Постанова 4815 № 569/5242/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 грудня 2021 року м. Рівне Справа № 569/5242/20 Провадження № 22-ц/4815/960/21 Рівненський апеляційний суд в складі суддів: головуючого Боймиструка С.В, суддів: Гордійчук С.О., Шимківа С.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15 листопада 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, станом на 11 березня 2020 року має заборгованість в розмірі 12 280,74 грн. У заяві про зменшення розміру позовних вимог банк просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № б/н від 15.11.2010 року в розмірі 8 887, 35 грн., з яких: 6 906, 55 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 6 906,55 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1 980,79 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 та понесені позивачем судові витрати. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі представник АТ КБ "ПриватБанк" - Крилова О.Л. вказує, що відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якої позичальник згоден, що анкета-заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на сайті банку, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Крім того, відповідач активно користувалася кредитною картою, що свідчить про згоду з умовами кредитування та визнання заборгованості. З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує доводи апеляційної скарги. Зазначає, що 30.08.2018 року погасила існуючу заборгованість за кредитом, а в подальшому заборгованість утворилась внаслідок підключення сервісу «Миттєва розстрочка» на підключення якого згоди не давала. Згідно з ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до підписаної заяви № б/н від 15.11.2010 року та довідки про зміну умов кредитування отримала кредит у розмірі 1000 грн., з поступовим збільшенням до 11200 грн. станом на 31.01.2017 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Вона підтвердила свою згоду, що підписана заява разом із «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. 30.08.2018 року відповідачкою було погашено існуючу заборгованість шляхом перерахування коштів в сумі 18 801,00 грн. Відповідно до частини першої статті1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець), зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Отже, з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 станом на 11 березня 2020 року становить 12 280,74 грн., а з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути 8 887, 35 грн., з яких: 6 906, 55 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 6 906,55 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1 980,79 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 та понесені позивачем судові витрати. Аналізуючи зміст наданого позивачем розрахунку суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 30.08.2018 року було погашено існуючу заборгованість шляхом перерахування коштів в сумі 18 801,00 грн. Заявлена в позовній заяві сума заборгованості утворилася внаслідок систематичного списання позивачем поза волею відповідачки коштів з її рахунку кожного сьомого числа місяця у період з 07.09.2018 року по 07.04.2019 року, тобто після повного погашення заборгованості перед банком, і після фактичного припинення користування платіжною карткою відповідачкою. Щодо посилань банку на користування відповідачем сервісом "Миттєва розстрочка" за користування яким здійснювались вказані нарахування, як це видно з виписки по рахунку, то всупереч вимог ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, банком не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів укладення між сторонами угоди щодо користування такою послугою, а будь-які пояснення з цього приводу не є доказами, що в розумінні процесуального закону підтверджують дану обставину. Слід зазначити, що у відповіді на відзив, в частині пояснення щодо підключення сервісу «Миттєва розстрочка», позивач вказує, що надання такого сервісу передбачене Умовами і Правилами надання банківських послуг, однак Умови і Правила, які долучені до справи, не підписані відповідачем, а тому неможливо стверджувати, що відповідач була поінформована про всі умови такої послуги. Крім того існує суперечність в назвах самої послуги, яка у виписці відображена як «Покупка», а у відповіді на відзив позивач вказує, що платежі по сервісу «Миттєва розстрочка» відображені у виписці по рахунку, як «Оплата частинами». Слід зазначити, що відповідно до Умов та Правил розміщених на сайті www.privatbank.ua сервіси «Миттєва розстрочка» та «Оплата частинами» відрізняються процентною ставкою. Таке довільне тлумачення позивачем відомостей вказаних у виписці вказує на не достовірність інформації зазначеної у ній загалом. Оцінюючи виписку по рахунку в якості доказу, яка за доводами банку має підтверджувати вказану обставину, колегія суддів вважає, що лише зазначення банком нарахувань під назвою «Покупка», "Оплата частинами" чи "Миттєва розстрочка", не може бути визнано судом достатнім доказом укладення угоди про оплату частинами, оскільки банком не зазначені будь-які дані, що стосуються та підтверджують досягнення вказаної угоди. Хоча, вказаними даними можуть бути докази, що підтверджують дату укладення угоди, найменування товару, що брав в кредит відповідач, найменування торговця, який продає товар, письмові докази, на підтвердження волевиявлення відповідача щодо укладення, або ж, якщо досягнення угоди відбулось в інший спосіб, зокрема шляхом відповідних дій відповідача в електронній системі, та виписку з електронної системи, яка підтверджує вчинення відповідачем відповідних дій. Вимога про стягнення заборгованості за відсотками нарахованими згідно ст. 625 ЦК в розмірі 1980,79 грн. до задоволення не підлягає, оскільки матеріали справи не містять підтверджень простроченого кредиту на які вона нараховані, а також що саме ці відсотки були передбачені умовами кредитування та саме їх розуміла відповідач та погодилась з ним, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг позивача, а також те, що вказаний витяг на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови щодо сплати відсотків у зазначених розмірах та порядку їх нарахування. Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23). За таких обставин, суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає. Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382, 384, п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий Боймиструк С. В. Судді: Гордійчук С.О. Шимків С.С.