Постанова 4804 № 234/7163/20

Єдиний унікальний номер 234/7163/20 Номер провадження 22-ц/804/1134/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 травня 2021 року Донецький апеляційний суду складі: головуючого-судді Мальованого Ю.М., суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В., за участю: секретаря судового засідання Гладуха О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 3 цивільну справу № 234/7163/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про захист прав споживачів та встановлення нік-чемності договору про надання споживчого кредиту і застосування наслідків його недійсності, з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 лютого 2021 року (суддя першої інстанції Лутай А.М.),- В С Т А Н О В И В : У травні 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Берзінь С.Л., звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») про захист прав споживачів та встановлення нікчемності кредитного договору і застосу-вання наслідків його недійсності. Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 березня 2020 року без жодних правових підстав на ра-хунок позивача в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» поступило 12 000 грн. Позивач наполягав, що він не укладав кредитного договору № 2078630 від 03 березня 2020 року та не брав на себе жодних зобов`язань за таким договором тому має намір повернути відповідачу безпідставно отримані кошти у вказаній сумі. Договір про надання фінансового кредиту, який нібито укладений в електронній формі, на думку позивача, в силу ст. 1055 ЦК України, є нікчемним, оскільки укладений не у письмовій формі і не містить підпису позивача. Тому вважає, що до цього нікчемного кредитного договору мають бути застосовані наслідки його нікчемності, а позивач зобов`язується у відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України повернути отримані безпідставно від відповідача 12 000 грн. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 02 лютого 2021 року відмовле-но у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Авентус Україна» про захист прав споживачів та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності. Не погоджуючись із рішенням суду позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Берзінь С.Л., в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позива-ча ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, визнавши договір про надання споживчого кредиту № 2078630 від 30 березня 2020 року нікчемним та стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Авен-тус Україна» безпідставно отримані грошові кошти у сумі 12 000 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд дійшов помилкових висновків, щодо укладення кредитного договору, який відповідає внутрішній волі позивача. Позивач не під-писував договір письмово або за допомогою електронного підпису та не мав наміру укладати цей кредитний договір, а тому вказаний договір не може вважатися таким, що укладений в письмовій (електронній) формі. Позивач не отримував та не застосовував одноразовий ідентифікатор (СМС - повідомлення), а так само не реєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача, тому зо-бов`язання за кредитним договором між позивачем і відповідачем не виникало. Посилання відповідача, а також висновок суду про те, що реєстрація на веб-сайті відповідача відбулася та позивач нібито здійснив покрокові дії для укладання кредитного договору не підтвер-джена належними та допустимими доказами. Відповідачем не доведено, що мобільний телефон, за допомогою якого здійснено ідентифікацію клієнта, належить саме позивачу. Будь-яка особа, маючи паспортні дані позивача, в тому числі родичі позивача могли без його відома та дозволу вчинити дії, направлені на отримання кредиту у відповідача, що ніяк не підтверджує факт отримання кредиту (підписання кредитного договору) саме позивачем. Судом істотно порушено вимоги матеріального закону щодо обов`язкової форми кредитного договору, недодержання якого має наслідком нікчемність такого договору. На думку скаржника, висновки суду щодо невід`ємної частини кредитного договору - Пра-вил надання грошових коштів у позику ТОВ «Авентус Україна» ґрунтуються лише на припущен-нях, а не на положеннях чинного законодавства або правових висновках Верховного Суду. Дані правила якщо і існують, то вони не закріплені цим договором та можуть в односторонньому по-рядку бути змінені відповідачем, який власноруч адмініструє свій веб-сайт. Викладене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Наголошує, що судом першої інстанції здійснено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки правила надання грошових коштів у кредит відповідача відповідно до кредитного договору, по-перше є невід`ємною частиною даного договору, а по-друге, мають вищу силу у разі розбіжностей із ним. Вказані обставини є суттєвими при вирішенні даного спору, оскільки законодавством про захист прав споживачів заборонена нечесна підприємницька діяльність, а також умови договорів, які є явно несправедливими. Відповідачем ТОВ «Авентус Україна» на апеляційну скаргу позивача надано письмовий ві-дзив, в якому просить залишити рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 лютого 2021 року без змін і відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги. При цьому відповідач зазначає, що посилання ОСОБА_1 на порушення його прав як споживача є необґрун-тованими та безпідставними. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неу-переджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту по-рушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юриди-чних осіб, інтересів держави. Згідно частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявни-ми в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи по-силаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Бер-зін С.Л., представник відповідача ТОВ «Авентус Україна» не з`явилися, про дату, час та місце розг-ляду справи були повідомлені. Судову повістку-повідомлення про розгляд справи 12 травня 2021 року позивач ОСОБА_1 , представник позивача Берзінь С.Л. , відповідач ТОВ «Авентус Україна» отримали 19 квітня 2021 року, 20 квітня 2021 року та 21 квітня 2021 року відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про отримання поштового відправлення (а.с. 201, 202, 204). Крім того, позивач про дату час та місце розгляду справи повідомлений через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України з посиланням на веб-адресу ухвали про призначення справи до розгляду в Єдиному державному реєстрі судових рішень 15 квітня 2021 року (а.с. 198). Відповідно ч. 1 ст. 1-1 Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII «Про здійснення право-суддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» (в реда-кції Закону України від 03 жовтня 2017 р. № 2147-VIII) з опублікуванням такого оголошення пози-вач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Представником позивача адвокатом Берзінь С.Л. до апеляційного суду надано клопотання про проведення судового розгляду без участі позивача ОСОБА_1 та його представника, просить задовольнити апеляційну скаргу позивача (а.