Ухвала КАС ВС № 300/3620/21

УХВАЛА 20 грудня 2021 року м. Київ справа № 300/3620/21 адміністративне провадження № К/9901/44391/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Данилевич Н.А., суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В. перевірив касаційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі №300/3620/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 02.02.2021 та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 22.03.2021,- УСТАНОВИВ: 06 грудня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивачка звернулася в суд з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А.А. про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 02.02.2021 та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 22.03.2021. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року, яке було залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича про відкриття виконавчого провадження № 64346585 від 02.02.2021. Визнано протиправною та скасовано постанову Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича від 22.03.2021 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 64337629. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. У свою чергу, стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Предметом розгляду даної справи є скасування постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм. Оскаржуючи судові рішення, прийняті за правилами статті 287 КАС України, відповідач посилається на п.п.1, 2, 3 ч.4 ст.328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах). Разом з тим, скаржник жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Водночас, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2021 року у справі № 380/9335/20 надав оцінку правильності тлумачення положень статті 24 Закону № 1404-VІІІ в контексті визначення місця проживання боржника та дійшов висновку, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон № 1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця. Таким чином, ураховуючи правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі № 380/9335/20, проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний заявником касаційної скарги спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що скаржником не доведено, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ, тому враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України у відкритті провадження необхідно відмовити. На підставі викладеного, керуючись статтею 287, частиною третьою статті 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі №300/3620/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 02.02.2021 та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 22.03.2021. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.А. Данилевич Судді В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова