Постанова 4801 № 127/19863/22

Справа № 127/19863/22 Провадження № 22-ц/801/817/2024 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шаміна Ю. А. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2024 рокуСправа № 127/19863/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Міхасішина І. В., Стадника І. М. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, Рішення ухвалила суддя Шаміна Ю. А., Рішення ухвалено о 13:51 год у м. Вінниця Повний текст рішення складено 14 лютого 2024 року, Встановив: У вересні 2022 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовні вимоги тим, що 14 березня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 3818527 про надання споживчого кредиту. Кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Кредитний договір був підписаний у відповідності до вимог Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «М425705». Згідно умов кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 4500,00 грн., строк кредиту - 30 днів, дата повернення кредиту - 13.04.2021. 18 жовтня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «Українські Фінансові Операції», як фактором, було укладено Договір факторингу № 18/10/2021, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту, зазначену при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення. У зв`язку з чим, ТОВ "Українські Фінансові Операції" стали новим кредитором відповідача за кредитним договором. 11 липня 2022 року між ТОВ «Українські Фінансові Операції», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено Договір факторингу № 1, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «Українські Фінансові Операції» повідомило відповідача шляхом направлення повідомлення рекомендованим листом на адресу відповідача, зазначену при укладенні кредитного договору. У зв`язку з чим, позивач є новим кредитором відповідача за кредитним договором. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 4500,00 грн. - тіло кредиту та 10 260,00 грн. - нараховані проценти, всього - 14 760,00 грн. За викладених обставин, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 14 760,00 грн., а також судовий збір у розмірі 2481,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 лютого 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованість за договором № 3818527 про надання споживчого кредиту від 14 березня 2021 року в розмірі 14 760,00 грн., з яких: 4500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 10 260 грн. - заборгованість за відсотками; а також 2481,00 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2000,00 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відмовити повністю. Зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції неповністю з`ясував обставини справи, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що відповідач заперечує підписання електронного договору № 3818527 про надання споживчого кредиту з додатком та паспорту споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором М425705, надання додаткових контактних даних при укладенні договору. Як ним зазначалось у суді першої інстанції, вказані дії виконувала стороння особа, яка територіально знаходилась на значній відстані від місцезнаходження ОСОБА_1 . Стороння особа заволоділа персональною інформацією ОСОБА_1 , використаною для укладення договору про надання споживчого кредиту, шляхом обману. Крім того, відповідач заперечує факт отримання коштів, а судом не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи - не встановлено, чи кошти дійсно були перераховані та отримані відповідачем, а позивачем відповідні докази не надано. Матеріали справи не містять доказів, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить відповідачу та не містять підтвердження зарахування на даний картковий рахунок грошових коштів у розмірі 4500,00 грн. за кредитним договором № 3818527 від 14 березня 2021 року. Також зазначив, що в позовній заяві позивачем не вказано про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу, до суду надано паперову копію електронного доказу, оригіналу електронного доказу не надано, судом з власної ініціативи оригінали електронних доказів не витребовувались, відповідач ставив під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, проте всупереч вимогам ст. 100 ЦПК України судом такі докази взято до уваги. Просить суд звернути увагу, що надана позивачем картка обліку договору не містить підпису директора ТОВ «Авентус Україна» і не може бути доказом безспірного розміру грошових коштів, не є первинним документом бухгалтерського обліку, оформленим відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». А отже судом безпідставно зроблено висновок, що надані позивачем розрахунки відповідають умовам кредитного договору. ОСОБА_1 заперечує і стосовно розміру відшкодування витрат на правову допомогу, що стягнуті з нього на користь позивача у розмірі 2000,00 грн., та вважає справедливим розмір витрат на правову допомогу у розмірі 500,00 грн. Позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить поновити строк на подання відзиву, оскільки представник позивача через стан здоров`я не міг подати відзив у встановлений судом строк, що підтверджується довідкою про стан здоров`я. Позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у апеляційній інстанції у розмірі 8000,00 грн. Статтею 120 ЦПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Відповідно до положень ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. З матеріалів справи вбачається, що ухвала Вінницького апеляційного суду від 11 березня 2024 року, якою відкрито провадження у справі, встановлено строк позивачу на подання відзиву до 21 березня 2024 року, надано копію апеляційної скарги відповідача, надіслана позивачу на його офіційну електронну адресу, зазначену в позовній заяві та апеляційній скарзі: fintrust@ukr.net (а. с. 14 том 2), та доставлені на електронну скриньку 12 березня 2024 року (а. с. 16 на звороті - 17 том 2). Відзив на апеляційну скаргу подано 22 березня 2024 року, тобто з пропуском строку встановленого ухвалою суду від 11 березня 2024 року. При цьому, з заявою про продовження строку на написання відзиву позивач не звертався. Отже, поновленню підлягають процесуальні строки, встановлені законом, а строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу є процесуальним строком, встановленим судом, який може бути продовжено у передбаченому ст. 127 ЦПК України порядку, а тому відзив позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», поданий представником Крюковою М. В. , підлягає залишенню без розгляду. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Судом встановлено, що 14 березня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 3818527 про надання споживчого кредиту (а. с. 11-14 том 1), згідно умов якого товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язаний одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.2 Договору). Загальний розмір кредиту - 4500,00 грн. Строк кредиту - 30 днів. Дата повернення кредиту вказана у графіку платежів, що є додатком № 1 до договору. Строк кредиту може бути продовжено в порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього договору (п.п. 1.3, 1.4 Договору). При укладенні договору ОСОБА_1 надав додаткові контактні дані: особистий кабінет, моб. тел.: НОМЕР_2 , НОМЕР_4, е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 . Договір разом із додатком № 1 підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М425705, 14.03.2021 о 10:15:11 год. (п. 10 Договору). Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затвердженого наказом №53-ОД 16 січня 2020 року, що набрали чинності з 19 січня 2020 року, встановлено порядок надання фінансових послуг в позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а. с. 7-10 том 1). Згідно паспорту споживчого кредиту позивач зобов`язався одноразово сплатити 6936,75 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту за зниженою ставкою - 6936,75 грн., за стандартною ставкою - 7065,00 грн. Споживач має право відмовитись від договору про споживчий кредит протягом 14 календарних днів в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про споживче кредитування» (а. с. 15-16 том 1). Паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором М425705, 14.03.2021 о 10:15:11 та підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних ним умов кредитування. Також ОСОБА_1 підтвердив отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав, надавши 14 березня 2021 року кредит в сумі 4500,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 2100 від 17 серпня 2022 року щодо повідомлення про успішність операції згідно договору з ТОВ «Авенсус Україна» № 087/20-П від 08 липня 2020 року (а. с. 17-18 том 1). Згідно договору № 087/20-П про надання послуг з переказу платежів, укладеного 08 липня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Контрактовий дім», яке є фінансовою установою та має ліцензією на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків, ТОВ «Авентус Україна» доручило ТОВ «ФК «Контрактовий дім» за відповідну плату здійснювати платежі з використанням реєстру виплат на користь отримувачів (а. с. 125, 126, 127-133 том 1). 18 жовтня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 18/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «Українські фінансові операції» за плату, а останнє приймає права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, за кредитними договорами, укладеними між кредитором і боржниками, в тому числі і ОСОБА_1 (а. с. 19-21 том 1). Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №18/10/2021 від 18 жовтня 2021 року підписаний сторонами договору 18 жовтня 2021 року та скріплений їх печатками (а. с. 22 том 1). Відповідно до витягу з реєстру боржників (додаток №1 до договору факторингу № 18/10/2021 від 18 жовтня 2021 року ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 3818527 на суму 14 760,00 грн., з яких: 4500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 260,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 0,00 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами (а. с. 23 том 1). Крім того, 11 липня 2022 року між ТОВ «Українські фінансові операції» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ТОВ «Українські фінансові операції» передає (відступає) ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату, а останнє приймає права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників за кредитними договорами, в тому числі укладеним з ОСОБА_1 (а. с. 28-29 том 1). 