Постанова 4856 № 127/24342/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/24342/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайленко А.В. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 09 листопада 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. , секретар судового засідання: Бень Я.О., за участю: позивача: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону № 1 УПП у Вінницькій області Романенка Олександра Васильовича, Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, В С Т А Н О В И В : у вересні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до інспектора роти №3 батальйону № 1 УПП у Вінницькій області Романенка Олександра Васильовича, Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи. Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України, не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Крім того апелянтом заявлено клопотання про виклик свідків. Дослідивши мотиви клопотання, колегія суддів вирішила відмовити у його задоволенні, у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю заявленого клопотання. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час, та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, постановою серії ЕАО № 4726112 від 04.09.2021 року у справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 4ст. 122 КУпАПу виді штрафу у розмірі 1700,00 гривень. Як вбачається із оскаржуваної постанови, 04 вересня 2021 року об 11 годині 56 хвилин ОСОБА_1 на а/д М21, 297 км, в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.45 смт. Стрижавка, керуючи т/з AUDI Q7 д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п. 12.4ПДРУкраїни, не виконав вимогу дорожнього знаку 5.45 обмеження максимальної швидкості руху, рухався зі швидкістю 108 км/год, перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 58 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TruCAM 000424. Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду для її скасування. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваної постанови, оскільки наданими відповідачем доказами доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Пунктом 12.4 Правил дорожнього руху (далі- ПДР) визначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Підпунктом «ґ» п. 12.6 ПДР передбачено, що поза населеними пунктами на всіх дорогах дозволяється рух із швидкістю не більше 90 км/год. Пункт 1.10 ПДР визначає значення термінів, зокрема: населений пункт - забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 «Населений пункт», 5.46 «Кінець населеного пункта». Відповідно до ПДР знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Згідно з частиною першою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. До повноважень органів Національної поліції належать розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Таким чином, висновки про наявність чи відсутність в діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 1 ст.77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з порушенням ПДР, а саме, за перевищення швидкості в межах населеного пункту. З матеріалів справи слідує, що відповідачем до відзиву на позовну заяву додано фото та DVD диск із записами приладу TruCAM. З оглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису з цього пристрою, який наявний в матеріалах справи на носії CD-диску, слідує, що автомобіль марки AUDI Q7 д.н.з. НОМЕР_1 , рухався04.09.2021 року зі швидкістю 108 км/год, перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 58 км/год. Крім того, з оглянутого відеозапису вбачається, що позивач сам зазначає, що рухався у третій полосі автодороги де набрав швидкість та не мав змоги зупинитись на вимогу працівників поліції. При цьому, основним доводом апеляційної скарги позивача є те, що він в момент вчинення інкримінованого йому правопорушення не керував транспортним засобом. Проте, колегія суддів звертає увагу, що позивач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав жодного обґрунтованого пояснення та доказу, хто саме на його думку керував автомобілем марки AUDI Q7 д.н.з. НОМЕР_1 (прізвище, ім`я, по батькові) при скоєнні адміністративного правопорушення та за яких реальних обставин була зміна водія. Більше того, колегія суддів ставить під сумнів вказані вище доводи позивача, оскільки як вбачається зі змісту спірної постанова факт вчинення правопорушення було зафіксовано об 11:56 год., а розгляд справи про адміністративне правопорушення проводився о 12:05 год., що свідчить про відсутність у позивача можливості здійснити будь які дії у вказаний проміжок часу оскільки останній є достатньо малим, враховуючи відстань від місця скоєння правопорушення до місця зупинки транспортного засобу. Отже, наявність події адміністративного правопорушення, яка виявилась у перевищенні позивачем дозволеної швидкості для руху у населеному пункті на 58 км/год, як обов`язкової умови притягнення особи до адміністративної відповідальності, підтверджена наявними в матеріалах справи доказами. Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність складу адміністративного порушення у діях позивача, які визначені у постанові інспектора та відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 122 КУпАП. За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв`язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили у порядку ст.ст. 272, 325 КАС України та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України не може бути оскаржена. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.