Постанова 4856 № 120/3518/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/3518/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук М.П. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 15 квітня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність щодо не надання на інформаційний запит від 28.02.2021 року інформації, а саме: копій протоколу за наслідками проведення кваліфікаційного іспиту, екзаменаційного білету (на підставі якого виконано письмову роботу), виконану письмову роботу та копії документів особової справи. - зобов`язати надати зазначену запитувану інформацію; - стягнути моральну шкоду в розмірі 200000 грн. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.05.2021 позов задоволено частково: - визнано протиправними дії кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області щодо ненадання на інформаційний запит ОСОБА_1 від 28.02.2021 року інформації, а саме: копій протоколу за наслідками проведення кваліфікаційного іспиту, екзаменаційного білету (на підставі якого виконано письмову роботу), виконану письмову роботу та копії документів особової справи; - зобов`язано кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області надати повну інформацію на запит ОСОБА_1 від 28.02.2021 року, а саме: копій протоколу за наслідками проведення кваліфікаційного іспиту, екзаменаційного білету (на підставі якого виконано письмову роботу), виконану письмову роботу та копії документів особової справи; - в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись із цим рішенням, в частині відмови стягнення моральної шкоди, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови стягнення моральної шкоди і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Крім цього, скаржником заявлено клопотання про витребування з Департаменту охорони здоров`я Вінницької області матеріалів розгляду заяви позивача від 25.04.2021 та результати огляду, а також щодо призначення проведення медико-психологічного дослідження (експертизи). Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом першої інстанції встановлено, що 28.02.2021 ОСОБА_1 звернувся до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області, як розпорядника інформації, в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації" та Закону України "Про інформацію" із інформаційним запитом (письмовою вимогою), у якому просив надіслати на вказану у вступній частині заяви адресу рекомендованим листом завіренні належним чином копії:

1. Протоколу за наслідками проведення іспиту;

2. Рішення про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту;

3. Письмової роботи позивача та обраного ним для складання іспиту екзаменаційного білету;

4. Усіх документів, що складають матеріали особової справи. Окремо вказав, що понесенні витрати на запит будуть відшкодовані позивачем в законному порядку. Листом від 16.03.2021 року № 24, у відповідь на запит позивача, відповідач повідомив інформацію, щодо складання кваліфікаційного іспиту між регіональним КДКА та особою, яка виявила бажання стати адвокатом, врегульовано спеціальним законодавством, а саме Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та порядком допуску до складання кваліфікаційного іспиту, порядком складання кваліфікаційного іспиту та методикою оцінювання результатів складання кваліфікаційного іспиту для набуття права для зайняття адвокатською діяльністю в Україні, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2013 року № 270 (з подальшими змінами). Тому, вказаними нормативними актами не передбачено направлення особі, яка здавала кваліфікаційний іспит, копій протоколу за наслідками проведення іспиту, власноручно написаної письмової роботи, усіх документів, що складають матеріали особової справи. З підстав чого, позивач вважає, що відповідач протиправною бездіяльністю порушив його законі права та інтереси. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо ненадання на інформаційний запит ОСОБА_1 від 28.02.2021 інформації, а саме: копій протоколу за наслідками проведення кваліфікаційного іспиту, екзаменаційного білету (на підставі якого виконано письмову роботу), виконану письмову роботу та копії документів особової справи є протиправними. Також суд зобов`язав відповідача надати повну інформацію на запит ОСОБА_1 від 28.02.2021. Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції зазначив, що позивачем належним чином не доведений факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позивач з такими висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди не погоджується, вважає його безпідставним та передчасним, а також окрім іншого, зазначає, що доведення позивачем наявності душевних страждань само по собі є непримустимим з огляду на правову природу самого конституційного та міжнародного права на інформацію та приватне життя, як і права на таємницю телефонних розмов чи кореспонденції. Позивач за законом не повинен доводити вину відповідача у своїх душевних хвилюваннях внаслідок порушення свого права, як підставу стягнення моральної шкоди. Не зважаючи на те, що факт порушення його прав людини не може бути підтверджено завдання моральної шкоди, суд не звернув увагу на те, що позивач пов`язував моральну шкоду із спричиненими неправомірними діями відповідача душевними стражданнями. Надаючи оцінку доводам апелянта та висновкам суду першої інстанції у вказаній частині, суд апеляційної інстанції зазначає, що стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Статтею 23 Цивільного кодексу України врегульовано питання відшкодування моральної шкоди. Відповідно до ч. 1-3 вказаної статті особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.05.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. За приписами пункту 5 вказаної постанови при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Пунктом 9 постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань протиправними рішеннями відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок рішень, дій чи бездіяльності відповідача. Позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними рішеннями, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме рішення відповідача призвели до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя. Проте, із встановлених по справі обставин вбачається, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не розкрив суті негативного впливу протиправних дій відповідача на його душевний та психічний стан, та інших втрат немайнового характеру. Колегія суддів вважає, що позивач не довів обґрунтованість моральної шкоди, оскільки вербальні покликання на те, що протиправні дії відповідача викликали у нього негативні зміни в житті не підтверджуються жодним доказом. Щодо клопотання позивача про призначення проведення медико-психологічного дослідження (експертизи), то колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на відсутність обов`язкової необхідності, обґрунтувань та мотивів для призначення на стадії апеляційного розгляду такої експертизи, та приймаючи до уваги той факт, що таке клопотання про призначення експертизи в суді першої інстанції позивачем не заявлялося. Клопотання позивача про витребування з Департаменту охорони здоров`я Вінницької області матеріалів розгляду заяви позивача від 25.04.2021 та результати огляду (медичну інформацію) вказану в заяві на її підставі, також не підлягає до задоволення, оскільки із апеляційної скарги слідує, що відповіді на дану заяву позивач не отримав та огляд проведено не було, а тому суд не вбачає необхідності у витребуванні вказаних доказів. Крім цього суд зазначає, що сам по собі факт звернення позивача до суду з даним позовом не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди. Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведений факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині та не вбачає підстав для задоволення вказаної позовної вимоги. В частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується, судом апеляційної інстанції не перевіряється. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.