15 серпня 2022 року сторонами договору факторингу № 1 від 11 липня 2022 року підписаний та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників (портфелю заборгованості) до цього договору (а. с. 30 том 1). Відповідно до витягу реєстру боржників, який є додатком № 1 до договору факторингу, підписаний сторонами договору 15 серпня 2022 року та скріплений їх печатками, при цьому згідно відомостей реєстру ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 3818527 від 14 березня 2021 року на суму 14 760,00 грн., з яких: 4500,00 грн. - сума залишку за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 10 260,00 грн. - залишок по відсоткам, 0,00 грн. - залишок по комісії, 0,00 грн. - залишок по штрафах/пені (а. с. 31 том 1). Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 20 квітня 2021 року зареєстровано кримінальне провадження № 42021022110000025 на підставі заяви ОСОБА_3 про вчинення шахрайських дій з боку ОСОБА_4 (а. с. 72 том 1). Із повідомлення відділення поліції № 1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області від 24 квітня 2023 року щодо обставин укладання договору № 3818527 про надання споживчого кредиту від 14 березня 2021 року на суму 4500 грн. за допомогою електронного сервісу, що міститься на офіційному сайті ТОВ «Авентус Україна» для споживачів сервісу «СreditPlus» (сайт) встановлено, що відкриття особистого кабінету на сайті, заповнення персональної інформації, визначення паролю для входу до особистого кабінету, заповнення заявки на отримання кредиту на сайті, отримання пропозиції ТОВ «Авентус Україна» укласти кредитний договір (оферту) в особистому кабінеті, погодження з пропозицією (офертою) ТОВ «Авентус Україна» шляхом натискання кнопки «погоджуюсь» в особистому кабінеті, отримання одноразового ідентифікатора (коду) на номер телефону та введення його для підписання договору виконано сторонньою особою, яка територіально знаходилась на значній відстані від місцезнаходження ОСОБА_1 . Стороння особа заволоділа персональною та іншою інформацією ОСОБА_1 , використаною для укладення договору про надання споживчого кредиту, шляхом обману. Вказана особа діяла не за дорученням ОСОБА_1 та не в його інтересах. Особу встановлено. Проводяться заходи відповідно до положень КПК України (а. с. 191 том 1). Разом з тим, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Авентус Україна», ТОВ «Українські фінансові операції», ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» про визнання недійсним договору № 3818527 про надання споживчого кредиту від 14 березня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна», відмовлено про що постановлено рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 травня 2023 року по справі № 127/389/23, яке постановою Вінницького апеляційного суду від 14 вересня 2023 року залишено без змін (а. с. 174 том 1). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав доведеним обставину порушення умов кредитного договору в частині своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені кредитним договором терміни, а тому дійшов висновку, що права позивача порушенні, існує заборгованість за кредитним договором, розмір якої встановлений і становить в цілому 14 760,00 грн, в добровільному порядку заборгованість не погашена, а тому позов підлягає задоволенню, а сума заборгованості підлягає стягненню в примусовому порядку. Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та обґрунтованим. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України). Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів. За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису. Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору. Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором. Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам. Відповідач ОСОБА_1 заперечує факт укладення договору та посилається на вчинення шахрайських дій стосовно нього сторонньою особою, яка заволоділа його персональною інформацією, проте такі доводи апеляційної скарги не є спроможними у зв`язку з наступним. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова КЦС Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17). Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17 встановив умови (межі) за наявності яких преюдиційні обставини не потребують доказування, а саме: «суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини; об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини». Апеляційним судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звертався з позовом до ТОВ «Авентус Україна», ТОВ «Українські фінансові операції», ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» про визнання договору недійсним, у якому просив визнати недійсним договір № 3818527 про надання споживчого кредиту від 14 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна»(справа № 127/389/23). При цьому рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 травня 2023 року у справі № 127/389/23 у задоволенні позову було відмовлено. Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що позивачем не було доведено, що у момент укладення кредитного договору він перебував в такому стані, що не міг усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Показання свідків про неможливість ОСОБА_1 прочитати і зрозуміти складний текст договору і правил надання кредиту, неможливість оформлення онлайн кредиту із підписом його цифровим ідентифікатором тощо не є достатніми і допустимими доказами, які б підтверджували обставини абсолютної неспроможності ОСОБА_1 за своїм психічним станом розуміти значення своїх дій і керувати ними. Рішення суду у цивільній справі залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 14 вересня 2023 року та набрало законної сили, а отже встановленні ним факти мають преюдиційне значення у цій справі. Станом на момент розгляду апеляційної скарги кримінальне провадження № 4202102210000025 за ч. 1 ст. 190 КК України, у якому ОСОБА_1 визнаний потерпілим, не завершене. Обставини, встановлені у ньому, відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України будуть обов`язковими для суду лише після вироку суду у справі, яким буде встановлено факт підписання договору третьою особою. Заперечення відповідача факту отримання грошових коштів, та посилання на те, що матеріали справи не містять доказів, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції розцінює критично. На підтвердження своїх вимог позивачем надано довідку ТОВ «ФК «Контрактовий дім» № 2100 від 17 серпня 2022 року щодо повідомлення про успішність операції згідно договору з ТОВ «Авенсус Україна» №087/20-П від 08 липня 2020 року, згідно відомостей якої - платіж в сумі 4500,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 прийнято до опрацювання 14 березня 2021 року о 10:16 год (а. с. 17-18). При цьому, судом враховується, що принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа № 129/1033/13-ц). Позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як і первісний кредитор, з урахуванням перерахування усіх коштів на банківську карту № НОМЕР_1 банком-емітентом, якої є АТ КБ «Приватбанк», не володіють та не можуть володіти первинними бухгалтерськими документами, оскільки вони не є банками, а перерахування коштів здійснювалось з використанням операторів послуг платіжної інфраструктури, які і займались перерахуванням коштів. Разом з тим, заперечуючи факт отримання грошових коштів за договором №3818527, відповідачем ОСОБА_1 не надано виписки по його особовому рахунку, доступ до якої має він, як клієнт банку-емітенту банківської карти АТ КБ «Приватбанк», чи довідки про відсутність у нього банківської карти № НОМЕР_3 на момент здійснення перерахувань коштів. Доводи апеляційної скарги про врахування судом першої інстанції паперових копій електронних доказів всупереч вимогам ст. 100 ЦПК України, апеляційним судом відхиляються як такі, що базуються на неправильному трактуванні процесуального законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч. 2 ст. 100 ЦПК України). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч. 3 ст. 100 ЦПК України). Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (ч. 4 ст. 100 ЦПК України). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 5 ст. 100 ЦПК України). Враховуючи описані вимоги процесуального законодавства та здійснивши їх аналіз у сукупності, слід дійти висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 100 ЦПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України). Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Саме про таке застосування зазначених норм права йде мова у правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20. В своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 559/1605/18 Верховний Суд зазначив, що тлумачення статті 627 ЦК України свідчить, що за загальним правилом обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК України нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто, сторони при укладенні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно. З умов укладеного договору № 3818527 від 14 березня 2021 року вбачається, що сума кредиту (загальний розмір) складає 4500,00 грн, строк кредиту - 30 днів, дата повернення кредиту - 13 квітня 2021 року. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 Договору. Відповідно до п. 1.5. Кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 Договору. Оскільки 13 квітня 2021 року відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, даний кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль, згідно п. 4.3.1 договору. Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтями 6 і 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування, а також передбачили у випадку наявність заборгованості за кредитом на дату закінчення строку кредиту, автоматичне продовження строку дії договору кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. ОСОБА_1 заперечує і стосовно розміру відшкодування витрат на правову допомогу, стягнутих з нього на користь позивача у розмірі 2000,00 грн., проте такі заперечення не є обґрунтованими, а розмір у 500,00 грн., який відповідач вважає справедливим, таким не являється. Судом першої інстанції з урахуванням заявленого представником відповідача ОСОБА_1 клопотання про неспівмірність витрат, обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу, а не 6000,00 грн. про які в позовній заяві просив позивач. Підстав для перегляду рішення у частині розподілу судових витрат не вбачається. За таких обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування чи зміни, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують. Відповідно до положень пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України). На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд Постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіІ. В. Міхасішин І. М. Стадник