Постанова 4856 № 149/1432/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 149/1432/25 Головуючий у 1-й інстанції: Робак М.В. Суддя-доповідач: Капустинський М.М. 01 липня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. за участю: секретаря судового засідання: Пращерук М. О., позивача - ОСОБА_1 та представника відповідача - Ковальчук Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, В С Т А Н О В И В : 12.05.2025 до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 просила визнати протиправними та скасувати постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП від 21.01.2025 року. Крім того, просила поновити строк звернення її до суду з вказаним позовом, оскільки про наявність оскаржуваних постанов їй стало відомо лише 02.05.2025 року. 13.05.2025 ухвалою судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області поновлено позивачці строк звернення до суду та відкрито провадження у справі, визначеноено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов. 23.05.2025 на адресу суду від Департаменту патрульної поліції надійшла заява про залишення позову без розгляду у зв"язку з пропущенням позивачкою встановленого законом строку звернення до суду, вказав на необґрунтованість доводів позивачки щодо її неналежного повідомлення відповідачем про прийняття оскаржуваних постанов та направлення їй копій таких постанов. Дослідивши надані сторонами матеріали, суд встановив, що постановами серії 5АВ №09014333, 5АВ №09014349, 5 АВ№09018689, 5 АВ №09018986, 5АВ №09019126 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі від 21.01.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафів у розмірах 340 грн, оскільки особа, яка керувала автомобілем, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів, чим порушила п.12.9. (б) Правил дорожнього руху України. Судом констатовано, що відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, тому виходячи з аналізу вищенаведеної норми, та враховуючи те, що оскаржувані постанови відповідачем направлялись за адресою реєстрації позивачки (яку позивач вказала і у позові), з повідомленням про вручення - 07.02.2025, проте повернуті Департаменту патрульної поліції у зв`язку з закінченням терміну зберігання - 27.02.2025, то суд першої інстанції визначився, що датою отримання постанов необхідно вважати - 24.02.2025, як дату початку їх повернення після закінчення терміну зберігання. Таким чином, оскільки позовну заяву ОСОБА_1 подала лише у травні 2025 року, то виходячи з вищенаведеного, міськрайонний суд вважав посилання позивача на 02.05.2025, як дату ознайомлення з оскарженими рішеннями - необгрунтованими. Отже, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду та не наведено обставин, які були об`єктивно непереборними, та не залежали від його волевиявлення чи були пов`язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Тобто, суд вважав, що зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду, є неповажними, а тому дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України підлягає залишенню без розгляду. За наслідками наведеного, Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області 29.05.2025 року винесено ухвалу. Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивачем у справі до суду подано апеляційну скаргу в якій з підстав порушення судом норм процесуального права просила її скасувати, прийняти нову постанову якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Суд першої інстанції залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі - без розгляду, виходив з вищенаведених доказів наданих відповідачем, щодо належності направлення та вручення останній оскаржених постанов, а виходячи з дати звернення з позовом - пропуску десятиденного строку з даним позовом без поважних причин. Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають обставинам справи. Ухвалюючи зазначене рішення суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Так, в силу приписів ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Крім того, за приписами ст. 289 КпАП України скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов у справі про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Тобто, законодавцем визначено спеціальний десятиденний строк для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, який обчислюється з дня вручення такої постанови. Відповідно до положень ст.290 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Отже, зі змісту наведених норм законодавства вбачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі) може бути оскаржена протягом десяти днів після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення. Таким чином, при вирішенні питання пропуску строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, суд повинен з`ясувати дату отримання цієї постанови. Аналогічна правова позиція щодо правозастосування викладена у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 року у справі №953/2781/20. Як зазначив суд в оскарженій ухвалі від 29.05.2025 "з доказів наданих відповідачем, оскаржувані постанови направлялись за адресою реєстрації позивачки, яку вона також вказала у позові з повідомленням про вручення 07.02.2025 та на адресу останньої надійшли 24.02.2025, проте повернуто Департаменту патрульної поліції у зв`язку з закінченням терміну зберігання 27.02.2025. Отже, позивачка, виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, отримала оскаржувані постанови 24.02.2025, однак, позовну заяву подала лише у травні 2025 року, безпідставно посилаючись на ознайомлення з рішенням суб"єкта владних повноважень 02.05.2025 року, а тому нею було пропущено десятиденний строк на звернення до суду з даним позовом". Відповідно до трекінгів поштових відправлень всі п`ять постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності прибули до відділення пошти м.