Постанова Кропивницький апеляційний суд № 391/105/21

ПОСТАНОВА Іменем України 20 грудня 2021 року м. Кропивницький справа № 391/105/21 провадження № 22-ц/4809/1178/21 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді Мурашко С.І., Письменний О.А., учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Кредобанк»; відповідач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Кредобанк» на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2021 року (суддя Червонописький В.С.). В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - АТ «Кредобанк») звернулося до Компаніївського районного суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №CL-203465 від 03.07.2019 року в загальному розмірі 107395,52 грн. В позові зазначений розрахунок боргу станом на 12.11.2020 року в сумі 107 395,52 грн, з яких: 66 640,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 38 312,99 грн - заборгованість за відсотками; 2 442,53 грн - заборгованість за пенею. В обґрунтування вимог вказано, що 03.07.2019 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-203465, відповідно до умов якого відповідачу був наданий кредит в розмірі 66 640,00 грн. терміном 60 місяців до 02.07.2024 зі сплатою 52,99 % річних (п.п. 4.1. кредитного договору). Оскільки відповідачем умови кредитного договору належним чином не виконані, позивач звернувся до суду з позовом, зазначаючи, що солідарним відповідачем у справі є ОСОБА_2 , оскільки на момент укладення кредитного договору з ОСОБА_1 , останній перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , а підписуючи Анкету-заяву позичальник підтверджує своїм підписом, що суму отриманого ним кредиту вважає дрібним побутовим правочином та є таким, що не потребує згоди другого з подружжя. Водночас, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки виникають в обох з подружжя. Відповідно до умов цього договору Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 66 640 грн до 02.07.2024 року на наступні цілі: на поточні потреби Позичальника. На виконання умов кредитного договору банк свої зобов`язання по видачі відповідної суми кредиту виконав в повному обсязі, однак позичальник зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в зв`язку з чим станом на 12.11.2020 року відповідач ОСОБА_1 має перед банком заборгованість в сумі 107 395,52 грн, яка складається із: 66 640,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 38 312,99 грн - заборгованість за відсотками; 2 442,53 грн - заборгованість за пенею по простроченому тілу кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим стороною позивача. Короткий зміст рішення суду Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість в розмірі 107 395,52 грн (сто сім тисяч триста дев`яносто п`ять гривень 52 коп), яка складається з: 66 640,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 38 312,99 грн - заборгованість за відсотками; 2 442,53 грн - заборгованість за пенею по простроченому тілу кредиту. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат. Частково задовольняючи позов, суд погодився з доводами позову в частині наявності підстав для стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_1 в розмірі 107 395,52 грн. Відмовляючи в задоволенні вимог про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на час розгляду справи шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, що підтверджується рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 27.10.2020, зокрема, договір не містить особистого підпису ОСОБА_2 , як свідчення про те, що вона була ознайомлена з умовами договору, враховуючи зазначене суд прийшов до висновку про відмову в частині солідарного стягнення кредиту з ОСОБА_2 . Враховуючи зазначене, а також приймаючи до уваги те, що стороною позивача доведено обґрунтованість позовних вимог, відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 107 395,52 грн. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги АТ «Кредобанк» подав апеляційну скаргу, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що станом на 03.07.2019 року під час підписання кредитного договору та анкети-заяви відповідач ОСОБА_1 перебував у шлюбі із ОСОБА_2 до 27.10.2020 року, що підтверджується свідоцтвом про Реєстрацію актів цівільного стану Кіровоградського міського управління міністерства юстиції у Кіровоградській області (відповідно до паспорту ОСОБА_1 ). Шлюб був дійсний до 27.10.2020. Вказує, що цільовим призначенням кредиту є поточні потреби Позичальника в сумі 100 0000, 00 грн ( таку суму бажав отримати позичальник ) для ремонту житла, в якому спільно з ОСОБА_1 , станом на 03.06.2019 проживала ОСОБА_2 та їх спільна дитина, тобто з цього слідує, що кредит взятий відповідачем 1 в інтересах сім`ї. Посилається на постанову Верховного Суду у справі №205/5882/18 від 07.10.2020 року, в якій зазначено, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність. Банк вважає, що факт припинення шлюбних відносин не припиняє обо`язків для другої з подружжя перед АТ «Кредобанк» щодо виконання договірних зобов`язань за Кредитним договором у зв`язку з тим, що факт припинення шлюбних відносин не має зворотної сили в часі щодо Кредитного договору укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк» щодо задоволення за рахунок кредиту побутових потреб сім`ї шляхом здійснення ремонтних робіт житла, в якому вони спільно проживали на час укладення Кредитного договору. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 26 липня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою АТ «Кредобанк», встановлено строк для подачі відзиву. 13 вересня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі; постановлено апеляційний розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступного. Судом встановлено такі обставини 03.07.2019 року відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-203465 на умовах якого позивач надав, а відповідач отримав суму кредиту відповідно до кредитного договору. Відповідач підтвердив факт ознайомлення з договором про надання банківських послуг до його укладення та погодився з його умовами (а.с.11). Зокрема, судом встановлено, що між Акціонерним товариством «Кредобанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-203465, відповідно до умов якого відповідачу був наданий кредит в розмірі 66 640,00 грн терміном 60 місяців до 02.07.2024 зі сплатою 52,99 % річних (п.