с. 200) У відзиві на апеляційну скаргу позивача представник відповідача Бабенкова Н.А. просить по-вести розгляд справи без участі представника ТОВ «Авентус Україна» та залишити апеляційну ска-ргу без задоволення (а.с. 143 зворот). Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача ОСОБА_1 , представника позивача Берзінь С.Л. та представника відповідача ТОВ «Авентус Україна», явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сто-рони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій-ної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню. Відмовляючи у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено обставин якими він обґрунтовував позовні вимоги. Оспорюваний договір укладений в електронній формі. З його змісту вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник погодився на укладення договору саме такого змісту, оскільки в ньому прямо зазначено, що підписуючи договір споживач підтвердив отримання від позикодавця інформації, вимоги про надання якої передбачені в законодавстві України, а також, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зо-бов`язаний неухильно дотримуватися Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», що розміщені на веб-сайті Товариства. Умови оскаржуваного договору не суперечать положенням законодавства. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги апеляційний суд погоджується з такими висновками суду. Матеріалами справи встановлено, що відповідно Договору про надання споживчого кредиту № 2078630 від 03 березня 2020 року ОСОБА_1 був наданий споживчий кредит у розмірі 12 000,00 грн. строком на 30 днів, під процент що визначений у розмірі від 494,10% річних від суми кредиту в розрахунку 1,35% на добу. Договір містить електронний підпис одноразовий ідентифікатор позичальника А228077 (а.с.10-12). Додатком № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 2078630 від 03 березня 2020 року, який також підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором позичальника, визначено графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту (а.с. 13). Відповідно виписки АТ КБ «ПриватБанк» 03 березня 2020 року на картковий рахунок позива-ча ОСОБА_1 № НОМЕР_1 перераховані кошти на суму 12 000,00 грн (а.с.14). Відмовляючи в позові суд першої інстанції зробив висновок про те, що договір позики укладе-ний у формі електронного документу з відповідним електронним підписом позичальника у вигляді одноразового індентифікатора, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства. Також згідно висновків суду підтверджені обставини щодо фактичного виконання досягнутих в договорі умов щодо надання коштів. Суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції в цій частині ґрунту-ються на вимогах чинного законодавства. Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Відповідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укла-сти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Статтею 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. З тексту оскаржуваного Договору про надання споживчого кредиту № 2078630 від 03 березня 2020 року вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду до-говорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікато-ром. У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивіль-них прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Статтями 205, 207 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксова-ний в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими об-мінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого анало-га власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивіль-ного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямова-на на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відпо-відно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для дано-го виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інфор-маційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедли-вості. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від тра-диційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електрон-ному документі. Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому ная-вні всі обов`язкові реквізити документа. В означенні ч. 1 ст. 5, ст. 8 вказаного Закону електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається зако-нодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперече-на виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як до-казу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Частини 1 та 2 ст. 6 даного Закону визначає, що електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача елект-ронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифіка-цію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документо-обіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівня-ним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий під-пис». Нормою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умо-ви, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Частиною 8 даної статті встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбу-вається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті, зокрема заповненням формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що пі-дписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону. З матеріалів справи вбачається, що для укладення договору в електронному вигляді на отри-мання кредиту ОСОБА_1 вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих да-них, зокрема, паспортні дані, РНОКПП, номер, серію та дату видачі паспорту громадянина України, місце проживання, додаткові дані: номера мобільних телефонів, адресу електронної по-шти, а також номер банківського рахунку. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладення кредитного догово-ру відповідало внутрішній волі позивача. Тому посилання позивача на те, що він не підписував кре-дитний договір спростовуються матеріалами справи. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою «логіна» осо-бистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Крім того, в обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на те, що висновки суду про те, що підписання ним договору відбулося підписанням електронного підпису з одноразо-вим ідентифікатором не відповідають дійсності, оскільки не було надано будь-яких належних та допустимих доказів, що номер телефону НОМЕР_2 , на який приходив одноразовий ідентифі-катор (СМС-повідомлення) належить саме позивачу. Колегія суддів не може погодитися з таким твердженням позивача з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення об-ставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконан-ня. Відповідно до положень ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог так і заперечень. Згідно ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявле-ні вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. В ході судового розгляду позивач не спростував обставин щодо належності йому номеру теле-фону з використанням