Хмільник 10.02.2025. 11.02.2025 вони їй не вручені по причині "Невдала спроба вручення", після чого 24.02.2025 повернуті відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання. В той же ж час, у Постанові від 16 липня 2021 року Верховний Суд у справі №520/7901/19 зазначив, що "обставина невдалої спроби вручення поштового відправлення "з інших причин" не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідного листа та не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення позивача про розгляд справи про накладення на нього штрафу, зокрема не визначає, чи адресат відмовився від отримання повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано повідомлення, не виявлено за місцем проживання". Верховний Суд у справі №800/564/17 встановив, що "згідно з результатом електронного пошуку поштових відправлень на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (www.ukrposhta.com) відправлення за номером 0102921678018, яким надіслано позивачці копію ухвали від 09.01.2018 про продовження процесуального строку, прийняте поштовим відділенням 10.01.2018 та станом на 22.01.2018 позивачці не вручено. Причиною невручення вказано: "Невдала спроба вручення (не вручене під час доставки): інші причини". Враховуючи наведене, Верховний Суд ухвалою від 22.01.2018 вдруге за свою ініціативою продовжив установлений судом процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на десять днів з дня вручення позивачці копії ухвали від 22.01.2018 про продовження зазначеного строку. Позивачка не отримувала та не відмовлялась від одержання будь-яких поштових відправлень, в тому числі від Департаменту патрульної поліції, а копії оскаржуваних постанов отримала 02.05.2025 року від державного виконавця Хмільницького ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), до якого вона звернулась в зв`язку з примусовим стягненням з неї штрафу згідно постанови 5АB №09014349 від 21.01.2025, що підтверджується відповідними заявами. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків що "причини пропуску строку звернення до суду, зазначені позивачем, з урахуванням доказів, наданих відповідачем, є неповажними". Як зазначалось вище, звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачка просила поновити строк звернення до суду. Згідно зі ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Отже, положеннями статті 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання останньому можливості подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини пропуску строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними. Тож, КАС України допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. Разом з цим, положення КАС України однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу. Питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущено позивачем, в обов`язковому порядку має бути з`ясовно судом. Однак, у будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення. Такий правий висновок міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі №460/626/19 та від 29 вересня 2022 року у справі №640/26257/21. Верховний Суд в постанові від 23.09.2020 у справі №640/5645/19 щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України дійшов висновку, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного суду від 13 червня 2024 року у справі №520/8938/23 та від 12 квітня 2023 року у справі №640/2228/20. Разом із тим, суд першої інстанції, виявивши факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду після відкриття провадження у цій справі, розглядаючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду і дійшовши висновку про не доведення поважних причин пропуску строку звернення до суду, не надав позивачу процесуальної можливості скористатися правом на подання заяви про поновлення строку з відповідним обґрунтуванням, що є порушенням вимог процесуального закону, а саме ст.123 КАС України. Тобто, суд першої інстанції після відкриття провадження у цій справі, виявивши факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, мав залишити позов без руху та надати право позивачу звернутись до суду з заявою про поновлення строку з відповідним обґрунтуванням, а не відразу застосовувати приписи частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та залишати позов без розгляду. Матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду. Отже, суд першої інстанції позбавив позивачку можливості скористатися своїм правом на подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом та письмових доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення спору. Наведений висновок узгоджуються з висновком Верховного Суду, зробленими в постанові від 30 січня 2023 року в справі №640/10031/20 та від 28 березня 2024 року в справі № 460/6314/20. Враховуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення позовної заяви без розгляду, передчасно застосував наслідки відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, у зв`язку із чим допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 08 червня 2023 року у справі №320/11911/21. Питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства свідчить, що постановлена передчасно оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Згідно п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі скасувати. Справу направити до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 02 липня 2025 року. Головуючий Капустинський М.М. Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.