Постанова 4856 № 120/5260/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/5260/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук І.М. Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 23 грудня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Капустинського М.М. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач 25.05.2021 звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив: - визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Вінницькій області у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення надміру перерахованих коштів в сумі 6336,00 грн; - зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області підготувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення ОСОБА_1 надміру перерахованих коштів в сумі 6336,00 грн. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2021 позов задоволено повністю. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки факт безпідставного нарахування позивачу недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 6336,00 грн. підтверджується рішенням Вінницького окружного адміністративного суді від 31.08.2020 по справі №120/2668/20-а, яке набрало законної сили, а тому враховуючи, що матеріалами справи не встановлено наявність податкового боргу у позивача, а відповідачем подання відповідної заяви позивачем не заперечується, то підстави відмови у поверненні надміру сплачених сум єдиного внеску, викладені у листі Головного управління ДПС у Вінницькій області від 20.05.2021 є необґрунтованими, а відмова протиправною. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що відповідно до п. 915 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08.07.2010 № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню. Крім того станом на 16.05.2021 по інтегрованій картці платника 71040000 ФОП ОСОБА_1 відсутні надмірно сплачені кошти, тому Відповідачем відмовлено у виконанні заяви щодо повернення коштів. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача зазначивши, що факт безпідставного нарахування позивачу недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 6336,00 грн. підтверджується рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2020 по справі № 120/2668/20-а, яке набрало законної сили, а тому відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку надміру перерахованих коштів у сумі 6336,00 грн. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ОСОБА_1 була зареєстрована Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 08.02.2010 фізичною особою підприємцем, номер державної реєстрації 21740000000038349 та перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області з 10.08.2010, як платник податків, а з 08.02.2010, як платник єдиного соціального внеску. Види діяльності КВЕД 85.13.0 Стоматологічна практика. 31.10.2019 позивачкою припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням, про ще внесено запис у Реєстр. Крім того, на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8526-17 від 17.12.2018 про сплату боргу в сумі 15819,54 грн. Відповідна заборгованість за податковою вимогою №Ф-8526-17 від 17.12.2018 позивачем була сплачена 19.06.2020, що підтверджується матеріалами справи. Разом із тим, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2020 по справі №120/2668/20-а, окрім іншого, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 18.12.2018 № Ф-8526-17-У в частині визначення ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 6336,00 грн. В подальшому, позивач звернулась до відповідача із заявою від 20.04.2021, в якій просила повернути їй надміру перерахованих коштів в сумі 6336,00 грн. Проте, відповідач листом від 20.05.2021 відмовив у задоволенні заяви позивача, посилаючись на положення п. 9-15 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом. VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) та Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 16.01.2016 № 6 (далі - Порядок). Порядок визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску. Згідно з пунктом 3 Порядку неналежний Платник - це платник, з рахунку якого здійснено помилкове списання коштів та/або який не є платником єдиного внеску. Повернення Коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; 4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719 (пункт 5 Порядку). Згідно з абзацом 4 пункту 6 Порядку помилково сплачені суми у випадках, передбачених підпунктами 3 та 4 пункту 5 цього Порядку, підлягають поверненню з урахуванням положень статті 43 Податкового кодексу України та пункту 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Згідно з частиною 13 статті 9 Закону № 2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Крім того, відповідно до статей 9 та 11 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" розроблено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6 (далі - Порядок № 6). Вказаний Порядок № 6 визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску. Згідно п. 3 Порядку № 6 надміру сплачені суми єдиного внеску - суми коштів, які на певну дату зараховані на відповідний рахунок 3719 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону); помилково сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника; рахунок 3719 - відповідні небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування", відкриті в органах Державної казначейської служби України. За приписами п. 6 Порядку, повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення. У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку. Так, згідно матеріалів справи, на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8526-17 від 17.12.2018 про сплату боргу в сумі 15819,54 грн. Відповідна заборгованість за податковою вимогою №Ф-8526-17 від 17.12.2018 позивачем була сплачена добровільно 19.06.2020. Суд першої інстанції вірно взяв до уваги обставини, встановлені рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2020 по справі №120/2668/20-а, яким визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 18.12.2018 № Ф-8526-17-У в частині визначення ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 6336,00 грн. З огляду на те, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2020 по справі №120/2668/20-а має преюдиційне значення при розгляді цієї справи, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що відмова відповідача повернути позивачці помилково сплачений єдиний внесок свідчить про бездіяльність з боку відповідача щодо повернення коштів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 560/4304/18 з приводу аналогічних правовідносин, де вказано, що зобов`язання відповідача повернути позивачу помилково сплачені кошти зменшує ефективність судового захисту порушеного права позивача. З урахуванням наведеного, Верховний Суд прийшов до висновку, що ефективним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів з відповідного рахунку відповідача. Окрім цього, суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апелянта щодо застосування положення п. 9-15 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", як на підставу для відмови у поверненні позивачу сплачених нею коштів в сумі 6336,00 грн., оскільки відповідні положення, не можуть застосовуватись до сплачених особою сум недоїмки, які були безпідставно нараховані контролюючим органом, що підтверджено рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2020 по справі №120/2668/20-а. Разом з тим, відповідачем, на якого в силу приписів КАС України покладено обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення, обґрунтованими доказами не довів того факту, що станом на 16.05.2021 по інтегрованій картці платника 71040000 ФОП ОСОБА_1 відсутні надмірно сплачені кошти, а тому колегія суддів відхиляє зазначені доводи. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави відмови у поверненні надміру сплачених сум єдиного внеску, викладені у листі Головного управління ДПС у Вінницькій області від 20.05.2021 є необґрунтованими, а відмова протиправною. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, то підстав для зміни розподілу судових витрат немає. Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремлений підрозділ ДПС залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Капустинський М.М. Полотнянко Ю.П.