Постанова 4813 № 520/12404/17

Номер провадження: 22-ц/813/4026/20 Номер справи місцевого суду: 520/12404/17 Головуючий у першій інстанції Калашнікова О.І. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.06.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільний справ: головуючого - Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Покиньбороди Миколи Петровича та апеляційну скаргу завідувача Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Савицької Олени Юліанівни на рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Київська Державна нотаріальна контора у місті Одеса про визнання заповіту недійсним та визнання особи такою, що не має право на спадкування, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом про визнання недійсним заповіту, складеним 14.09.2015 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , який посвідчений державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Савицькою О.Ю. та визнання ОСОБА_1 таким, що не має права на спадкування. Позовна заява мотивована тим, що позивач є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що на момент складення та підписання заповіту, ОСОБА_3 не усвідомлював значення своїх дій і не міг ними керувати. Відповідач позов не визнав та зазначив, що на момент укладення заповіту ОСОБА_3 був дієздатною особою, розумів значення своїх дій і міг ними керувати, заповіт на користь ОСОБА_1 відповідав волевиявленню спадкодавця. Позбавлення ОСОБА_3 права на спадщину свого сина ОСОБА_2 , відповідач пояснює тим, що ОСОБА_2 не піклувався про свого батька, не надавав йому ніякої допомоги, на відмінну від відповідача, який разом зі своєю дружиною піклувалися про ОСОБА_3 та допомогали йому по господарству. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним заповіт, укладений ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 вересня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за №2-1587, на користь ОСОБА_1 . В іншій частині позов ОСОБА_2 залишено без задоволення. Не погоджуючись з таким рішенням суду, завідувач Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса ОСОБА_4 та представник ОСОБА_1 адвокат Покиньборода Микола Петрович подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2019 року та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Фактично рішення суду першої інстанції оскаржено апелянтами в частині задоволених районним судом вимог про визнання заповіту недійсним. Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржено. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.12.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою завідувача Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Савицької О.Ю. та призначено розгляд справи в апеляційному порядку на 16.06.2020 року о 14-30 г. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.12.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Покиньбороди М.П. та призначено розгляд справи в апеляційному порядку на 16.06.2020 року о 14-30 г. Належним чином повідомлені учасники справи до судового засідання, призначеного на 16.06.2020 року на 14.30 годину не з`явилися, про причини не явки суду не повідомили. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надійшло. Від Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса надійшла заява про розгляд справи в апеляційному порядку за відсутності її представника. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПКУкраїни неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності належним чином повідомлених сторін. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення на таких підставах. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає. Частково задовольняючи позов ОСОБА_2 , визнаючи недійсним заповіт, укладений ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 вересня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за №2- 1587, на користь ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 уклав і підписав заповіт 14.09.2015 року у момент, коли він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим у справі обставинам і заснований на законі. Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що: -19.04.2017 року помер ОСОБА_3 - актовий запис про смерть №4274, вчинений 20.04.2017 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області; -після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на праві власності на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.11.2013 року. Реєстрація права власності ОСОБА_3 на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 10.01.2014 року; -03.07.2017 року ОСОБА_2 надав до Третьої Одеської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті батька; -листом від 18.07.2017 року державний нотаріус О.Ю. Савицька повідомила ОСОБА_2 про наявність заповіту, укладеного ОСОБА_3 не на його ОСОБА_2 користь. Нотаріус пояснила заявнику, які належить надати документи у разі наявності у нього права на обов`язкову частку у спадщині; - ОСОБА_1 надав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 18.07.2017 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; -свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 не оформлено і не видано у зв`язку із наявністю судового спору щодо дійсності заповіту, ініційованого ОСОБА_2 . Судова колегія виходить із наступного. Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України). За положеннями частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо). Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У якості правової підстави для визнання спірного заповіту недійсним, ОСОБА_2 вказав те, що в момент посвідчення заповіту заповідач ОСОБА_3 внаслідок віку, 77 років, та стану здоров`я не усвідомлював значення своїх дій, а відтак, заповіт не відповідав його справжній волі. Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними визначені у статті 225 ЦК України. Частинами першої, другої цієї статті встановлено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з висновком посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час укладання і підписання заповіту ІНФОРМАЦІЯ_2 страждав на хронічний, стійкий психічний розлад у вигляді «вираженого розладу особистості та поведінки, із вираженим зниженням когнітивних функцій, з епізодами порушеної свідомості та сприйняття (по деліріозному типу), внаслідок вживання седативних та снодійних речовин на тлі хронічної цереброваскулярної недостатності (судинного, дісметаболічного, вікового генезу), хронічної інтоксикації (внаслідок важкого хронічного захворювання сечової системи, порушення сечовиведення), що відповідало діагностичним критеріям рубриці «F13.8» за Міжнародною кваліфікацією хвороб 10-перегляду), який був настільки виражений, що абсолютно позбавляв його здатності усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними (т.2 а.