якого здійснювалась реєстрація позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача та відповідного рахунку в Банку відкритого на його ім`я. Матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів з повідом-ленням про викрадення його мобільного телефону та кредитних карток «ПриватБанку», а також не повідомляв Банк про незаконний рух коштів на його рахунку чи використання коштів іншими осо-бами. Посилання позивача на неналежну форму оспорюваного правочину, через відсутність його пі-дпису на Договорі спростовується приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», в якому визначено поняття «підпис у сфері електронної комерції»; за змістом якого якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути під-писаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або елект-ронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного право-чину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога влас-норучного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або ін-шого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій ма-ють міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. За змістом пункту 1.1 Договору сторони обумовили, що укладення Договору здійснюється Сто-ронами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через ВЕБ-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. Згідно п. 9.6 Договору договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет Споживача для озна-йомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що відтворений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направлення Споживачу на номер мобільного телефону, який повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідо-вності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) ук-ласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. На час укладання оспорюваного договору, порядок укладання договорів було визначено Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», затвердженими наказом директора ТОВ «Авентус Україна» № 53-ОД від 16 січня 2020 року. Відповідно п. 5.11 Правил споживач обирає бажані умови кредитування, в тому числі суму та строк і розпочинає реєстрацію на веб-сайті Товариства. Під час першого етапу реєстрації на веб-сайті шляхом проставлення відповідної відмітки споживач підтверджує надання згоди на обробку персональних даних та ознайомлення з Правилами, вказує особисті засоби зв`язку, створює пароль доступу до Особистого кабінету. Після проходження першого етапу реєстрації Товариство направляє клієнту вказаними засобами зв`язку код (одноразовий ідентифікатор), який клієнт вводить на сайті Товариства. За результатами чого формується електронне повідомлення Товариству. У разі правильного введення коду, Товариство створює обліковий запис клієнта у інформаційній системі. Разом з тим, споживач підтверджує, що одноразовий ідентифікатор є його електронним підписом та використовується ним як аналог влас-норучного підпису. Після входу до особистого кабінету клієнт продовжує реєстрацію, заповнюючи поля електронної анкети для отримання кредиту. Після завершення реєстрації та перед подачею заявки на отримання кредиту, споживач ще раз підтверджує бажані умови кредитування (суму, строк). У разі прийняття позитивного рішення, Товариство робить клієнту в його Особистому кабінеті пропозицію укласти електронний договір (оферту) у формі електронного кредитного дого-вору, яка містить усі істотні умови. Про підтвердження своєї повної обізнаності та згоди з усіма істотними умовами Кредитного договору та ознайомлення з правилами прийняття пропозиції (оферти) свідчить натиснута кнопка «погоджуюсь/согласен» у Особистому кабінеті, після чого Товариство надсилає споживачу засобами зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді СМС-коду, який він ввів та цим самим підтвердив підписання Кредитного договору згідно до Закону України «Про електронну комерцію». Датою укладення кредитного договору є дата одержання Товариством електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти). Дата та час отримання повідомлення фіксується у кредитному договорі у розділі «Реквізити та підписи сторін». (а.с. 60-67). Правила надання грошових коштів у кредит Товариства перебувають в загальному доступі та опубліковані на сайті. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на ук-ладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Вираження волі ОСОБА_1 відбулось вчиненням певних дій, та суд першої інстанції обґрун-товано дійшов висновку про те, що наявні докази направленості волі та погодження сторонами істотних умов договору кредиту. Також у даній справі існування кредитних правовідносин між Товариством та ОСОБА_1 підтверджується фактичними діями з боку позичальника, а не лише самими правовими аргуме-нтами на які робив посилання позивач звертаючись з позовом, оскільки згідно виписки Банку кошти в обумовленому в договорі розмірі надійшли на належний позичальнику рахунок, а останній, маючи нагоду за умовами договору і за відсутності жодних обмежень, не повернув кошти на відповідний рахунок Товариства. Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодер-жання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами пер-шою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України визначено, що зміст право-чину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інте-ресам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Встановлені в ході судового розгляду обставини і докази надані в їх підтвердження дають суду підстави дійти висновку про те, що зміст договору, порядок його укладення, підписання і дії сторін щодо фактичного виконання зобов`язань за договором охоплюються поняттям кредитний договір. Доводи апеляційної скарги про несправедливість та невідповідність закону умов укладеного між сторонами кредитного договору не доведені, сам кредитний договір містить всі істотні умови характерні для такого виду договорів, та визначальним для результатів розгляду спору суд вважає те що саме позичальник за допомогою електронного підпису погодився з такою редакцією догово-ру і отримав кошти за умовами договору кредитування. З огляду на зазначене, посилання позивача на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 безпідставні. На думку колегії суддів судове рішення, що переглядається в апеляційному порядку, є достат-ньо мотивованим, оскільки суд першої інстанції розглянув дану справу, дотримавшись принципу диспозитивності цивільного судочинства, та вирішив спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наявних доказів. Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підля-гає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Крім того, згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги позивача без за-доволення, а рішення суду без змін, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», витрати по сплаті судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному по-рядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 12 травня 2021 року. Головуючий суддя: Ю.М. Мальований Судді: О.В. Агєєв Т.В. Космачевська