Постанова 4821 № 705/3054/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2023 року м. Черкаси Справа № 705/3054/21 Провадження № 22-ц/821/408/23 категорія: 304070000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Бородійчука В.Г., суддів: Новікова О.М., Нерушак Л.В. учасники справи: позивач: Комунальне підприємство «Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3» відповідач: ОСОБА_1 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 27 січня 2023 року у справі за позовом Комунального підприємства «Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, у складі: головуючого судді Довготько Т.М., дата складання повного тексту 01.02.2023 року. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2021 року КП «Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3» звернулося в Уманський міськрайонний суд Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Позивач мотивував свої вимоги тим, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Вказаний будинок знаходився на балансі позивача до 01.03.2021 року, і саме до цієї дати КП «Уманське РЕУ № 3» надавало послуги з утримання будинку та його прибудинкової території. Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій між сторонами не укладався. Згідно з витягом із особового рахунку № НОМЕР_1 рахунок для оплати відкритий на ім`я ОСОБА_1 . У відповідності до рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 27 липня 2006 року №369, КП «Уманське виробничо-житлове РЕУ №2» було виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій державного житлового фонду до часу його реорганізації. Згідно рішення Уманської міської ради від 25 грудня 2015 року № 6.23-3/7, КП «Уманське ВЖ РЕУ №2» вирішено припинити шляхом приєднання його до КП «Уманське ремонтно-експлуатаційне управління №3». Згідно абзацу 2 пункту 1 розділу І статуту, КП «Уманське ремонтно-експлуатаційне управління №3» є правонаступником прав та обов`язків Уманського КП «Виробничо-житлове ремонтно-експлуатаційне управління №1» та КП «Уманське виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління №2». Позивач вказує, що надавав послуги відповідачу за місцем її проживання, оскільки проводилося технічне обслуговування та поточний ремонт мереж електропостачання та електрообладнання, освітлення місць загального користування, спожита електрична енергія у місцях загального користування вказаного будинку обліковувалася та щомісячно оплачувалася КП «Уманське РЕУ № 3», надавалися послуги щодо обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення, зливної каналізації, а також поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем. Зазначає, що відповідач вище перелічені надані послуги не оплачувала, у зв`язку з чим станом на 01.07.2021 року заборгованість за весь період часу з 01.10.2015 року по 01.03.2021 року складає 11617 грн. 29коп., у тому числі за три останніх роки - 6815 грн. 64 коп. яка не відшкодована, що підтверджується Розрахунком заборгованості по особовому рахунку НОМЕР_1 . Розрахунком вартості наданих послуг за період з 01.07.2018 року по 01.07.2021 року за адресою АДРЕСА_2 відображений розмір витрат по кожній із послуг, яка включена до тарифу. Відповідач починаючи із жовтня 2015 року до 01.07.2020 року взагалі не сплачувала коштів на утримання будинку та прибудинкової території, а починаючи із 01.07.2020 року по 01.04.2021 року сплачувала належні платежі лише частково. В зв`язку з вищевикладеним, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3» борг в сумі 11 617, 29 грн. у якості плати за утримання будинку та прибудинкової території та судовий збір розмірі 2 270,00 грн. Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03.08.2021 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. На підставі розпорядження в.о. голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01.12.2022 року вказана справа була передана до Христинівського районного суду Черкаської області. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2022 року справа передана на розгляд судді Христинівського районного суду Черкаської області Довготько Т.М. Ухвалою судді від 19.12.2022 року справу прийнято до свого провадження та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 27 січня 2023 року позов КП «Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3» борг у сумі 6 815, 64 грн. у якості плати за утримання будинку та при будинкової території. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт відсутності договору про надання послуг, не є підставою для відмови в позові, між сторонами склались фактичні договірні відносини, згідно яких позивач зобов`язувався надавати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а відповідач своєчасно їх оплачувати. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надавались акти-претензії неналежного виконання житлово-комунальних послуг відповідно до ст. 18 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Відповідачем не надано відповідних доказів на спростування факту надання їй, як власнику квартири АДРЕСА_1 відповідних послуг КП «Уманське РЕУ № 3». Суд дійшов висновку, що позивач виконував свій обов`язок по наданню послуг, якими відповідач користувалася та зобов`язана була своєчасно вносити плату за надані послуги, однак нею було порушено зобов`язання з їх оплати. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У лютому 2023 року ОСОБА_1 подала до Черкаського апеляційного суду скаргу, в якій просить скасувати рішення від 27 січня 2023 року Христинівського районного суду як постановлену незаконним складом суду, та за відсутністю договірних відносин з позивачем, та відсутності нормативно-правового акту з профільною підсудністю. Направити матеріали вищевказаної справи до суду першої інстанції. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтоване та незаконне, прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вказує, що наявність без договірних відносин між позивачем та відповідачем (неукладеність договору з вини позивача) і відсутність правильно оформлених первинних документів (акти носять загальний характер) свідчать про відсутність надання послуг позивачем. Оскільки послуги не надавалися, то й ніякої заборгованості нема і бути не може. Відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від КП «Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3», зазначено, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не дають підстав для його зміни чи скасування. В своїй апеляційній скарзі позивач вказує на те, що судом не повно з`ясовано обставини справи, проте при розгляді справи судом першої інстанції були дослідженні всі надані докази. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Вказаний будинок знаходився на балансі КП «Уманське РЕУ №3» до 01.03.2021, яке надавало послуги з утримання будинку та його прибудинкової території. Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій між сторонами не укладався. Згідно витягу із особового рахунку № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , вказаний будинок з 01.03.2021 року передано в ОСББ. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 27 липня 2006 року №369, комунальне підприємство «Уманське виробничо-житлове ремонтно-експлуатаційне управління №2» було виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій державного житлового фонду до часу його реорганізації. Рішенням Уманської міської ради від 25.12.2015 року за № 6.23-3/7, КП «Уманське ВЖ РЕУ №2» припинено шляхом приєднання його до КП «Уманське РЕУ №3». Згідно абзацу 2 пункту 1 розділу І статуту, комунальне підприємство «Уманське ремонтно-експлуатаційне управління №3» є правонаступником прав та обов`язків Уманського комунального підприємства «Виробничо-житлове ремонтно-експлуатаційне управління №1» та комунального підприємства «Уманське виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне управління №2». Рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради від 12.03.2018 року № 86 затверджений Перелік послуг з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій, а також встановлені тарифи на послуги з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій. 1.

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до відхилення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Підстав для застосування положень ч. 3 ст. 369 ЦПК України встановлено не було. Враховуючи, характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування та зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц). Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає повністю. Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно з принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України). Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Частиною 1 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (який діяв на момент виникнення відповідних правовідносин між сторонами) визначено, що житлово-комунальні послуги, зокрема, поділяються на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо), послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) та послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 № 2189-VIII (який введено в дію з 01.05.2019) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку. Згідно з приписами ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (як чинного на час виникнення спірних правовідносин, так і введеного в дію з 01.05.2019) споживач житлово-комунальних послуг зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а управитель відповідно зобов`язаний вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів. Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» власник (споживач) зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в повному обсязі, відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. У рішенні Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 зроблено правовий висновок щодо застосування положень п. 10 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відносно відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати житлово-комунальних послуг та роз`яснено, що споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати за надані послуги. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 522/8173/14-ц. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та саме на її ім`я відкрито особовий рахунок (а.с. 12, т. 1). В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 зазначає, що вона не є власником вказаної квартири. Проте, відповідач не спростувала інформацію зазначену у витязі із особового рахунку № НОМЕР_1 про те, що вона втратила право власності на цю квартиру. За приписами ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (який діяв на момент виникнення відповідних правовідносин між сторонами), балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (який введено в дію з 01.05.2019) не містить поняття «балансоутримувача», натомість визначає лише «управителя багатоквартирного будинку», згідно якого це фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Відповідно до ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями й управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Частиною 5 ст. 13 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб`єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об`єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом. На підставі рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 27.07.2006 року № 369, КП «Уманське РЕУ № 3» призначене надавачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, зокрема і будинком АДРЕСА_3 . Зокрема КП «Уманське РЕУ №3» надає послуги з прибирання прибудинкової території, обслуговування і поточний ремонт димовентканалів, технічне обслуговування і поточний ремонт електромереж, поточний ремонт конструктивних елементів, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем водопостачання, водовідведення, каналізації, поточний ремонт внутрішньо будинкових систем теплопостачання, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем газопостачання, освітлення місць загального користування, а також послуги з дезінсекції та дератизації. Отже, КП «Уманське РЕУ № 3» є управителем будинку будинком АДРЕСА_3 та фактично надає вищевказані послуги, зокрема і відповідачу ОСОБА_1 . Відносно доводів відповідача про те, що ним у будинку будинком АДРЕСА_3 не отримується жодних послуг від позивача, то слід зазначити наступне. Пунктом 5 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (чинному на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством. Пунктом 6 ч. 2 ст. 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (введеного в дію з 01.05.2019) виконавець зобов`язаний розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості. При цьому, факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги, що є порушенням умов договору в розумінні ст. ст. 526, 530 ЦК України, повинен бути зафіксований належним чином. У разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Вказане право передбачене ст. 18 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Аналогічні положення містить і ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», який введено в дію з 01.05.2019. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред`явленої претензії. ОСОБА_1 не було надано жодного доказу на підтвердження того, що вона чи будь-хто із жителів будинку АДРЕСА_3 з липня 2018 року по даний час звертався до позивача у визначеному законом порядку щодо ненадання чи неналежного надання спірних послуг. Тому суд першої інстанції вірно виходив з того, що КП «Уманське РЕУ № 3» надавало послуги належним чином у повному обсязі, відповідно до переліку затверджених послуг в межах тарифів. Крім того, матеріали справи не містять, а відповідачем не надавались акти-претензії неналежного виконання житлово-комунальних послуг відповідно до ст. 18 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Відповідачем не надано відповідних доказів на спростовування факту надання їй, як власнику квартири АДРЕСА_1 відповідних послуг КП «Уманське РЕУ №3». Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що між сторонами склались правовідносини з надання послуг управління багатоквартирним будинком, в яких одна сторона зобов`язана надавати другій стороні такі послуги, а друга - зобов`язана своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами. Тому, враховуючи наявність заборгованості, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про її стягнення із ОСОБА_1 на користь КП «Уманське РЕУ № 3». До того ж, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 260 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та. ч. 5 ст. 261 ЦК України). Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу. Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) зроблено висновок про те, що той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції. На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що відповідач дійсно має борг перед КП «Уманське РЕУ № 3» по особовому рахунку № НОМЕР_1 за три останніх роки - 6815 грн. 64 грн., який підлягає стягненню. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції, а фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції. Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 27 січня 2023 року, судові витрати слід залишити за відповідачем. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 27 січня 2023 року у справі за позовом Комунального підприємства «Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови виготовлено 05 квітня 2023 року. Головуючий В.Г. Бородійчук Судді О.М. Новіков Л.В. Нерушак