с.63-70). Зі змісту висновку № 505 від 07.12.2018 року судово-психіатричної експертизи, проведеної КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради» вбачається, що даний висновок експертизи щодо психічного стану ОСОБА_3 на час посвідчення ним заповіту 14.09.2015 року зроблений з урахуванням проведеного експертами системно цільового аналізу та співвставлення даних, отриманих в результаті всебічного аналізу матеріалів цивільної справи, анамнестичних відомостей про ОСОБА_3 , медичної документації (Міської клінічної лікарні № 10 Одеської міської ради, медичного центру ТОВ «Ваше здоров`я» та Одеського обласного медичного центру), показань свідків. Експертами констатовано, що актуальний психічний стан ОСОБА_3 на 14.09.2015 року визначав провідні мотиви його поведінки у період часу, що цікаве суд, відповідало діагностичним критеріям і клінічним проявам «Виражений розлад особи та поведінки із зниженням когнітивних функцій з епізодами порушеної свідомості по деліріозному типу, внаслідок вживання седативних і сноутворючих речовин, на фоні хронічної цереброваскулярної недостатності (судинного, дисметаболічного, вікового генезу), вираженої інтоксикацією внаслідок порушення сечовиведення і хронічної патології сечостатевої системи», яке відноситься до хронічних стійких психічних розладів, абсолютно позбавляючи здатності усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. 16.10.2019 року адвокат Покиньборода М.П. надав до суду клопотання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Київська Державна нотаріальна контора у місті Одеса про визнання заповіту недійсним. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.06.2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Покиньбороди Миколи Петровича на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2019 року про відмову у призначенні повторної посмертної судово-психіатричної експертизи - залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. У постанові № 465/1217/16-ц від 17 жовтня 2018 року Верховний Суд зауважив, що висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину необхідно робити на основі доказів, які свідчать про психічний стан особи в момент здійснення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є тільки одним із доказів у справі і йому необхідно давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Встановивши, що оспорюваний заповіт підписано особою, волевиявлення якої не було вільним та таким, що відповідало її внутрішній волі, оскільки будучи дієздатною фізичною особою вона вчинила заповіт у момент, коли внаслідок стану здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про визнання недійсним оспорюваного заповіту. Посилання відповідача на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи є необґрунтованими. Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на зібраних у справі належних та допустимих доказах (медичній документації, висновку експертизи від 07.12.2018 року № 505, тощо) щодо стану здоров`я заповідача. Натомість відповідач, на виконання приписів частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України, не надав суду доказів, які б спростували доводи позивача. Доводи апеляційної скарги представника відповідача, що позивач тривалий час не був присутнім в Україні і не знав про дійсний стан здоров`я батька та що відповідач не був сторонньою людиною для померлого ОСОБА_3 , на правильність остаточного висновку суду першої інстанції не впливають і висновки суду не спростовують. Доводи апеляційної скарги представника відповідача, що суд призначаючи експертизу не зазначив в ухвалі про попередження експертів про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого експертного висновку та за відмову від виконання покладених на них обов`язків само по собі не є достатньою підставою для неприйняття висновку експертизи від 07.12.2018 року № 505, оскільки зі змісту даного висновку вбачається, що експерти, які складали даний висновок були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову від виконання покладених на них обов`язків у відповідності до ст.ст. 384, 385 КК України. Доводи апеляційної скарги представника відповідача про зацікавленість судді у прийнятому ним рішенні та свідомій тяганині не підтверджені належними і достатніми доказами і фактично мають ознаки припущень, внаслідок чого не можуть бути взятими до уваги. Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що ОСОБА_3 приймав у 2011- 2013 роках участь у справі в Київському районному суді м. Одеси за позовом до ЖБК «Затишок» і був психічно здоровою людиною, не можуть бути взятими до уваги, оскільки не спростовують висновок районного суду та висновок експертизи, оскільки рішення суду у справі, де приймав участь ОСОБА_3 ухвалено 19.11.2013 року, в той час, як експертами констатовано хворобливий стан ОСОБА_3 , внаслідок якого останній не міг розуміти значення своїх дій, усвідомлювати їх та керувати ними станом на 14.09.2015 року. В експертному висновку йдеться про погіршення стану ОСОБА_3 у вересні 2012 року, але при цьому висновок про нерозуміння ОСОБА_3 своїх дій та неможливістю їх усвідомлювати та керувати своїми діями стосується вересня 2015 року, коли було посвідчено оспорюваний заповіт. Доводи апеляційної скарги про постановлення судом ухвали про виправлення описки в ухвалі від 25.09.2018 року не впливають на висновок суду. При цьому апелянт не був позбавлений права оскаржити ухвалу про виправлення описки в ухвалі про призначення експертизи. Доводи апеляційної скарги про неповноту встановлення судом обставин справи, про порушення судом процедури залучення доказів та їх оцінки, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони зводяться до припущень, переоцінці доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції по їх оцінці, зокрема, медичних документів, не спростовують висновків суду та не впливають на правильність ухваленого судового рішення. Доводи апеляційної скарги завідувача Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Савицької О.Ю., що під час посвідчення оспорюваного нею заповіту від 14.09.2015 року, на питання нотаріуса, ОСОБА_3 відповідав, що розуміє значення своїх дій і що заповіт відповідає його волевиявленню, що він власноручно здійснив напис про те, що заповіт з його слів записано вірно, не є достатнім доказом, що спростовує правильність висновку районного суду, який досліджував зміст оспорюваного заповіту і надав оцінку всім доказам у сукупності. Крім того, колегія суддів враховує, що нотаріус не має лікарської освіти і не спроможний на рівні медичного експерта-психіатра встановлювати психічний стан особи на рівні неочевидно вираженої хвороби і визначати спроможність особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи, які є підставою для скасування рішення, не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Покиньбороди Миколи Петровича - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу завідувача Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Савицької ОСОБА_5 - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено: 02.07.2020 року Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін С.О. Погорєлова