Постанова Одеський апеляційний суд № 494/68/18

Номер провадження: 22-ц/813/2592/25 Справа № 494/68/18 Головуючий у першій інстанції Рябчун А. В. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.04.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2024 року по справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, суб`єкт оскарження Березівський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Рішення Моней 24», - В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року до Березівського районного суду Одеської області надійшла скарга ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, суб`єкт оскарження Березівський відділ державної виконавчої служби у Березівському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Рішення Моней 24», в якій просив: - визнати протиправними дії посадових осіб Березівського ВДВС у Березівському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відмови в знятті арешту, накладеного на нерухоме майно, рухомого майна та арешту коштів боржника ОСОБА_1 на підставі постанов державного виконавця Березівського МР ВДВС ПМУЮ України (м. Одеса) Горака І. В. в межах виконавчого провадження № 60515906; - зобов`язати посадових осіб Березівського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зняти арешт нерухомого майна, накладений на майно боржника ОСОБА_1 на підставі постанови державного виконавця Березівського МР ВДВС ПУЮ від 29.04.2020 року в межах виконавчого провадження № 60515906, реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна 37865649; - зобов`язати посадових осіб Березівського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт, накладений на рухоме майно боржника ОСОБА_1 на підставі постанови державного виконавця Березівського МР ВДВС ПМУЮ від 29.04.2020 року в межах виконавчого провадження № 60515906; - зобов`язати посадових осіб Березівського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт, накладений на кошти боржника ОСОБА_1 , на підставі постанови державного виконавця Березівського МР ВДВС ПМУЮ від 29.04.2020 року в межах виконавчого провадження № 60515906; - зобов`язати посадових осіб Березівського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт, накладений на кошти боржника ОСОБА_1 на підставі постанови державного виконавця Березівського МР ВДВС ПМУЮ від 28.06.2021 року в межах виконавчого провадження № 60515906. Скарга мотивована тим, що 15 липня 2024 року заявник дізнався про наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяжень його права власності у вигляді арешту нерухомого майна, арешту рухомого майна та арешту коштів. Ці арешти було зареєстровано на підставі постанови державного виконавця Березівського МВДВС ГТЮ в Одеській області. Зазначив, що 21 серпня 2020 року було зареєстровано арешт нерухомого майна, накладений постановою державного виконавця від 29 квітня 2020 року в межах виконавчого провадження № 60515906, реєстраційний номер обтяження 37865649. Це виконавче провадження стосувалось примусового виконання виконавчого листа № 494/68/18, виданого на підставі рішення Березівського районного суду Одеської області від 28 лютого 2019 року, яким задоволено позов ТОВ «Кредитні рішення Моней 24» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2961900553 від 05.06.2017 року у розмірі 30 318,94 грн та судовий збір 1 600,00 грн. 06 листопада 2019 року на адресу Березівського МВДВС ГТЮ в Одеській області надійшла заява про відкриття виконавчого провадження. 07 листопада 2019 року старшим державним виконавцем Березівського МВДВС ГТЮ в Одеській області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. 29 квітня 2020 року старшим державним виконавцем Березівського МВДВС ГТЮ в Одеській області винесена постанова про арешт коштів боржника ОСОБА_1 29 квітня 2020 року старшим державним виконавцем Березівського МВДВС ГТЮ в Одеській області винесена постанова про арешт майна боржника ОСОБА_1 28 червня 2021 року старшим державним виконавцем Березівського МВДВС ГТЮ в Одеській області винесена постанова про арешт коштів боржника ОСОБА_1 . Посилається на те, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів виконавче провадження № 60515906 завершено постановою державного виконавця від 28.06.2021 року на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому 15.07.2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Рупець Н.О. звернулась із заявою до Березівського ВДВС у Березівському районі про зняття арештів з майна заявника та 24.09.2024 року отримала відповідь на зазначену заяву, якою їй відмовлено в знятті арештів та повідомлено, що вказане вище виконавче провадження повернуте без виконання. Виконавче провадження ВП № 60515906 було завершено 28.06.2021 року, виконавчий лист № 494/68/18 на підставі пункту 7 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу у зв`язку з розшуком транспортного засобу, який не було виявлено протягом року з дня оголошення розшуку, відтак дії органу державної виконавчої служби щодо незняття арештів з майна та рахунків заявника вважає неправомірними. Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження Березівський відділ державної виконавчої служби у Березівському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Рішення Моней 24» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовлено. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи представники суб`єкта оскарження - Березівського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та заінтересованої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Рішення Моней 24» в судове засідання, призначене на 03.04.2025 року на 15:00 год. не з`явилися, причини не явки не повідомили, заяв про розгляд справи в режимі відеоконференції та про відкладення розгляду справи з викладенням відповідних обґрунтувань не подавали. Присутній в судовому засідання скаржник ОСОБА_1 та його представник адвокат Рупець Н.О. не заперечували про розгляд апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_1 без присутності в судовому засіданні інших належним чином повідомлених учасників провадження. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Оскільки явка учасників до апеляційного суду не є обов`язковою, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, остання підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників, які відсутні в судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18. Крім того, слід звернути увагу, що дане процесуальне питання перебуває на розгляді в судах з вересня 2024 року, а в апеляційному суді з жовтня 2024 року, тобто з перевищенням строків передбачених ст. ст. 210, 371 ЦПК України. Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів не вбачає перешкод для розгляду справи за тією явкою в судовому засіданні 03.04.2025 року о 15:00 год., яка фактично відбулась. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду зазначеним вимогам відповідає. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі 28 лютого 2019 року Березівським районним судом Одеської області виконавчого листа № 494/68/18 та пред`явлення його до виконання були врегульовані Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з ч.1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до частини 8ст. 26 Закону № 1404-VIII у разі якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке майно або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Після передачі майна стягувачу або внесення покупцем коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця арешт з проданого майна боржника знімається за постановою виконавця. У відповідності до ч.1 ст. 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Згідно з ч. ч. 1-5 ст. 56 Закону України № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку. Згідно з ч. 5 ст. 37 цього Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди. Згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. У справі що переглядається, 15 липня 2024 року заявник дізнався про наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження щодо його права власності у вигляді арешту нерухомого майна, арешту рухомого майна та арешту коштів у виконавчому провадженні № 60515906 з примусового виконання виконавчого листа № 494/68/18, виданого на підставі рішення Березівського районного суду Одеської області від 28 лютого 2019 року, яким задоволено позов ТОВ «Кредитні рішення Моней 24» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2961900553 від 05.06.2017 року у розмірі 30 318,94 грн. та судовий збір 1 600,00 грн. та звернувся до Березівського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою про скасування зазначених арештів, на що йому було повідомлено про відсутність підстав для зняття вказаних арештів, оскільки виконавчий документ 28.06.2021 року повернуто стягувачу без виконання з підстав не виявлення у боржника майна (транспортних засобів) на протязі року, розшук яких здійснювався поліцією (п. 7 ч.1 ст. 37 Закону № 1404-VIII). Законом № 1404-VIII не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення. Згідно з пунктом 7 ч.1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку. Відповідно до ч.5 цієї ж статті даного Закону в редакції чинній на час винесення постанови державного виконавця від 28.06.2021 року про повернення виконавчого документу повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 12 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Відповідно до ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; 4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; 7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; 14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України; 15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; 16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням; 17) списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа; 18) списання згідно з пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа. 19) прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника; 19-1) якщо відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню незалежно від дати укладення такої угоди; 20) врегулювання (погашення, списання) оператором газорозподільної системи заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", якщо таке виконавче провадження розпочато за рішенням про зобов`язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільної системи економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно; 21) виконання або відкликання вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", скасування рішення суду про тимчасове обмеження громадянина України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, якщо виконавче провадження розпочато за таким рішенням. Згідно з частиною другою ст. 40 Закону № 1404-VIII про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. Відповідно до пункту 3.17 Інструкція № 512/5 у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо). Отже, з огляду на наведені норми Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21, від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18, від 26 квітня 2022 року у справі № 242/4601/20, від 04 листопада 2022 року у справі № 686/6010/14-ц. Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII також передбачає право стягувача, у разі повернення йому виконавчого документу, повторно пред`явити виконавчий документ до виконання (частина п`ята статті 37 Закону № 1404-VIII). Суди встановили, що 28 червня 2021 року державний виконавець повернув виконавчий документ відповідно до пункту 7 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, згідно з яким виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку. Враховуючи положення пункту 7 частини першої статті 37 Закону № 1404- VIII, повернення виконавчого документа стягувачу у разі відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. За таких обставин, суд першої інстанції правильно врахував, що постановою державного виконавця від 29 грудня 2016 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону № 1404- VIII без виконання, тобто, виконавче провадження не є закінченим, а тому немає підстав для застосування правових наслідків, передбачених частиною другою статті 40 Закону № 1404- VIII, у вигляді зняття арешту. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, суб`єкт оскарження Березівський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Рішення Моней 24». Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15; від 06 березня 2019 року у справі № 263/1468/17; від 01 серпня 2019 року у справі № 754/15469/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 127/2-1421/09, від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17, від 15 лютого 2023 року у справі № 202/1183/22, від 29.03.2023 року у справі № 202/1182/22. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У цій справі суд встановив, що заявник тривалий час не виконує рішення Березівського районного суду Одеської області від 28 лютого 2019 року, яким задоволено позов ТОВ «Кредитні рішення Моней 24» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2961900553 від 05.06.2017 року у розмірі 30 318,94 грн. Право ОСОБА_1 на розпорядження належним йому майном без будь-яких обтяжень у вигляді арешту, може бути поновлено, зокрема, шляхом добровільного виконання рішення Березівського районного суду Одеської області від 28 лютого 2019 року у справі № 494/68/18. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 127/2-1421/09. Як на підставу апеляційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 28.08.2024 року у справі № 947/36027/21 Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.08.2024 року у справі № 947/36027/21 зазначено, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження. Під час розгляду цієї справи встановлено, що: «рішення Київського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2008 у справі № 2-258/08 виконане в повному обсязі, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (ВП-спецрозділ) від 24 квітня 2023 року щодо боржника ОСОБА_3 , який є солідарним боржником із ТзОВ «Сігма Транс». У виконавчому провадженні № НОМЕР_10 зі статусом «завершене» за виконавчим листом від 09 лютого 2009 року № 2-258/08, виданим Київський районним судом міста Одеси, дата надходження виконавчого документу до державного виконавця - 29 листопада 2012 року, боржник ОСОБА_3 , стягувач - АТ «УкрСиббанк», 02 жовтня 2015 року було реалізоване передане на реалізацію майно: квартира АДРЕСА_1 , експертна оцінка якої визначена в сумі 3 363 452 грн. Вказане підтверджується також копією протоколу проведення електронних торгів від 18 вересня 2015 року № 115959, переможець торгів - ОСОБА_5. Згідно з платіжним дорученням № 1242 від 30 вересня 2015 року платником - Київським ВДВС Одеського МУЮ 05 жовтня 2015 року було перераховано отримувачу - ПАТ «УкрСиббанк» кошти в сумі 2 556 394,39 грн. Листом в. о. начальника Другого Приморського ВДВС у м. Одесі Перчика В. О. від 12 листопада 2021 року № 17553 ТзОВ «Сігма Транс» було відмовлено у знятті вищевказаних арештів, у зв`язку зі знищенням виконавчого провадження № НОМЕР_5». Зазначений висновок Верховного Суду від 28.08.2024 року у справі № 947/36027/21 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки у цій справі суди встановили, що боржники погасили борг у добровільному порядку, водночас у справі, що переглядається, відсутні докази погашення ОСОБА_1 заборгованості перед стягувачем. Крім того у справі № 947/36027/21 встановлено, що виконавче провадження знищене, в той час як у справі, яка переглядається, відомості про знищення виконавчого провадження відсутні, а виконавчий документи повернуто стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII. Доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Березівського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений: 07.04.2025 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: Є.С. Сєвєрова С.О. Погорєлова