Ухвала КЦС ВС № 345/2381/20
від 13.12.2021 · ЦивільнаУхвала 13 грудня 2021 року м. Київ справа № 345/2381/20 провадження № 61-19433ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія-Завій», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , третя особа - Новицька сільська рада Калуського району Івано-Франківської області, про усунення перешкод у користуванні дорогою, ВСТАНОВИВ: У липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСББ «Надія-Завій», ОСОБА_1 , в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати за ОСОБА_2 право безперешкодного користування дорогою, яка слугує для заїзду (проїзду) до будинковолодіння АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідачів не чинити перешкод (утримуватись від таких дій) у користуванні ОСОБА_2 дорогою, яка слугує для заїзду (проїзду) до будинковолодіння АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 дорогою, яка слугує для заїзду (проїзду) до будинковолодіння АДРЕСА_1 , шляхом проведення відповідачами (за рахунок відповідачів) демонтажу облаштованих ними металічних воріт, огорожі (із сітки та стовпчиків), розташованих на цій дорозі та впродовж (у відрізку) будинковолодіння ОСОБА_2 . Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право безперешкодного користування дорогою, яка слугує для заїзду (проїзду) до будинковолодіння АДРЕСА_1 та зобов`язано відповідачів не чинити перешкод (утримуватись від таких дій) у користуванні ОСОБА_2 дорогою, яка слугує для заїзду (проїзду) до будинковолодіння АДРЕСА_1 . Зобов`язано відповідачів усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 дорогою, яка слугує для заїзду (проїзду) до будинковолодіння АДРЕСА_1 , шляхом проведення відповідачами (за рахунок відповідачів) демонтажу облаштованих ними металічних воріт, огорожі (із сітки та стовпчиків), розташованих на цій дорозі та впродовж (у відрізку) будинковолодіння ОСОБА_2 . Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2021 року скасовано в частині задоволення позову до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 . Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Рішення суду в частині вимог до ОСББ «Надія-Завій» залишено без змін. 19 листопада 2021 року (згідно штемпеля на поштовому конверті)ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду в частині вимог до ОСББ «Надія-Завій», справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене у справі про усунення перешкод у користуванні дорогою. Отже, зазначена справа є справою незначної складності, не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справою, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження. З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Таким чином, оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія-Завій», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , третя особа - Новицька сільська рада Калуського району Івано-Франківської області, про усунення перешкод у користуванні дорогою. Копію ухвали, разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді М. М. Русинчук Н. О. Антоненко І. О. Дундар