Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/24444/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24444/21 Головуючий у 1 інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Грибан І.О. Лічевецького І.О. За участю секретаря Мельник К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Національної академії аграрних наук України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії аграрних наук України, Конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України», треті особи: Інститут сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, Державне підприємство «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної академії аграрних наук України, Конкурсної комісії для проведення конкурсу на посаду директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України», треті особи: Інститут сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, Державне підприємство «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України», в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Національної академії аграрних наук України про проведення конкурсного відбору на посаду директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України; 07 вересня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій просив: - заборонити всім державним реєстраторам в розумінні вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», в тому числі державним реєстраторам Гощанської районної державної адміністрації, приватним нотаріусам проводити реєстраційні дії відносно Державного підприємства Дослідне господарство "Тучинське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - державну реєстрацію змін про керівника юридичної особи, державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи; - заборонити Національній академії аграрних наук України видавати наказ про звільнення виконуючого обов`язки директора Державного підприємства Дослідне господарство "Тучинське" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України ОСОБА_1 . Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2021 року задоволено заяву про забезпечення позову. Заборонено всім державним реєстраторам в розумінні вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», зокрема державним реєстраторам Рівненської районної державної адміністрації, приватним нотаріусам проводити реєстраційні дії відносно Державного підприємства «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - державну реєстрацію змін про керівника юридичної особи, державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи. Заборонено Національній академії аграрних наук України видавати наказ про звільнення виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України» ОСОБА_1 . Не погодившись з ухвалою суду, відповідач - Національна академія аграрних наук України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. 12 листопада 2021 року Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому вказує, що не може взяти участь у розгляді справи, у зв`язку з перебуванням на самоізоляції через неодноразовий контакт з людьми інфікованими COVID-19, тому, просить вирішити питання про відкладення судового розгляду справи на дату після 10.12.2021 р. Також, 12 листопада 2021 року до суду апеляційної інстанції від в.о. директора Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, Державне підприємство «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України» - Зарудняка І.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на дату після 10.12.2021 р. з аналогічним обґрунтуванням. Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року, вищевказані клопотання задоволено частково, відкладено розгляд справи на 29 листопада 2021 року. В судовому засіданні 29 листопада 2021 року, з метою надання ОСОБА_1 можливості особисто взяти участь у розгляді даної адміністративної справи, розгляд справи було відкладено на 13 грудня 2021 року. 13 грудня 2021 року електронною поштою та засобами поштового зв`язку до Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції, просить відмовити апелянту в задоволенні апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що він, на підставі наказу від 28.12.2017 року №339-К, переведений на посаду в.о. директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України». Предметом оскарження у даній справі є рішення Національної академії аграрних наук України про проведення конкурсного відбору на посаду директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України. У заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 стверджує, що переможець конкурсу на посаду директора Підприємства не може бути призначений на зазначену посаду внаслідок того, що конкурс призначений з рядом ґрунтовних помилок. Як стверджує заявник, переможцем конкурсу на посаду директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України» визнано ОСОБА_3 . Задовольняючи вимоги ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції зазначив, що реалізація відповідачами результатів конкурсного відбору матиме безпосередній вплив на права та інтереси позивача, адже у позивача виникне необхідність у додатковому зверненні до суду з метою оскарження рішень відповідачів прийнятих з метою реалізації проведеного конкурсного відбору. Крім того, суд першої інстанції вказав, що предметом даного спору є виключно оцінка правомірності рішення про оголошення конкурсного відбору керівника державного підприємства, відтак результати проведеного конкурсу та рішення відповідачів щодо призначення переможця конкурсного відбору не стосуються предмету спору в цій справі. Колегія суддів не погоджується із вищевказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. У відповідності до ч.ч. 1-2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 квітня 2020 року у справі №580/2403/19 зазначив наступне: «…Підстави забезпечення позову, передбачені частини другої статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти». Згідно ч. 4 ст. 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Положеннями статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. За приписами ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Отже, у випадку, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову, у разі їх вжиття за клопотанням позивача. Необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. У постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у від 14 травня 2020 року у справі №826/16269/17 вказано наступне: «…В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам». Таким чином, у випадку задоволення заяви про забезпечення позову, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також, вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. У постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року у справі №640/4769/19 вказано, що "заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії". Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, зокрема, зазначено, що судам необхідно враховувати, що, згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Отже, із наведеного слідує, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову. Як вбачається з матеріалів прави, в заяві про забезпечення позову, яка зареєстрована в суді першої інстанції 07 вересня 2021 року, ОСОБА_2 стверджує, що переможцем конкурсу на посаду директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України» визнано ОСОБА_3 , проте, на переконання заявника, такий конкурс призначений з рядом ґрунтовних помилок. Водночас, як стверджує ОСОБА_2 у позовній заяві та уточненій позовній заяві, підтверджено Національною академії аграрних наук України у апеляційній скарзі та вбачається з скрін-шоту офіційного веб-сайту Національної академії аграрних наук України, що міститься в матеріалах справи, початок проведення конкурсного відбору призначено на 09 вересня 2021 року о 15 год. 00 хв. Таким чином, на дату подання ОСОБА_2 заяви про забезпечення позову - 07 вересня 2021 року конкурс на посаду директора Державного підприємства «Дослідне господарство «Тучинське» Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України» ще не розпочався, а тому, твердження заявника, що переможцем конкурсу визнано ОСОБА_3 є безпідставним. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Однак, жодних доказів наявності обставин, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, що можуть бути підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову, заявником надано не було. В той же час, доводи заявника про порушення прядку підготовки до проведення конкурсу є передчасними та не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки, вони підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог. Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №640/497/19 та від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17. Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. У разі задоволення такої заяви позивача, суд своєю ухвалою фактично подовжує правовідносини публічної служби для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин. Даний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року у справі №640/9082/21, від 29 квітня 2021 року у справі №600/1136/20-а та від 20 січня 2021 року №ЗПП/320/23/20. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що, звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник не навів достатньо підстав в обґрунтування наявності очевидної та реальної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, а з мотивів та підстав заяви судом не вбачається очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. Слід зазначити, що сам факт звернення позивача до суду з даним позовом не може бути автоматичною підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Крім того, посилання заявника на можливе порушення його прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову за викладених ним доводів та обставин цієї справи. Враховуючи вищезазначене, оскільки, в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково задоволено заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову. Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У свою чергу, у рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ вказав, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про вжиття заходів забезпечення позову, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 150, 242, 250, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Національної академії аграрних наук України задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2021 року скасувати. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Грибан І.О. Лічевецький І.О. Повний текст постанови виготовлено 20.12.2021 р.