Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 345/2381/20

Справа № 345/2381/20 Провадження № 22-ц/4808/1168/21 Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л. Б. Суддя-доповідач Василишин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Василишин Л.В., суддів: Горейко М.Д., Максюти І.О., секретаря Мельник О.В., за участю апелянта ОСОБА_1 , відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , позивача ОСОБА_4 , представника позивача адвоката Жиляка М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2021 року, ухвалене у складі судді Юрчака Л.Б. в м. Калуш, у справі за позовом ОСОБА_4 , в інтересах якого діє представник Жиляк Михайло Дмитрович , до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія-Завій», ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_2 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Новицька сільська рада Калуського району Івано-Франківської області, про усунення перешкод у користуванні дорогою, в с т а н о в и в: У липні 2020 року представник ОСОБА_4 - адвокат Жиляк М.Д. звернувся до суду із позовом до ОСББ «Надія-Завій», ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні дорогою. Позовні вимоги мотивовані тим, що мешканцями (співвласниками) будинку АДРЕСА_1 , які являються членами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія-Завій», облаштовано ворота, а також паркан зі стовпчиків та сітки металічної, розміщених на дорозі, які фактично перекривають під`їздну дорогу, що протягується (розташована) до будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 та слугує заїздом до його домоволодіння. Ворота та огорожа, які розміщені на спірній дорозі, є частиною благоустрою прибудинкової території будинку, ОСББ «Надія-Завій», якого є управителем. Разом з цим, рішеннями Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.12.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.02.2015, у справі № 345/4303/14-ц, які набрали законної сили та були у 2015 році виконані, встановлено, що спірна дорога по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 служить заїздом до належного ОСОБА_4 домоволодіння АДРЕСА_1 . Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.10.2020 до участі у розгляді справи залучено співвідповідачів - співвласників будинку АДРЕСА_1 , зокрема: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_2 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 . Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.02.2021 до участі у розгляді справи залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Новицьку сільську раду Калуського району Івано-Франківської області. Враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, представник позивача просив визнати за ОСОБА_4 право безперешкодного користування дорогою, яка слугує для заїзду (проїзду) до будинковолодіння АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСББ «Надія-Завій» та ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_2 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 не чинити перешкод (утримуватись від таких дій) у користуванні ОСОБА_4 дорогою, яка слугує для заїзду (проїзду) до будинковолодіння АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 дорогою, яка слугує для заїзду (проїзду) до будинковолодіння АДРЕСА_1 , шляхом проведення відповідачами (за рахунок відповідачів) демонтажу облаштованих ними металічних воріт, огорожі (із сітки та стовпчиків), розташованих на цій дорозі та впродовж (у відрізку) будинковолодіння ОСОБА_4 . Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2021 року позов представника ОСОБА_4 - Жиляка М.Д. задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право безперешкодного користування дорогою, яка слугує для заїзду (проїзду) до будинковолодіння АДРЕСА_1 та зобов`язано відповідачів не чинити перешкод (утримуватись від таких дій) у користуванні ОСОБА_4 дорогою, яка слугує для заїзду (проїзду) до будинковолодіння АДРЕСА_1 . Зобов`язано відповідачів усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 дорогою, яка слугує для заїзду (проїзду) до будинковолодіння АДРЕСА_1 , шляхом проведення відповідачами (за рахунок відповідачів) демонтажу облаштованих ними металічних воріт, огорожі (із сітки та стовпчиків), розташованих на цій дорозі та впродовж (у відрізку) будинковолодіння ОСОБА_4 . На рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на його необґрунтованість та безпідставність, неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що судом не здобуто доказів того, що позивачу чиняться перешкоди у користуванні спірною дорогою, відтак, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог. Згідно із технічним паспортом на житловий будинок, власником якого є ОСОБА_4 , такий знаходиться на неприватизованій земельній ділянці. При цьому, як вбачається з викопіювання з Генплану с. Завій Калуського району, для обслуговування будинковолодіння ОСОБА_4 існує окрема дорога. У той же час, рішенням четвертої сесії сьомого демократичного скликання Завійської селищної ради від 24.06.2016 ОСББ «Надія-Завій» надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Згідно із поясненнями представника Новицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, наданими у суді першої інстанції, для обслуговування житлового будинку ОСОБА_4 існувала під`їзна дорога, яку останній загородив. Вказане в сукупності свідчить про безпідставність позовних вимог ОСОБА_4 . Крім того, апелянтка вказала на те, що визнана відповідачем по справі ОСОБА_19 не зареєстрована та не проживає у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 з 2000 року, а отже не є належним відповідачем у справі. При цьому, участь у судовому засіданні у суді першої інстанції брав лише ОСОБА_2 , який позов не визнав, інші відповідачі були позбавлені можливості скористатися своїм правом захищати свої інтереси в суді, оскільки в судове засідання не викликалися. Враховуючи викладене, просила задоволити апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення суду скасувати. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 - адвокат Жиляк М.Д. заперечує доводи апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими та надуманими. Вказує на те, що відповідачі перекрили металевими воротами та огорожею проїзну дорогу, яка є комунальною власністю, що створює перешкоди позивачу у користуванні його власністю - земельною ділянкою та домоволодінням, шляхом обмеження вільного доступу до них. Вказане підтверджується рішеннями Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.12.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.02.2015, у справі № 345/4303/14-ц, які набрали законної сили та були виконані у 2015 році, якими встановлено, що спірна дорога по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 служить заїздом до належного ОСОБА_4 домоволодіння АДРЕСА_1 . При цьому, допитані у судових засіданнях свідки надали покази, що відповідачі дійсно чинять перешкоди у користуванні дорогою позивачу, оскільки облаштували на дорозі ворота, а також паркан із металічних стовпчиків та сітки, які перекривають під`їзну дорогу до домоволодіння позивача, а іншої дороги, яка би слугувала заїздом немає. Із урахуванням викладеного, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. У судовому засіданні апелянт вимоги скарги підтримала. Просила її задоволити. Позивач та його представник скаргу не визнали, просили її відхилити. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скаргу підтримали, вважають, що вона підлягає до задоволення. Інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися. Відповідач Новицька сільська рада просила слухати справу за відсутності її представника. Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке. Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає частково. Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 17-18, том 1). Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, власники квартир та приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , є засновниками Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія-Завій» керівником, якого є ОСОБА_1 (а.с. 26-32А, том 1). Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області та набрало законної сили 19 лютого 2015 року встановлено, що земельна ділянка за восьмиквартирним будинком АДРЕСА_1 не числиться за даним будинком згідно погосподарського обліку. Крім того, вказаним рішенням встановлено, що така земельна ділянка у вигляді громадської дороги призначена для вільного користування будь-кого із жителів села, не надавалася комусь у користування чи власність (а.с. 34-42, том 1). Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області та набрало законної сили 12 січня 2016 року встановлено, що на території села Завій є громадська дорога, яка веде від головної вулиці села (Д. Галицького) та слугує під`їзною дорогою до 8-ми квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки ОСОБА_20 , а також будинковолодіння по АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_4 . Твердження представників позивача, що існуюча дорога знаходиться на прибудинковій території 8-квартирного будинку і призначена виключно для обслуговування даного багатоквартирного житлового будинку судом спростовано (а.с. 215-220, том 1). Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частинами 1, 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Стаття 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства (стаття 96 ЗК України). Згідно з частиною першою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Відповідно до положень статті 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача. Зазначені правові позиції викладені у постановах Верховного Суду (постанова Верховного суду від 18.09.2018 року у справі № 350/1091/16-ц; постанова Верховного Суду від 30.01.2020 року № 307/510/19). Відповідно до частини третьої статті 78 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) (стаття 83 ЗК України). Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, врахувавши обставини, встановлені рішеннями судів, які набрали законної сили, а отже не підлягають доказуванню, та свідчать про те, що спірна земельна ділянка є громадською дорогою, а відтак влаштування на ній воріт та огорожі створює перешкоди позивачу у користуванні проїздом до свого домоволодіння та земельної ділянки, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог та необхідність усунути перешкоди у користуванні заїздом, шляхом проведення демонтажу облаштованих металічних воріт, огорожі (із сітки та стовпчиків). Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що власники квартир та приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , які є засновниками Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія-Завій» не є належними відповідачами у даній справі, з огляду на таке. Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (стаття 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»). Вказані норми свідчать про те, що метою створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є забезпечення і захист прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків. Відповідно, відповідачем у справах, що стосуються діяльності об`єднання є саме об`єднання. Посилання в цьому випадку представника позивача на лист-відповідь на його адвокатський запит щодо того, ким здійснено (побудовано, облаштовано, встановлено) ворота, огорожа з металічної сітки та стовпчики навпроти, що такі виконано з участю всіх мешканців будинку (а.с. 21-23, том 1) є неналежні. Зазначений лист не міг бути підставою для залучення до участі у справі як відповідачів всіх мешканців будинку. Навіть за безпосередньої участі мешканців будинку АДРЕСА_1 по влаштуванню воріт та огорожі, за роботи здійснені в інтересах об`єднання відповідає саме об`єднання. У судовому засіданні ОСОБА_1 як голова ОСББ підтвердила, що спірні ворота та огорожа здійснені ОСББ по периметру земельної ділянки, яку вважають прибудинковою територією свого будинку АДРЕСА_1 . З огляду на це, колегія суддів вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_2 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 про усунення перешкод у користуванні дорогою слід відмовити. А рішення суду в частині вимог до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія-Завій» залишити без змін. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги з приводу порушення оскаржуваним рішенням прав мешканців будинку, які не можуть вважатися належними відповідачами заслуговують на увагу. При цьому, суд відхиляє доводи апелянта щодо безпідставності позовних вимог. Так, твердження апелянта про те, що генеральним планом села для обслуговування будинковолодіння ОСОБА_4 передбачена інша окрема дорога не заслуговують на увагу, оскільки такі не підтверджено належними та допустимими доказами. Посилання з цього приводу на існування заїзду для ОСОБА_21 зі сторони іншого сусіда-суміжника, який приватизував свою земельну ділянку і таким чином унеможливив такий заїзд, самі по собі вказують на відсутність на час розгляду справи іншого проїзду для позивача. Крім того, окрім посилання на можливість позивача в минулому оформити проїзд за рахунок своєї ділянки, інших доказів з цього приводу відповідачем не представлено . Доводи апелянта про те, що спірна земельна ділянка належить жителям будинку АДРЕСА_1 , відноситься до їх прибудинкової території і тому обґрунтовано обгороджена, спростовується тим, що наведеними вище рішеннями суду, які набрали законної сили встановлено, що в межах цієї ділянки є громадська дорога, яка зокрема, слугує під`їзною дорогою до будинковолодіння, належного ОСОБА_4 . Факт користування ОСББ земельною ділянкою, в даному випадку, не може бути підставою для чинення перешкод іншим громадянам в користуванні заїздом, який проходить через таку ділянку. Існування такого заїзду встановлено фактично та підтверджується наведеними судовими рішеннями. Обґрунтованих доказів щодо існування для позивача іншого заїзду у справі не здобуто. Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не здобув доказів на підтвердження факту вчинення перешкод у користуванні дорогою ОСОБА_4 , оскільки встановлені судом обставини апелянтом не спростовано, крім того, нею визнано у судовому засіданні облаштування на спірній земельній ділянці металічних воріт, огорожі (із сітки та стовпчиків), однак, такі на які думку, влаштовано на прибудинковій території, що є правом ОСББ. Сам факт встановлення воріт, що закриваються на ключ та металевої сітки, яка фізично загороджує проїзд до будинку позивача, - є вчиненням перешкод у користуванні своєю власністю. Існування такого заїзду не є перешкодою для ОСББ в користуванні прибудинковою територією, однак таке повинно бути оформлено з врахуванням існуючого заїзду до будинку зокрема ОСОБА_21 у спосіб встановлений законодавством. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і не згоди з висновками суду, а тому не беруться до уваги судом апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково. Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 травня 2021 року скасувати в частині задоволення позову до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_2 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ухвалити в цій частині нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_2 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 про усунення перешкод у користуванні дорогоювідмовити. Рішення суду в частині вимог до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія-Завій»залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 22 жовтня 2021 року. Суддя-доповідач: Василишин Л.В. Судді: Горейко М.Д. Максюта І.О.