Постанова Кропивницький апеляційний суд № 390/577/21

ПОСТАНОВА Іменем України 24 грудня 2021 року м. Кропивницький справа № 390/577/21 провадження № 22-ц/4809/1648/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Єгорової С. М., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області (суддя Гершкул І. М.) від 26 серпня 2021 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог 27 квітня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 вересня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1284249. 11 березня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 11032020, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило позивачу право грошових вимог до боржників, зокрема, до ОСОБА_1 , що включають в себе суму основного зобов`язання, плату за користування кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № 1284249 не виконала, тому, згідно з реєстром боржників (додаток до Договору факторингу № 11032020 від 11 березня 2020 року), позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором в загальній сумі 20400,00 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу 10000,00 грн; за відсотками 5400,00 грн; за пенею 5000,00 грн. 25 березня 2020 року ТОВ «Авентус Україна» на адресу ОСОБА_1 направив повідомлення про відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором із зазначенням розміру заборгованості станом на 11 березня 2020 року в загальній сумі 20400 грн, але відповідачка по справі свої зобов`язання так і не виконала. За таких обставин, позивач просив суд стягнути на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за кредитним договором № 1284249 у розмірі 20400,00 грн, а також понесені ним судові витрати. Короткий зміст рішення суду Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 серпня 2021 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Рішення мотивоване тим, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки він не довів належними та допустимими доказами обставини реального виникнення правовідносин шляхом укладення саме відповідачкою в електронній формі договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17 вересня 2019 року № 1284249 та отримання нею цих коштів. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» оскаржив рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 серпня 2021 року в апеляційному порядку, просив скасувати його та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В апеляційній скарзі позивач стверджує, що рішення суд є незаконним та необгрунтованими внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Так, на його думку, суд проігнорував, що договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою по справі укладено в електронній формі, який засвідчений електронним підписом, що відповідає ст. 3 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а 17 вересня 2019 року було здійснено успішний переказ коштів на картку клієнта на суму 10000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 110222, номер транзакції в системі WayForPay- creditplus - 3354235. Відповідно до кредитного договору невід`ємною його частиною є Правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», які розміщені на його сайті. Приймаючи умови цього договору клієнт підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору. Відповідачка пройшла реєстрацію в електронній системі ТОВ «Авентус України», надала згоду на обробку її персональних даних, надала відомості про свої рахунки для перерахування коштів. Згідно з Розділом 5 зазначених Правил одноразовий ідентифікатор є електронним підписом та використовується як аналог власноручного підпису. Позивач надав суду докази здійснення 17 вересня 2019 року переказу на суму 10000,00 грн за реквізитами платіжної картки, яку надала відповідачка. Позивач також надав суду докази, що первісний кредитор здійснив відступлення свого права вимоги саме позивачу. Відповідачці було надіслано позивачем повідомлення про відступлення права вимоги разом з вимогою про погашення загальної суми боргу за кредитним договором. Відзив на апеляційну скаргу Відповідчка не скористалася правом надати до суду відзив на апеляційну скаргу, але відсутність відзиву не перешкоджає перегляду справи (ч. 3 ст. 360 ЦПК України). Суд першої інстанції встановив такі обставини: Матеріали справи містять паперову копію електронного договору №1284249 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 17 вересня 2019 року в якому зазначено, що він укладений між ТОВ «Авентус Україна» і ОСОБА_1 . Згідно з цим договору ТОВ «Авентус Україна» зобов`язується надати ОСОБА_1 кредит у сумі 10000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом, строком на 30 днів, договір діє до повного погашення заборгованості, натомість ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки та інші платежі визначені договором. Розділ 7 вказаного договору «Реквізити та підписи сторін» містить інформацію, що підписання договору здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису: 17 вересня 2019 року о 10:56:32. Графік платежів, який є додатком до договору №1284249 від 17 вересня 2019 року, а також паспорт споживчого кредиту також містять вказівку про підписання договору клієнтом за допомогою електронного підпису: 17 вересня 2019 року о 10:56:32. ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали договір факторингу №11032020 від 11.03.2020 року, згідно з яким ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, зокрема, до ОСОБА_1 . Відповідно реєстру боржників від 11 березня 2020 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 20400 грн, з яких: 10000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 5400 грн сума заборгованості за відсотками; 5000 грн сума заборгованості за пенею. ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» направлялися на адресу ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №1284249 від 17 вересня 2019 року. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції грунтується на засадах верховенства права, являється законним і обґрунтованим. У цій справі спір виник щодо несплаченої ОСОБА_1 заборгованості, яка виникла через невиконання умов договору надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1284249 від 19 вересня 2019 року, сторонами якого є ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , право вимоги якої належить позивачу на підставі договору факторингу від № 11032020 від 11 березня 2020 року. Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). За змістом частин 1, 2 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Отже, одним з правових наслідків укладення договору факторингу є заміна кредитора у грошових зобов`язаннях третіх осіб перед клієнтом. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, з договорів. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що на підставі договору факторингу він придбав належне ТОВ «Авентус Україна» право вимоги сплати кредитної заборгованості від ОСОБА_1 , яка виникла через невиконання нею умов договору надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1284249 від 19 вересня 2019 року. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Цивільне судочинство ґрунтується, зокрема, на принципі змагальності сторін відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (п. 4 ч. 3 ст. 2, ст. 12, ст. 81 ЦПК України). Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України). Колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що у справах про відповідальність боржника за невиконання грошового зобов`язання саме позивач, як кредитор у зобов`язані, має довести наявність невиконаного зобов`язання, підстави його виникнення та розмір. У суді першої інстанції позивач доводив наявність невиконаного відповідачкою грошового зобов`язання посилаючись на такі докази: 1.договір № 1284249 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 17 вересня 2019 року, сторонами якого вказано ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , та додаток № 1 до цього договору, який містить графік платежів (а. с. 5, 6); 2.паспорт споживчого кредитування (а. с. 7, 8); 3.правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», затверджені наказом директора ТОВ «Авениус Україна» від 15 березня 2019 року № 34-ОД (а. с. 12, 13); 4.підписану директором ТОВ «Авентус Україна» картку обліку інформації за договором № 1284249 від 17 вересня 2019 року, позичальник ОСОБА_1 (а. с. 17). У тексті договору (параграф 7 Реквізити та підписи сторін), у доданому до нього графіку платежів та у паспорті споживчого кредиту вказано, що вони підписані електронним підписом клієнта ОСОБА_1 17 вересня 2019 року о 10:56. Натомість у відзиві на позовну заяву (а. с. 43, 44) відповідачка факт укладення нею договору з ТОВ «Авентус Україна» про споживчий кредит не визнала, ба більше, вона вказала, що не має електронного підпису й ніколи не підписувалася ним. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів факт укладення договору про споживчий кредит між ТОВ «Авентус Україна» і ОСОБА_1 , а також не довів факт надання їй грошових коштів. Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до частин 1 - 3 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчинені правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або аналогу власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця. Аналіз вказаних норм законодавства дає підстави для висновків, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової (у тому числі електронної) форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленням, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що термін «електронний підпис» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про електронний цифровий підпис». Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (п. 12 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги»). Ідентифікаційні дані особи - унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи (п. 19 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги»). Ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи (п. 20 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги»). Надані позивачем паперові копії електронного договору з додатком та паспортом споживчого кредиту не містять логічно пов`язаного з ними унікального набору данних, які б давали можливість встановити виконавця електронного підпису від імені ОСОБА_1 . Крім того, згідно з ч. 2, ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, крім визначених ЦК України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електроннний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Згідно з пунктами 5.1. 