув покажчик аварійної зупинки, чим порушив п.9.9 «б» ПДР України. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що поліцейськими невірно кваліфіковано позивача за ч. 1,2 ст. 122 КУпАП, а саме те, що після зупинки автомобіля позивач не увімкнув аварійної світлової сигналізації, оскільки даною нормою права не передбачена відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу. При цьому зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку. Крім того, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення зафіксовано не було. Пояснень свідків чи будь-яких інших доказів порушення позивачем п.п. 14.6 а, 9.9 б ПДР України відповідачем не надано. При цьому позивач у судовому засіданні заперечив свою провину у вчиненні правопорушення. Вказані обставини та відсутність належних доказів свідчать про недоведеність відповідачем наявності в діях позивача порушення вимог ПДР України, що свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1, ч. 2 ст. 122 КУпАП, за яке на позивача накладено адміністративне стягнення. Надаючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. Пунктом 14.6 А ПДР України передбачено, що обгін заборонено на перехресті. Відповідно п. 9.9 б ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар. Частинами 1, 2 ст.121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за: перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Згідно ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд апеляційної інстанції, дослідивши відеозапис, наданий стороною відповідача, встановив, що події, які зафіксовані суб`єктом владних повноважень на цей відеозапис жодним чином не підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст.121 КУпАП. Так, з переглянутого відео видно спілкування позивача з поліцейськими, під час якого позивач не погоджувався з порушенням ним правил дорожнього руху та висловлював працівникам поліції прохання щодо ознайомленням із доказами, що підтверджували б його винуватість в адміністративному правопорушенні. Як правильно зауважив суд першої інстанції, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення. Однак, зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові. Інших належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення відповідач не надав. Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За таких обставин, враховуючи, що належними та допустимими доказами не підтверджується факт вчинення позивачем правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст.121 КУпАП, на чому було вірно наголошено судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновку суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 646623 від 26.10.2022 та закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . За таких обставин, суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 лютого 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»