Постанова 4807 № 2-1487/09

Дата документу 21.12.2021 Справа № 2-1487/09 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/3917/21 Головуючий у 1-й інстанції: Богомолова Л.В. Є.У.№ 2-1487/09 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Кримської О.М., Дашковської А.В., секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , особа дії якої оскаржуються: приватний виконавець Котула Артем Михайлович, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Таскомбанк», Державне підприємство «СЕТАМ», на дії приватного виконавця щодо прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки на електронних торгах, зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргоюприватного виконавця Виконавчого округу Запорізької області Котула Артема Михайловича на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 вересня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця щодо прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та передання нерухомого майна на електронні торги, зобов`язання вчинити певні дії. Зазначала, що рішенням Бердянського міськрайонного суду від 26.05.2009 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Акціонерний Банк «Бізнес Стандарт» (АТ «ТАСКОМБАНК») заборгованість за кредитним договором у сумі 451 248,73 грн., судові витрати у розмірі 1730,00 грн., а всього 452 978,73 грн. Рішення суду виконано частково та не стосується звернення стягнення на предмет іпотеки. Постановами приватного виконавця Котула А.М. від 18.06.2020 відкрито виконавче провадження та 09.06.2021 описано та арештовано майно боржника: двоповерховий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями, загальною площею 98,0 кв.м., житловою 47,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , який є предметом іпотеки та вартість якого є значно вищою, ніж сума заборгованості, яка підлягає стягненню. Вважає такі дії приватного виконавця незаконними. Вона має у приватній власності інше нерухоме майно 1/16 частку житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 251,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на яке і має бути звернено стягнення, оскільки вартість вказаного майна відповідає сумі заборгованості за виконавчим провадженням. На підставі викладеного, просила суд: - визнати рішення приватного виконавця Котула А.М. щодо звернення стягнення та передачу на реалізацію предмета іпотеки: двоповерхового будинку з убудованими нежитловими приміщеннями загальною площею 98,0 кв.м., житловою 47,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення електронних торгів незаконним; - зобов`язати приватного виконавця Котулу А.М. у першу чергу звернути стягнення на 1/16 житлового будинку з з належними до нього господарськими будівлями та спорудами загальною площею 251,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Ухвалою Бердяського міськрайонного суду Запорізької області від 09 вересня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано рішення приватного виконавця Котула А.М. щодо звернення стягнення та передачу на реалізацію предмета іпотеки: двоповерхового будинку з убудованими нежитловими приміщеннями загальною площею 98,0 кв.м., житловою 47,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення електронних торгів незаконним. Зобов`язано приватного виконавця Котулу А.М. у першу чергу звернути стягнення на 1/16 житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами загальною площею 251,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Судове рішення мотивовано тим, що вартість переданого на реалізацію нерухомого майна значно перевищує суму заборгованості, тоді як вартість 1/8 частки будинку, що належить боржнику і її дочці складає 721 099 грн. та є достатньою для покриття суми заборгованості за виконавчим документом. Не погоджуючись з ухвалою суду,приватний виконавець Виконавчого округу Запорізької області Котула А.М. в особі представника адвоката Прибильського В.Г., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити ОСОБА_1 у задоволені її скарги. Вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що за рахунок реалізації 1/8 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , буде погашена заборгованість за виконавчим листом. Боржик є власником не 1/8, а 1/16 частки будинку, вартість якої становить 360 549, 5 грн., а отже виручених від продажу коштів буде недостатньо для виконання судового рішення. Судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності приватного виконавця, який не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, а доводи скарги неспроможними. У її фактичному користуванні знаходиться 1/8 частка житлового будинку, вартість якого перевищує суму боргу, а отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у випадку реалізації цієї нерухомості виручених від продажу коштів буде достатньо для погашення кредитної заборгованості. Співвласником 1/8 частки будинку є її донька, яка не заперечує проти звернення стягнення і на належну їй частку. Нерухоме майно, на яке виконавцем звернуто стягнення, є двоповерховим будинком, перебуває в іпотеці, в ньому мешкає неповнолітня донька боржника, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 Виконавець не вживав заходів до виявлення іншого нерухомого майна боржника, за рахунок якого може бути виконано судове рішення. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Встановлено, що рішенням Бердянського міськрайонного суду від 26.05.2009 за №2-1487/09 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Акціонерний Банк «Бізнес Стандарт» (АТ «ТАСКОМБАНК») заборгованість за кредитним договором в сумі 451 248,73 грн., судовий збір в сумі 1700,00 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., а всього 452 978,73 грн. Рішення суду виконано частково боржником з 2009 року фактично сплачено тільки 16 000 грн. Постановою приватного виконавця Котули А.