п. 4.1. кредитного договору). Пунктом 2.4 Договору передбачено цілі кредиту на поточні потреби в сумі 66 640 грн. На виконання умов кредитного договору банк свої зобов`язання по видачі відповідної суми кредиту виконав в повному обсязі, однак відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, в зв`язку з чим станом на 12.11.2020 року ОСОБА_1 має перед банком заборгованість в сумі 107 395,52 грн, яка складається із: 66 640,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 38 312,99 грн - заборгованість за відсотками; 2 442,53 грн - заборгованість за пенею по простроченому тілу кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим стороною позивача (а.с.6). Оскільки відповідачем умови кредитного договору належним чином не виконані, позивач вимушений звернутись до суду з позовом до відповідачів про стягнення боргу, зазначаючи, що солідарним відповідачем по справі є ОСОБА_2 , оскільки на момент укладення кредитного договору з ОСОБА_1 , останній перебував у шлюбі з ОСОБА_2 . В анкеті-заяві зазначено, що ціль отримання кредиту ремонт. Позичальник підтвердив своїм підписом, що суму отриманого ним кредиту вважає дрібним побутовим правочином та є таким, що не потребує згоди другого з подружжя. (а.с.17 зворот). Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України в суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки ціна позову у даній справі становить 107 395, 52 грн, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2021 становить 227 000 грн), апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення учасників справи. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови кредитного договору, тому з нього необхідно стягнути заборгованість за кредитом в розмірі 107 395,52 грн. Рішення суду в цій частині не оскаржується, а тому за правилами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів на вимог апеляційної скарги. Позивач оскаржив судове рішення в частині відмови в солідарному стягненні заборгованості за кредитним договором № CL-203465 від 03.07.2019 року з відповідача ОСОБА_2 . Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , яка є дружиною позичальника ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що договір не містить особистого підпису відповідачки ОСОБА_2 , як свідчення про те, що вона була ознайомлена з умовами договору, а тому в частині солідарного стягнення з неї кредиту відмовлено. Зокрема, суд зазначив, що на час розгляду справи шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, що підтверджується рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 27.10.2020. З доводами викладеними в обґрунтування оскарження, колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне. Відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У відповідності до вимог ст. 1056 ЦК України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором. Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Судом встановлено, що Банк виконав свої зобов`язання за договором та надав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 66 640,00 грн. З наданого АТ «Кредобанк» розрахунку заборгованості вбачається, що позичальник не виконував свої зобов`язання, не здійснював необхідних платежів по тілу кредиту та по відсотках за користування кредитом, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 107 395, 52 грн. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги до ОСОБА_2 , позивач посилався на положення ч.3 ст. 61, ч. 4 ст. 65 СК України. Відповідно до вимог ч.ч.1-3 статті 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно вимог ч.ч.1,2, 4 статі 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. З умов кредитного договору № СL-203465 від 03 липня 2019 року, укладеного між банком та ОСОБА_1 , паспорту споживчого кредиту, анкети-заяви № СL-203465 відповідача вбачається, що це споживчий кредит на суму 66 640, 00 грн, так як взятий на поточні потреби позичальника. Шляхом підписання анкети-заяви відповідач підтвердив, що суму отриманого кредиту просить вважати дрібним побутовим правочином, який не потребує згоди другого з подружжя. Суд вважає безпідставними доводи наведені в апеляційній скарзі про те, що відповідач взяв кредитні кошти на ремонт житла, в якому проживав спільно з дружиною. Адже в матеріалах справи відсутні докази того, що кошти були витрачені в інтересах сім`ї для поліпшення умов проживання. В кредитному договорі та паспорті споживчого кредиту зазначено, що кредит надається на поточні потреби, які саме не вказано. Хоч в анкеті-заяві ОСОБА_1 і зазначено, що мета отримання кредиту ремонт, проте, не зазначено ремонт чого і де, і тим більше не зазначено, що це саме ремонт житлового будинку. А тому такі доводи позивача є припущенням, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях. Не грунтуються на вимогах закону доводи апеляційної скарги про те, що тлумачення частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника). Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, з огляду на наступне. У пункті 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснено, що при оспорюванні кредитного договору чи договору поруки, застави/іпотеки іншим із подружжя суди мають виходити з того, що положення статті 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, яке є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) дійшла висновку, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кредитний договір від 03 липня 2019 року укладений між АТ «Кредобанк» та відповідачем ОСОБА_1 не містить нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_2 , яка була дружиною останнього на момент укладення договору кредиту, як свідчення про те, що вона була ознайомлена з умовами договору. Посилання позивача в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду в справі № 205/5882/18 від 07 жовтня 2020 року не заслуговують уваги, оскільки обставини в справах різні. Суд першої інстанції встановив усі обставини, дослідив докази та надав їм правову оцінку, а також правильно застосував норми матеріального права та правомірно відмовив АТ «Кредобанк» в задоволенні позову про стягнення солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_2 . Враховуючи наведене, з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про солідарне стягнення заборгованості погоджується колегія суддів, інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються як в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цих межах. Відповідно до ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. За викладених обставин, апеляційна скарга АТ «Кредобанк» на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2021 року не підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кредобанк» залишити без задоволення, а рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2021 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. М. Дьомич Судді С.І. Мурашко О.А. Письменний