Постанова Київський апеляційний суд № 761/19423/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 761/19423/20 номер провадження: 22-ц/824/9023/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу комунального підприємства«Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року у складі судді Осаулова А.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , приватне підприємство «Український центр нерухомого майна», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, у якому з урахуванням заяви від 21 січня 2021 року (а.с.206-211,т.1), остаточно просила стягнути солідарно з комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва»), ОСОБА_2 на її користь матеріальні і моральні збитки у розмірі 149 762 грн 96 коп. Позовна заява мотивована тим, що 15 червня 2020 року близько 15 год 35 хв. по АДРЕСА_1 було пошкоджено належний їй на праві власності автомобіль «Suzuki Grand Vitara», державний номерний знак, (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , а саме: лобове скло, кришу, люк, передню стійку, капот, переднє крило, задні двері. Позивачка вказувала, що 15 червня 2020 року ОСОБА_3 залишив вказаний автомобіль у дворі будинку АДРЕСА_1 , а близько 15 год 35 хв. побачив, що автомобіль пошкоджений, біля якого лежав металевий навіс/лист, який впав із цього будинку. Факт пошкодження автомобіля зафіксовано працівниками поліції. Зазначала, що металевий навіс був закріплений над квартирою АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 . У результаті перевірки було встановлено, що металевий навіс був закріплений до стіни вказаного будинку. Вказувала, що згідно проведеного на її замовлення експертного дослідження, вартість завданого їй матеріального збитку, внаслідок пошкодження автомобіля, становить 91 692 грн 36 коп., за складання висновку експерта нею сплачено 2 500 грн 00 коп., а також - 570 грн 60 коп. за телеграми для сторін. Вказувала, що з 15 червня 2020 року автомобіль знаходиться в непридатному для використанні стані. 16 червня 2020 року позивачкою укладено з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 ) договір №16-01/06/20 прокату автомобіля «Hyuindai», за оренду якого сплачено 20 000 грн 00 коп. за період з 16 червня 2020 року по 16 серпня 2020 року. Зазначала, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» є балансоутримувачем будинку по АДРЕСА_1, яке надає послуги з поточного ремонту конструктивних елементів та технічних пристроїв будинку та елементів зовнішнього упорядження. Крім цього, оскільки квартира, над якою було встановлено металевий навіс, належить ОСОБА_2 , то вважає що обидва відповідачі повинні нести солідарну відповідальність за завдану їй шкоду. Крім того, вказувала, що діями відповідачів їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, стресі, ремонті автомобіля, що вплинуло на її повсякденне життя. Розмір заподіяної їй моральної шкоди вона оцінила в 20 000 грн 00 коп. З огляду викладене, ОСОБА_1 просила її позовні вимоги задовольнити. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду розмірі 91 692 грн 36 коп. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн 00 коп., а всього - 96 692 грн 36 коп. У задоволенні решти позовних вимог до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди та витрат за оренду автомобіля -відмовлено. Стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 966 грн 92 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн 00 коп. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що пошкодження транспортного засобу позивачки сталось внаслідок падіння металевого навісу з будинку по АДРЕСА_1 , який знаходиться на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», тому саме вказане підприємство зобов`язане здійснювати заходи, щодо забезпечення здійснення профілактичних, поточних, капітальних ремонтів будинку. Натомість доказів того, що металевий навіс, внаслідок падіння якого було пошкоджено автомобіль, належить відповідачу ОСОБА_2 не надано. Відповідача ОСОБА_2 не було притягнуто до відповідальності за встановлення цього металевого навісу. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у частині стягнення з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди, а також витрат на правову допомогу, та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмити у задоволенні в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосуванням судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У іншій частині рішення суду першої інстанції КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» просить залишити без змін, а понесені ним судові витрати у суді апеляційної інстанції покласти на ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про те, що виконавцем послуг з утримання будинків і споруд і прибудинкових територій багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 у 2020 році було приватне підприємство «Український центр нерухомого майна» (далі - ПП «Український центр нерухомого майна»), яке у разі ненадання чи неналежного надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, у межах дії договору від 04 листопада 2019 року № 454, укладеного з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», несе відповідальність, встановлену зазначеним договором та чинним законодавством. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно визначив статус підприємства - управитель багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , оскільки відповідач є балансоутримувачем цього будинку. Також суд не звернув уваги на те, що балкон є невід`ємною частиною квартири і разом з нею є приватною власністю мешканця, який приватизував, придбав житло тощо, тобто спричинення шкоди сталося з недбальства ОСОБА_2 , який самовільно встановив на своєму балконі металевий навіс, що підтверджується актом від 15 червня 2020 року, складеним представниками виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в якому зазначено, що будинок на АДРЕСА_1 збудований у 1914 році, не обладнаний піддашками, оскільки у забудові передбачалися балкони відкритого типу, що підтверджується світлинами, зробленими 15 червня 2020 року представниками виконавця. Тому вважає, що належним відповідачем у справі є власник квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 , металевий навіс з балкону якого став причиною пошкодження автомобіля позивачки. Довідка Шевченківського управління поліції Головного Управління національної поліції у місті Києві (далі - Шевченківського УП ГУНП у місті Києві) від 24 червня 2020 року не підтверджує і не спростовує подію, що мала місце 15 червня 2020 року, яка є ймовірною причиною пошкодження автомобіля, та винуватця зазначеної події, яким є власник квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_2 . Крім того, зазначає, що норми Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Правил благоустрою містка Києва, які затверджені рішенням Київської міської ради 25 грудня 2008 року, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки багатоквартирні будинки, які перебувають у господарському віданні КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» не віднесені до об`єктів чи/або елементів благоустрою. Вважає, що акт пошкодження автомобіля, належного позивачці, є неналежним та недостовірним доказом, а також наданий позивачкою звіт щодо вартості матеріального збитку, оскільки в ньому не зазначено, що експерт (оцінювач) попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Представник ОСОБА_1 - адвокат Осадчий С.С. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», оскільки встановлено, що з його вини позивачці заподіяно матеріальну шкоду. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Оскільки в даній справі ціна позову становить 149 762 грн 96 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди та витрат за оренду автомобіля, не оскаржується, тому відповідно до положень ч.1 ст. 367 ЦПК України законність ухваленого у цій частині рішення суду першої інстанції колегією суддів не перевіряється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України). У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини в завданні шкоди, а позивач доказує наявність шкоди та її розмір. Указана правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які викладені в постановах від 23 грудня 2020 року у справі №666/213/16 та від 27 січня 2020 року у справі №757/26327/15. У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником автомобіля «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.24, т.1). З довідки Шевченківського УП ГУНП у місті Києві від 22 червня 2020 року видно, що 15 червня 2020 року до Шевченківського УП ГУНП у місті Києві із заявою звернувся ОСОБА_3 про те, що 15 червня 2020 року о 15 год 35 хв. по АДРЕСА_1 він виявив пошкодження автомобіля «Suzuki», д.н.з НОМЕР_1 , внаслідок падіння металевого навісу над балконом квартири АДРЕСА_3 у цьому ж будинку. Вказану подію зареєстровано в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені правопорушення та інші події (далі - ЖЄОЗП) №39828 від 15 червня 2020 року В ході додаткової перевірки встановлено, що ОСОБА_2 , який проживає у квартирі АДРЕСА_2 , повідомив, що ніякого металевого навісу на його балконі не було. Навіс, який впав, був закріплений до стіни будинку, відповідальність за який несе комунальна обслуговуюча компанія. В даному випадку не вбачаються суспільно-небезпечні дії, матеріальна шкода не відноситься до шкоди у великих розмірах, матеріали ЖЄОЗП №39828 від 15 червня 2020 року списано до справи управління поліції (а.с.29, т.1). Згідно з актом комісії в складі представників обслуговуючої організації від 15 червня 2020 року на предмет відриву козирка покрівлі балкону квартири АДРЕСА_2 , під час грози та шквалів відбувся обрив конструкції металевого козирка накриття балкону, самовільно без надання проектно-дозвільної документації, встановлений мешканцями квартири АДРЕСА_3 . У результаті падіння конструкції пошкоджено припаркований автомобіль «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_1 . Ймовірною причиною відриву можливо порушення технічних умов її монтажу (а.с.30, т.1). Актом пошкодження автомобіля від 15 червня 2020 року зафіксовано, що 15 червня 2020 року близько 15 год 35 хв. за адресою: АДРЕСА_1 на автомобіль «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_1 , з даху будинку впав металевий навіс над балконом АДРЕСА_2, що на четвертому поверсі (власник квартири ОСОБА_2 ). Металевий навіс відірвався від кріплення і впав на вищевказаний автомобіль, чим пошкодив автомобіль (а.с.31, т.1). Відповідно до висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №277/06-20 від 23 червня 2020 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності - товариством з обмеженою відповідальністю «Клевер Експерт», вартість матеріального збитку, заподіяному автомобілю «Suzuki», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 91 692 грн 36 коп. (а.с.8-13, т.1). Установлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 входить до переліку майна, яке передане до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та закріплений на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», що підтверджується розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30 грудня 2016 року №801 та додатком №1 до нього (а.с.161-167, т.1). 01 травня 2019 року набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги», який не містить поняття «балансоутримувача», натомість визначає лише «управителя» - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб (п.14 ч. 1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Відповідно до п.6 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у багатоквартирних будинках, у яких станом на 1 січня 2021 року не створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, співвласниками не прийнято рішення про форму управління багатоквартирним будинком та не оголошено конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», виконавчий орган місцевої ради (або інший орган - суб`єкт владних повноважень, якому делеговані функції із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг) зобов`язаний оголосити і провести такий конкурс до 1 травня 2021 року. Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників багатоквартирного будинку підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. З матеріалів справи вбачається, що співвласниками будинку по АДРЕСА_1 рішення про форму управління багатоквартирним будинком не приймалось, конкурс з призначення управителя багатоквартирного будинку не оголошувався та договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників багатоквартирного будинку уповноваженою особою виконавчого органу відповідної місцевої ради не укладався. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» продовжує управління будинком по АДРЕСА_1 на праві господарського відання як його балансоутримувач. Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які є чинними, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207 (далі - Правила), балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством. Вказані вище Правила визначають порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій: - забезпечення нормального функціонування жилих будівель та прибудинкових територій протягом усього періоду їх використання за призначенням; - проведення єдиної технічної політики в житловій сфері, що забезпечує виконання вимог чинних нормативів з утримання, поточного і капітального ремонту та реконструкції жилих будинків та прибудинкових територій (п.п.1.1 Правил). Утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10 серпня 2004 року № 150 «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд», зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21 серпня 2004 року за №1046/9645 (із змінами) (п.п.1.5 Правил). Відповідно до п.2 Правил «Технічне обслуговування жилих будинків», технічне обслуговування жилих будинків - комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків. Система технічного огляду жилих будинків включає проведення планових та позапланових оглядів (п.п.2.1 Правил). Профілактичні огляди жилих будинків та їх конструктивних елементів здійснюються відповідними спеціалістами виконавця послуг відповідно до встановленої періодичності (п.п.2.1.4 Правил). Пунктом 4 Правил встановлено вимоги до технічного обслуговування і ремонту будівельних конструкцій. Під час експлуатації будинку необхідно забезпечувати, зокрема, справний стан фундаментів і стін підвалів будинків ( п.п.4.1.1 Правил). Не допускається ослаблення кріплень виступаючих деталей стін: карнизів, балконів, пасків, кронштейнів, розеток, тяги та ін., руйнація й ушкодження облицювального шару, у тому числі лицювальних плиток ( п.п.4.2.1.5 Правил). Усі частини фасадів, що виступають, - пояски, виступи, парапети, віконні і балконні відливи повинні мати металеві покриття з оцинкованої покрівельної сталі або керамічних плиток із замуровуванням крайок у стіни (укоси) або в лицювальний шар. Захисні покриття повинні мати ухил не менше 3% і винос від стіни не менше 50 мм (п.п. 4.2.1.8 Правил). Згідно з п.3.1.4 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №1051/1051, утримання та благоустрій територій підприємств, установ, організацій та присадибних ділянок громадян, прибудинкових територій багатоквартирних та малоповерхових житлових будинків, належних до них будівель та споруд проводиться власником або балансоутримувачем цього будинку, або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачами укладені відповідні договори на утримання та благоустрій прибудинкових територій. Як зазначалось вище, 15 червня 2020 року на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 , внаслідок падіння металевого навісу над балконом квартири АДРЕСА_3 вказаного будинку було пошкоджено належний на праві власності позивачці автомобіль. Указана обставина відповідачем КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» не оспорюється. Посадові особи підприємств, установ, організацій несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою, а також за дії чи бездіяльність, що призвели до завдання шкоди майну та/або здоров`ю громадян, на власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону. Згідно з п.3.1.4 Правил благоустрою міста Києва відповідальність за незабезпечення благоустрою, у тому числі при виконанні робіт самовільно, покладається на власника об`єкта благоустрою (балансоутримувача) та виконавця робіт. Відповідно до п.7 ч.1 ст.17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою. Отже, відповідно до вказаних вище норм чинного законодавства на КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» покладено обов`язок щодо безпечного утримання будинку АДРЕСА_1 та його прибудинкової території. Установивши вказані обставини, а також враховуючи вказані вище вимоги чинного законодавства, судом першої інстанції правильно встановлено, що оскільки пошкодження автомобіля позивачки сталося внаслідок падіння металевого навісу над балконом квартири АДРЕСА_2 , то відповідальність за завдану позивачці шкоду покладається на балансоутримувача будинку - відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва». Доводи апеляційної скарги про те, що відповідальність у даному випадку несе виконавець послуг з утримання будинків і споруд і прибудинкових територій багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , а саме, ПП «Український центр нерухомого майна», у межах дії договору від 04 листопада 2019 року №454, укладеного з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», не заслуговують на увагу, з таких підстав. Так, відповідно до п.п.4.2.5 вказаного договору від 04 листопада 2019 року №454, ПП «Український центр нерухомого майна» взяло на себе зобов`язання відшкодовувати збитки, завдані майну, житловому приміщенню, та шкоду, заподіяну життю чи здоров`ю споживачів (мешканців будинків), які виникли внаслідок надання неякісних послуг, що доведено в установленому законом порядку, у розмірі встановленому згідно з чинним законодавством. Однак, ОСОБА_1 не є мешканцем будинку по АДРЕСА_1 , а тому у ПП «Український центр нерухомого майна» не виник обов`язок щодо відшкодування шкоди, завданої їй внаслідок пошкодження належного їй на праві власності автомобіля. Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Доводи апеляційної скарги про те, що належним відповідачем у справі є власник квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , який за твердженням КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», самовільно встановив на своєму балконі металевий навіс, не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин у розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України, матеріали справи не містять, а відповідно до положень ст.81 ЦПК України доказування та, відповідно, рішення суду, не можуть ґрунтуватися на припущеннях. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вказане посилання у даному випадку не має правового значення для правильного вирішення справи, оскільки як зазначалось вище відповідно до п.3.1.4 Правил благоустрою міста Києва відповідальність за незабезпечення благоустрою, у тому числі при виконанні робіт самовільно, покладається на власника об`єкта благоустрою (балансоутримувача) та виконавця робіт. Відповідно до ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Наданий позивачкою звіт щодо вартості матеріального збитку, складений особою, яка має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, та відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність». Розмір шкоди визначений у порядку, встановленому законодавством. На підставі викладеного, зважаючи на норми ст.ст.77-80 ЦПК України, указаний звіт є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом на підтвердження розміру матеріальної шкоди, завданої позивачці, у зв`язку з пошкодженням автомобіля. Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з п.3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч.4 ст.23 ЦК України). Статтею 1167 ЦК України встановлено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, відповідно до частини першої якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Виходячи з характеру душевних страждань позивачки, яких вона зазнала у зв`язку з пошкодженням її майна, яка сталася з вини КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», суд першої інстанції правильно керувався ст.ст.23,1167 ЦК України й виходив із того, що внаслідок пошкодження автомобіля позивачки, останній заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнали у зв`язку із пошкодженням її майна, та яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення. Визначений судом розмір заподіяної позивачці моральної шкоди у сумі 5 000 грн 00коп. відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою не надано будь-яких доказів на підтвердження спричинення моральної шкоди, колегія суддів оцінює критично, оскільки не ґрунтуються на положеннях п.3 ч.2 ст.23 ЦК України, якою передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Аналогічного висновку про те що пошкодження майна, а саме, транспортного засобу особи, є достатньою підставою для стягнення з винної особи моральної шкоди дійшов Верховний Суд у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 755/5961/16-ц (провадження № 61-21244св18). Отже, правильно встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та правильно стягнув з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду розмірі 91 692 грн 36 коп. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн 00 коп. Також колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині стягнення з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на користь ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн 00 коп., з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України). Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013). Частиною 1 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За умовами ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як вбачається з матеріалів справи, 24 червня 2020 року між адвокатським об`єднанням «Український правовий альянс» в особі адвоката Осадчого С.С. та ОСОБА_1 було укладено угоду про надання юридичної допомоги, відповідно до умов якої адвокат Осадчий С.С. на умовах платності зобов`язався надавати ОСОБА_1 правову допомогу (а.с.56, т.1). Згідно ордеру серії АА №1003133 від 24 червня 2020 року адвокат Осадчий С.С. на підставі вказаної вище угоди про надання правової допомоги від 24 липня 2020 року надавав ОСОБА_1 правову допомогу у Шевченківському районному суді міста Києва (а.с.58, т.1). На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 надала суду банківську квитанцію № 0.0.1750144387.1 від 26 червня 2021 року про сплату на рахунок адвокатського об`єднання «Український правовий альянс» грошових коштів у сумі 15 000 грн 00 коп. в рахунок оплати послуг за угодою про надання правової допомоги від 24 липня 2020 року (а.с.67, т.1). Надані ОСОБА_1 документи відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України є належними доказами понесення нею витрат на професійну правничу допомогу у даній справі у вказану вище розмірі. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок про те, що згідно з ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак у суді першої інстанції КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» не заявляло клопотання про зменшення витрат позивачки на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З огляду на викладене, та враховуючи, що рішенням суду першої інстанції задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про стягнення матеріальної і моральної шкоди, а також приймаючи до уваги, що у суді першої інстанції КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» не заявляло клопотання про зменшення витрат позивачки на оплату правничої допомоги адвоката, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 фактично понесених нею витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн 00 коп. Доводи апеляційної скарги КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» наведених вище висновків суду не спростовують. Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги ст.263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив та оцінив докази, правильно встановив обставини у справі та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про стягнення матеріальної і моральної шкоди, з наведених вище підстав. Обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах, а також узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом першої інстанції правильно застосовано. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року в частині стягнення з комунального підприємства«Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди, а також витрат на професійну правничу допомогу - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: