Постанова 4855 № 320/14522/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа №320/14522/21 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б., за участю секретаря судового засідання Кушнеревич А.В., представника позивача Кизенка Д.О., представника відповідача не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття (не скасування арешту, накладеного на грошові кошти на всіх банківських рахунках позивача та нерухоме майно позивача у виконавчому провадженні №51195018 (постанова від 26.12.2018 про арешт коштів боржника та постанова від 26.2.2018 про арешт майна боржника); - скасувати (зняти) арешт (обтяження) з рухомого майна та заборони на його відчуження боржника; - скасувати (зняти арешт з грошових коштів на всіх рахунках позивача, накладеного постановою про арешт коштів боржника від 26.12.2018 у виконавчому провадженні №51195018. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 відмовлено у відкритті провадження у справі 3320/14522/21. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, заявник подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В апеляційній скарзі позивач вказує, що враховуючи те, що з моменту винесення постанови про повернення виконавчого документ стягувачу пройшло більше 3 років та виконавчий документ не був повторно поданий стягувачем для примусового виконання, відповідне виконавче провадження, після завершення його діловодством, підлягало знищенню. Інформація щодо відкритих відносно позивача, як боржника виконавчих проваджень на даний час відсутня. Позивач вказує, що з вищенаведеного вбачається, що не дивлячись на закінчення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання та на те, що строки зберігання виконавчого провадження закінчилися, та відсутність будь-яких інших відкритих виконавчих проваджень, за якими позивач виступає в якості боржника, до теперішнього часу його право власності обмежується заборонами, що накладені на підставі завершеного виконавчого провадження. Отже, позивач вважає обґрунтованим звернення саме до адміністративного суду з метою скасування арештів, що існують у завершеному виконавчому провадженні, матеріали якого за строком давності зберігання є знищеними. Однак, вказана обставина була повністю проігнорована судом першої інстанції, що призвело до прийняття оскаржуваної ухвали про відмову у відкритті провадження. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду 17.12.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено дану справу в судове засідання на 22.12.2021. Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив. В судове засідання, 22.12.2021 з`явився представник позивача у даній справі. Представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник позивача щодо тези апеляційної скарги закінчення трирічного строку після винесення постанови про повернення виконавчого документу, пояснив, що вказане є технічною помилкою, оскільки дійсно з 26.12.2018 на час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції 3 роки не пройшло. Також, представник позивача надав пояснення по суті справи, виступив у судових дебатах, правом подання додаткових пояснень не скористався. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача, колегія суддів зазначає наступне. Суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження виходив з того, що рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом. Тому, позивач, як сторона виконавчого провадження має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця при виконанні рішення у цивільній справі у порядку цивільного, а не адміністративного судочинства. За наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів приходить до наступних висновків. З 28.05.1999 діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV). Матеріалами справи підтверджено, що виконавче провадження №51195018 відкрито 20.05.2016. 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII). Відповідно до п. 7 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII в редакції від 02.06.2016, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно Закону №1404-VIII від 02.06.2016. Як вбачається з матеріалів справи, постанови про накладення арештів на нерухоме майно та кошти ОСОБА_1 були накладені 26.12.2018. Одночасно відповідач прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII через відсутність у боржника майна. Отже, з дати прийняття вказаних постанов у 2018 році підлягає застосуванню Закон №1404-VIII. Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Керуючись абз. 1 ч. 2 ст. 56 Закону №1404-VIII арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 13 Закону №1404-VIII постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Частини 3 та 5 ст. 37 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. За приписами частин 1, 2, 4, 5 ст. 59 Закону №1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. На виконання ст. 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; 4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; 7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; 8) визнання боржника банкрутом; 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; 14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України; 15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; 16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Колегія суддів звернула увагу, що згідно з відомостями автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавче провадження №51195018 перебуває в стані: завершено, втім доказів наявності постанови про закінчення виконавчого провадження матеріали справи не містять, а позивач лише припускає, що таке завершено зважаючи на сплив строків повторного пред`явлення виконавчого документу стягувачем. Колегія суддів не погоджується з тезою апеляційної скарги, що виконавче провадження №51195018 на час звернення до суду першої інстанції завершене, оскільки, як вбачається з вказаних норм, виконавче провадження, є сукупністю дій, що спрямовані на примусове виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню. Відтак зняття арешту з майна боржника або його грошових коштів є також невід`ємною стадією виконавчого провадження. Згідно із частинами 1 та 2 ст. 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Керуючись ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Як встановлено статтями 447 та 448 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду. Зважаючи на те, що колегія суддів вважає помилковим думку позивача, що стадія примусового виконання для виконавчого провадження №51195018 закінчена, відтак заявлені позовні вимоги підлягають розгляду адміністративним судом, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у даній справі та належність даних позовних вимог розгляду у суді цивільної юрисдикції, зокрема тому, який видав виконавчий документ (Києво-Святошинський районний суд Київської області). Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права. У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи позивача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді заяви неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 310, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Повний текст постанови складено 22 грудня 2021 року. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов А.Б. Парінов