5.28 Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», в редакції наказу директора ТОВ «Авентус Україна» від 15 березня 2019 року № 34-ОД (а. с. 12, 13), які є публічною частиною договору і розміщені на вебсайті товариства в мережі «Інтернет» за посиланням creditplus.ua, договір укладається з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи для чого клієнт реєструє особистий кабінет на сайті товариства та надає свої персональні дані, в тому числі реєструє банківські картки для перерахування коштів, а товариство створює клієнту обліковий запис, погоджує надання позики та направляє йому індивідуальну частину договору. Згідно з пунктами 5.17 - 5.19 цих Правил підписання договору клієнтом здійснюється шляхом направлення ним повідомлення про прийняття оферти з зазначенням надісланого йому товариством одноразового ідентифікатора у вигляді коду. Таким чином, електронний договір мав бути підписаний ОСОБА_2 шляхом направлення ТОВ «Авентус Україна» електронного повідомлення, підписаного саме одноразовим ідентифікатором, а не електронним підписом. При цьому, згідно з пунктами 6, 12 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»: електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Однак, надані позивачем паперові копії електронного договору з додатком та паспортом споживчого кредиту не містять одноразового ідентифікатора у формі алфавітно-цифрової послідовності. Крім того, в договорі не вказано засоби зв`язку, які б ОСОБА_1 надала товариству і якими міг бути їй відправлений одноразовий ідентифікатор та з яких вона б могла направити повідомлення ТОВ «Авентус Украна» про прийняття пропозиції укласти договір. Також відсутні будь-які відомості про те, що вона надала ТОВ «Авентус Україна» реквізити своїх платіжних карток для переказу їй позики та що такі кошти були переказані за вказаними нею реквізитами. Таким чином надані позивачем до суду першої інстанції докази не дають можливості встановити обставини здійснення входу саме ОСОБА_1 на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету (ідентифікувати особу), надсилання їй товариством одноразового ідентифікатора, прийняття нею пропозиції укласти договір та направлення товариству відповідного повідомлення з одноразовим ідентифікатором. У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З огляду на надані до суду першої інстанції докази, заперечення відповідачки факту укладення з ТОВ «Авентус Україна» будь-яких електронних договорів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не довів факт укладення між ТОВ «Авентус України» та ОСОБА_1 договору споживчого кредиту в електронній формі, який би відповідав внутрішній волі відповідачки та надання їй кредитних коштів. У зв`язку з цим відсутні підстави вважати, що між ТОВ «Авентус України» та ОСОБА_1 виникли взаємні права і обов`язки, характерні для кредитних правовідносин. Відповідно відсутні докази того, що право вимоги до ОСОБА_1 перейшло до позивача. Колегія суддів апеляційного суду не бере до уваги додані позивачем до апеляційної скарги письмові докази, а саме: лист ТОВ «Авентус Україна» від 13 березня 2020 року № 677/20, адресований ТОВ «ФК «ЄАПБ» у якому вказано ім`я відповідачки, WFP transaction cod, ID клієнта, код для підписання договору (а. с. 87 89), а також лист ТОВ ФК «Вей Фор Пей» від 13 березня 2020 року № 7388-ВП, адресовиний ТОВ «Авентус Україна» про здійснення за дорученням ТОВ «Авантус Україна» транзакції на суму 10000 грн на картку НОМЕР_1 . Вказані докази були отримані до пред`явлення позову, але позивач не подав їх до суду першої інстанції, навіть з огляду на зміст відзиву на позовну заяву. Про неможливість їх подання до суду першої інстанції та докази цього позивач в апеляційній скарзі не вказав. Відповідно до положень частин першої, третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Апеляційний суд може встановлювати нові обставини лише у тому разі, коли їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність та допустимість доказів), які особа не мала можливості подати суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, чи неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або можуть бути перевіреними судом апеляційної інстанції доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням встановленого порядку. Надання особою, яка бере участь у справі, до суду апеляційної інстанції доказів, які вона без поважних причин не надала суду першої інстанції, виключає можливість їх прийняття і дослідження судом апеляційної інстанції та розцінюється як процесуальний недогляд або зловживання правом цієї особи. Вказана позиція узгоджується з висновками, наведеними у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі 598/1109/18, від 12 лютого 2020 року у справі 493/1538/16-ц, від 19 грудня 2020 року у справі 752/7693/17. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки. Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі приписів п. 1 ч. 1 ст. 374 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 грудня 2021 року. Головуючий О.Л. Карпенко Судді А.М. Головань С. М. Єгорова