Постанова 4811 № 466/1025/21

Справа № 466/1025/21 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б. Провадження № 33/811/596/21 Доповідач: Галапац І. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 грудня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі: судді Галапаца І.І., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Снігура Ярослава Едуардовича на постанову судді Шевченківського районного суду м.Львова від 30 березня 2021 року, в с т а н о в и в: цією постановою у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Снігура Ярослава Єдуардовича про закриття провадження у справі - відмовлено. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 10200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави, а також позбавлено його права керування всіма видами транспортних засобів терміном на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок. Згідно постанови судді, 06 лютого 2021 року о 04:50 год. ОСОБА_1 у м. Львові по пр. Чорновола, 16, керував транспортним засобом марки «Mersedes-Benz GLE 350», н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітка вимова. Від огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник правопорушника ОСОБА_1 - адвокат Снігур Я.Е. покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною та необгрунтованою. Зазначає, що суд першої інстанції допустив порушення вимог ст. ст. 245, 252, 253, 268 та 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом. Вважає, що у зв`язку із скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП справа стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю. Просить оскаржувану постанову судді скасувати, закрити провадження у даній справі у зв`язку із скасуванням норми ст. 130 КУпАП, якою була встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння та за відмову від проходження огляду з метою виявлення встановлення такого стану. Правопорушник ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Снігур Я.Е., будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду, в судове засідання для участі в розгляді справи не з`явилися та про причини неявки суду не повідомили, і клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без їх участі. Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що така задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння. Пунктом 2.5 ПДР покладено на водіїв обов`язок на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відтак, відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі формує собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Такий висновок суду підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №106386 від 06 лютого 2021 року де викладена фабула вчиненого правопорушення; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння; відеоматеріалом, долученого до матеріалів справи та іншими, наявними в матеріалах справи доказами, яким суддя районного суду дав належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується апеляційний суд. Підстави, які б давали можливість вважати їх сумнівними та неправдивими, відсутні. Як зазначено в протоколі, права та обов`язки згідно зі ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП ОСОБА_1 були роз`яснені, про що свідчить його підпис у такому. Що стосується доводів адвоката Снігура Я.Е. про незаконність кваліфікації дій ОСОБА_1 у зв`язку із скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то такі є безпідставними, виходячи з наступного. 1 липня 2020 року набрав чинності Закон від 22.11.2018 № 2617-VIII, яким запроваджується інститут кримінальних проступків. Зокрема, кримінальним проступком стало і керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння та скасовано адміністративну відповідальність за керування у стані сп`яніння. Згідно Закону №720-IX від 17 червня 2020 року який набрав чинності 03 липня 2020 року, скасовано кримінальну відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп`яніння шляхом виключення підпункту 171 яким вносились зміни, та одночасно виключено встановлені зміни у ст.130 КУпАП. Оскільки зазначеним Законом виключено підпункт 171, тому поновлено дію норми Закону, якою встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто за ст.130 КУпАП в останній редакції станом на 07 липня 2016 року. Адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинено 06 лютого 2021 року, отже до вказаних правовідносин підлягає застосуванню закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення, а саме нормативно-правового припису передбаченого ст. 130 КУпАП в редакції 07 липня 2016 року, а тому доводи апеляційної скарги з цього приводу безпідставні. Таким чином, покликання апелянта про те, що постанова не в повній мірі відповідає вимогам закону, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні. При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини, майновому стану, обставинам, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді у справі немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Снігура Я.Е. - залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м.Львова від 30 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 10200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави, а також позбавлено його права керування всіма видами транспортних засобів терміном на 1 (один) рік - залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Галапац І.І.