Постанова Одеський апеляційний суд № 947/8435/21

Номер провадження: 22-ц/813/7942/21 Номер справи місцевого суду: 947/8435/21 Головуючий у першій інстанції Коваленко О. Б. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.12.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Гірняк Л.А., Цюри Т.В., з участю секретаря Стадніченко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Коваленко О.Б., по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, - в с т а н о в и в: У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним. Під час розгляду справи, ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу ОМНО Калінюк Г.О. видавати свідоцтво про право на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування заяви зазначила, що предметом позову є заповіт, який був складений із порушенням вимог чинного законодавства, а саме не відповідав волі спадкодавця, а саме волі її матері ОСОБА_3 , в зв`язку з чим з метою захисту її законних інтересів та уникнення будь-яких дій, спрямованих на відчуження нерухомості іншим особам, що в свою чергу унеможливить виконання судового рішення у разі його задоволення просила про забезпечення позову. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 року заяваОСОБА_2 про забезпечення позову задоволена. Заборонено приватному нотаріусу ОМНО Калінюк Г.О. видавати свідоцтво про право на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , до розгляду Київським районним судом м. Одеси цивільної справи № 947/8435/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в який просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ухвала суду є необґрунтованою, оскільки судом неповно з`ясовані обставини справи, крім того, позивач не надала до суду жодних доказів, у зв`язку з чим суд має визнати заповіт недійсним. Відзиву до суду надано не було. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 375 ЦПК України,суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заявлені позивачем заходи щодо забезпечення позову є обґрунтованими для захисту прав та інтересів позивача, співмірними із заявленими позовними вимогами та невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що у березні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, в якому просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 від 07 липня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. В обґрунтування свого позову ОСОБА_2 зазначила, що про існування вказаного заповіту їй відомо не було, вважає його недійсним та таким, що порушує її права, як спадкоємця померлої матері. Також ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила заборони приватному нотаріусу ОМНО Калінюк Г.О. видавати свідоцтво про право на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , для уникнення будь-яких дій, спрямованих на відчуження нерухомості іншим особам. Згідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до ч.1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається до суду, після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Згідно п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд керується тим, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Оскільки, між сторонами по справі виник спір щодо спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд на законних підставах задовольнив заяву про забезпечення позову, заборонившиприватному нотаріусу ОМНО Калінюк Г.О. видавати свідоцтво про право на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , до розгляду справи. На підставі вищевикладеного, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; з урахуванням встановленого спору між сторонами по справі, суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги стосовно забезпечення позову є обґрунтованими, законними та співмірними із заявленими позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що ухвала суду є необґрунтованою, оскільки судом неповно з`ясовані обставини справи, крім того, позивач не надала до суду жодних доказів, у зв`язку з чим суд має визнати заповіт недійсним, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вимоги забезпечення позову є співмірними з заявленими позовними вимогами та відповідають вимогам цивільно-процесуального законодавства, а суд, оцінивши докази у їх сукупності, зважаючи на обставини, які передували зверненню позивача до суду за захистом своїх прав та доведеність дійсного виникнення спору між сторонами, на законних підставах задовольнив заяву, чим забезпечив позов ОСОБА_2 . Апеляційний суд звертає увагу на те, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. До того ж заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та діють лише до ухвалення остаточного рішення в справі. У відповідності з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 24 грудня 2021 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.А.Гірняк ______________________________________ Т.В. Цюра