Постанова 4856 № 127/15494/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/15494/21 Головуючий у 1-й інстанції: Клапоущак С.Ю. Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б. 22 грудня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. за участю: секретаря судового засідання: Довганюк В.В., представника позивача: Чернілевської Р.В., представника відповідача: Химича Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції м.Києва на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції м.Києва про визнання незаконною та скасування постанови серії 1АВ №00424821 від 04.07.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, В С Т А Н О В И В : у червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції м. Києва про скасування постанови серії 1АВ №00424821 від 04 липня 2020 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі. 20 жовтня 2021 року Вінницький міський суд Вінницької області прийняв рішення про задоволення позовних вимог. Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04 липня 2020 року відповідачем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України серії 1АВ №00424821, відповідно до якої ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано відносно неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Згідно вказаної вище постанови, 04.07.2001 о 10 год. 42 хв. за адресою М06 Київ-Чоп 21+730 зафіксовано транспортний засіб «BMW 520D», державний номер НОМЕР_1 , особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 39 км/год, чим порушила пункт 12.9 (б) Правил дорожнього руху України. Вчинення адміністративного правопорушення було зафіксоване технічним засобом Каскад 049-1219, №UA.TR.00122014-20 до 04.05.2021. Непогоджуючись із вказаною постановою позивач оскаржив її до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв не в межах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Так, згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Поліція відповідно до покладених нею завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (п. 11 ч. 1 ст. 23). Статтею 52 Закону України Про дорожній рух, контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами. місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль). Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України Про дорожній рух, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Законом України Про дорожній рух, а саме статтею 4 визначена компетенція Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху. До компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху належить: підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України; визначення порядку функціонування системи фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі. Отже, постановою Кабінету Міністрів України №833 від 10.11.2017 затверджений як Порядок функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі так і Порядок звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції. Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів від 14 листопада 2018 р. № 1197 визначено процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України Про Національну поліцію передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку. Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом «б» 12.4 Правил дорожнього руху визначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Згідно з ч. 4 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно примітки суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису). 14 липня 2015 року було прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху № 596-УІІІ, що дозволяє накладення штрафів за порушення правил дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі. Відповідно до ст. 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних". Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Статтею 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача, відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні, на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за. якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу. Статтею 279-3 КУпАП регламентовано порядок звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). Згідно з ст. 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення - правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу. Аналогічну норму закону, щодо звернення відповідальної особи у 20 денний календарний день містить також ст. 14-1, 279-3 КУпАП, розділ III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі затвердженої наказом МВС №13 від 13.01.2020. Так, вчинення адміністративного правопорушення було зафіксоване технічним засобом Каскад 049-1219, який відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018 Метрологія. Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відеофіксації. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні. Метрологічні та технічні вимоги (сертифікат відповідності №22/3/F/21/008-20 від 04.05.2020). Із матеріалів справи встановлено, що автомобіль «BMW 520D», державний номер НОМЕР_1 належить позивачу у справі ОСОБА_1 . Оскільки, в розумінні положень ст. 14-2 КУпАП Укрїни, ОСОБА_1 є відповідальною особою, то відповідачем правомірно складена відносно неї постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. У подальшому, як то передбачено ст. 14-2 КУпАП Укрїни, дана постанова була надіслана позивачеві, однак ні позивач, ні ОСОБА_2 , не зверталися до належного органу про те, що за кермом автомобіля під час вчинення правопорушення знаходився саме ОСОБА_2 . Отже, зважаючи на визначені КУпАП особливості встановлення відповідальної особи за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності. Крім того, у відзиві до апеляційної скарги представник позивача зазначила про те, що згідно інформаційного листа служби автомобільних доріг у Київській області відсутня інформація про встановлення приладу Каскад на ділянці саме М06 Київ-Чоп 21+730. Колегія суддів не бере до уваги дані твердження, оскільки у вказаному листі проінформовано про встановлення на ділянках автомобільних доріг дорожнього знаку 5.70 "Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху", а тому наявність або відсутність дорожнього знаку 5.70 ПДР України не впливає на суть вчинення позивачем правопорушення. Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Проте, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 9 КАС України формально, надавши перевагу лише поясненням позивача, без надання відповідної оцінки доказам по справі. З огляду на викладені обставини та докази у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач діяв в межах та спосіб визначених законом України, а тому відсутні підстави для її скасування. Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції м.Києва задовольнити. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2021 року, - скасувати. Прийняти нову постанову. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції м.Києва про визнання незаконною та скасування постанови серії 1АВ №00424821 від 04.07.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, - відмовити. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.