М. від 18.06.2020 відкрито виконавче провадження на підставі вказаного вище рішення (а.с.6) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить 1/8 частка будинку, розташованого АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 27.12.1999 року. (а.с.11). Частка ОСОБА_1 становить 1/16 нерухомості. На підставі довіреності від 26.08.2020, посвідченої нотаріально зі строком дії до 26.08.2023, ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_1 на продаж на умовах за розсудом уповноваженої особи належної їй на праві власності 1/16 частки житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13). Житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору №ЗФ(11)35-07, укладеного між Акціонерним банком «Тасс-Бізнесбанк», який є стягувачем у виконавчому провадженні, та ОСОБА_1 20.09.2007 (а.с.57-60). Постановляючи ухвалу про задоволення скарги, суд першої інстанції виходив з того, що вартість переданого на реалізацію майна значно вище суми заборгованості, тоді як вартість 1/8 частини будинку по АДРЕСА_2 згідно звіту ТОВ «Експерт-Сервіс» від 03.08.2021 складає 721099,00 грн. та є достатньою для покриття суми заборгованості за виконавчим документом. Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна погодитися. Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (ст. 129 Конституції України). Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у ч. 1 ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, про що зазначено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" Положеннями ст.ст. 6, 11 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язано виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. За приписами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Із змісту наведених положень закону випливає, що метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а посадові особи державної виконавчої служби при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов`язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень. Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовано Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до п.5 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» №1304-VII від 03.06.2015 року, у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Частиною 6 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. Відповідно до ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Згідно свідоцтва про право власності, 1/8 частина будинку по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві приватної власності в рівних частках кожному. Тобто ОСОБА_1 належить 1/16 частка зазначеного будинку. Вказане також підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/16 частину будинку АДРЕСА_1 . У наданому скаржницею звіті про ринкову вартість майна, виконаному ТОВ «Експерт-Сервіс» на замовлення ОСОБА_1 , на який суд першої інстанції посилається як на одну із підстав для задоволення скарги, зазначено, що об`єктом оцінки є 1/8 частка житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 і його вартість складає 721099,00 грн., тоді як ОСОБА_1 належить лише 1/16 частка вказаного житлового будинку. Отже вартість частки ОСОБА_1 є вдвічі меншою і складає 360549,5 грн., що є недостатнім для задоволення в повному обсязі вимог стягувана за виконавчим документом. Наявність довіреності ОСОБА_3 , якою остання уповноважив ОСОБА_1 продати свою 1/16 частку будинку, не є підставою для звернення стягнення на цю частку у примусовому порядку. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доцільність звернення стягнення на зазначену 1/16 частку будинку, що належить ОСОБА_1 , оскільки у разі недостатності суми коштів від реалізації такого майна, в подальшому, з метою виконання рішення суду, стягнення було б звернуто і на інше майно, а саме: двоповерховий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стосовно звіту про визначення ринкової вартості нерухомого майна, колегія суддів звертає увагу на те, що звіт виконано на приватне замовлення ОСОБА_1 та суб`єкт оціночної діяльності, що його виконував, не попереджався про кримінальну відповідальність за надання недостовірних результатів, щодо визначення вартості майна, а тому, такий звіт не може бути належний та допустимим доказом у справі. Разом із тим, ОСОБА_1 не позбавлена можливості здійснити відчуження 1/8 частки житлового будинку та у добровільному порядку виконати судове рішення. Судом першої інстанції порушені і норми процесуального права, оскільки скаргу розглянуто за відсутності приватного виконавця, який не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення. Аналіз вищевикладеного свідчить про те, що оскаржувана ухвала є такою, що постановлена з неправильним застосування норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню. Відповідно до п.п. б,в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. При подачі апеляційної скарги приватним виконавцем був сплачений судовий збір у розмірі 454 грн., який підлягає компенсації за рахунок ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу приватного виконавця Виконавчого округу Запорізької області Котула Артема Михайловича в особі представника адвоката Прибильського Віталія Геннадійовича задовольнити частково. Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 вересня 2021 року у цій справі скасувати. У задоволені скарги ОСОБА_1 відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 454 грн. компенсації судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 22 грудня 2021 року. Головуючий: І.В. Кочеткова Судді: А.В. Дашковська О.М. Кримська